Бронзовий шолом іллірійського типу, поширеного на Балканах у VII–VI ст. до Р.Х. Їх винайдення пов’язують з архаїчною Грецією, звідки тип поширився у Іллірії (на Адріатиці) і в Італії. Шоломи цього типу були цільнотягнутими, мали короткий напотиличник, нащічники підтрикутної форми, прямокутний отвір для обличчя і дві поздовжні гребені для кріплення гребеню з органічних матеріалів. Шолом з Німфея був перероблений кочовиками за зразком «кубанських» шоломів для носіння бармиці. Поховання кочовиків біля центрів грецької колонізації є свідченням тісних контактів між еллінами і скіфами на Боспорі в епоху Археанактидів і вагомої ролі античного Німфея в цій взаємодії.
Належить до типу, який ряд дослідників (Б. Рабинович, Є. Черненко) називав «кубанським типом» – бронзові литі шоломи з надбрівними дугами і поздовжнім ребром, іноді з кільцем на верхівці та отворами для кріплення бармиці. Назва типу шолому походить від регіону знахідок – Кубані, звідки було відомо п’ять шоломів. Шоломи «кубанського типу» були поширені також у Поволжі і Середній Азії.
Слов’янський воїн VI–VII ст. Реконструкція Сергія Шаменкова
У наш час, очевидно, у першу чергу під впливом ідей американського дослідника румунського походження Флоріна Курти [13] все більше і більше набирають популярності різноманітні «постмодерністські» моделі появи етнічних та державних утворень, від яких ведуть свій «родовід» сучасні слов’яномовні нації та держави, а також – їхні сусіди [див. напр.: 1; 3; 9; 11; 15]. «Апофеозом» же ж цього «постмодернізму» на сьогодні, напевно, слід вважати «гаремну гіпотезу» краснодарського історика-аматора Ігоря Коломійцева [4; 6].
Однак думки, схожі до ідей Курти і Коломійцева, ще у першій половині 1980-х були висловлені тодішнім директором Українського наукового інституту Гарвардського університету Омеляном Пріцаком [14]. Україномовна версія цієї статті вийшла 2003 р. у другому томі українського видання «Походження Русі» [8].
Жданович О. Зі Скандинавії у Причорномор’я. Військове мистецтво готів на території України. – К., 2017.
Жданович О. Зі Скандинавії у Причорномор’я. Військове мистецтво готів на території України. – Київ: Темпора, 2017. – 96 с. – (Militaria Ucrainica).
У 2008 р. київське видавництво «Темпора» започаткувало видання науково-популярної військово-історичної серії «Militaria Ucrainica». За майже десять років у серії уже вийшло понад два десятки гарно оформлених книг. Це, разом з рядом інших видавничих та інтернетівських проектів, суттєво просунуло справу популяризації знань про військову історію України. У 2017 році серія поповнилась ще кількома виданнями, зокрема, книжкою про воєнне мистецтво готів.
Коли наш сучасник чує слово «гот», то, скоріше за все, згадує оригінальну молодіжну субкультуру, споріднену з рухом панків. Ще хтось згадає спрямовані у небо шпилі готичних соборів, вишукані заломи літер готичного шрифту і «темний» романтизм творів Едгара Алана По та інших представників готичної літератури. Але, напевно, далеко не кожному сьогодні відомо, що усі ці явища західної культури мають дуже мало спільного із готами – народом воїнів, внесок якого в скарбницю європейської і світової культури був унікальним. Коли у 1683 р. командувач переможної об’єднаної армії, король Речі Посполитої Ян ІІІ Собєський врятував Відень від турків, його прославляли як «готського Марса». На готський культурний спадок претендували шведські королі, австрійські цісарі та німецькі нацисти. Ще у наш час на стінах будинків на Канарських островах пишуть «Fuera godos!» («Геть, готи!»), маючи на увазі іспанців…
Ламеллярний обладунок – це панцир, складений з подібних між собою пластин, з’єднаних ремінцями. Його конструкція відома ще з Месопотамії та Єгипту бронзового віку. Тоді ламеллярний панцир був подібним до лускатого, але його луски кріпилися не до основи, а лише одна до одної. “Друге народження” ламелляру відбулося у ранньому Середньовіччі, коли обладунки робили з заліза. В Україні такий панцир був популярним у середовищі кочовиків причорноморських степів – аварів та тюрків. Ламелляри кочовиків України ведуть свій початок від далекосхідних зразків. З аварами такі обладунки поширилися до Західної Європи.
Чудовий зразок тюркського ламеллярного обладунку VI століття було знайдено у Керчі.
