Тюркський народ болгари (для відрізнення від слов’янського народу їх часто називають протоболгарами або праболгарами) вперше з’явився у Європі у V ст. Протоболгарське плем’я кутрігурів, що жило у Північному Причорномор’ї, ходило походами на Константинополь та Херсонес, але переселення до Європи аварів у VI ст. змінило етнічну карту регіону. У VII ст. на історичну арену вийшло інше протоболгарське плем’я – оногурів (уногундурів), що жили на Дону і Кубані.
Реконструкція Адама Кубіка та Адама Мазяра, клуб історичної реконструкції “Ułus Polska” (Республіка Польща)
Однією з найцікавіших форм озброєння середньовічних кочівників є шоломи з анатомічним захистом обличчя. Оскільки датування знахідок таких шоломів з території України ХІІ–ХІІІ ст. нині піддається сумніву, нашу увагу привернула мініатюра з азербайджанського манускрипту “Warqa wa Gulsha”. Зображення є дуже цінним, оскільки показує без сумніву шолом типу ІІІ типології А. Кірпічнікова під час бою, а також дозволяє чітко датувати цей вид захисного озброєння. Сам манускрипт написаний на рубежі ХІІ і ХІІІ ст. (за A. Melikian-Chirvâni) і є цінним джерелом для вивчення озброєння Ірану домонгольської доби. Сама ідентифікація цього шолому за мініатюрою з манускрипту була непростою річчю, але нижче ми спробуємо показати наш хід думок у ході цього процесу.
Кіммерійці – перше плем’я на території сучасної України, про яке ми знаємо не лише з археологічних джерел і яке відомо за назвою. Кіммерійці згадуються античними грецькими авторами, зокрема Гомером та Геродотом, а також у ассирійських текстах. Частина дослідників ідентифікує кіммерійців з пізніми пам’ятками білозерської археологічної культури XII–IX ст., або з пам’ятками чорногорівської культури і новочеркаськими пам’ятками ІХ ст. до Р.Х. Загалом більшість знахідок степової зони приписують кіммерійцям та відносять до умовної “кіммерійської культури”. Ймовірно, під назвою “кіммерійці” античні автори розуміли все населення Північного Причорномор’я передскіфської епохи, тому таке спрощення є виправданим. Кіммерійці майстерно оброблювали залізо, проте використовували і знаряддя праці та зброю з бронзи. Вони розводили коней і займались кочовим скотарством. Задля отримання здобичі кіммерійці здійснювали військові набіги на сусідні племена. У 720-х рр. до Р.Х. кіммерійці напали на закавказьку державу Урарту, розбивши її військо та здійснивши набіг на її територію. Пізніше кіммерійці вступили у конфлікт з іншою великою державою регіону – Ассирією. У одній з битв з ассирійцями кіммерійці вбили їхнього царя Саргона ІІ, проте були розбиті та відступили з Ассирії. У якості найманців кіммерійці служили у різних державах Близького Сходу.