Архіви категорій: Середньовіччя

Таранний бій у середньовічній Русі (частина 2)

Залишити відповідь

Володимир Гуцул

Іл. 5. Погоня. Фрагмент декорації срібного блюда. Русь чи Візантія, ХІІ ст. В. П. Даркевич, Светское искусство Византии. Произведения византийского художественного ремеса в Восточной Европе Х-ХІІІ века, Москва 1975, с. 49, 51, ил. 59, 63.

Початок

2. Буквально за інструкцією Усами ібн Мункиза тримає спис персонаж, зображений на срібній чаші ХІІ ст., знайденій у Чернігові (іл. 5). Незалежно від того, яким чином трактувати переслідування копійником кінного вершника – як віддзеркалення воєнних реалій чи алегорію протистояння християнських і східних культур – сюжет був живучим у мистецтві як Західної, так і Центрально-Східної Європи, оскільки без принципових змін з’явився і в «Манеському кодексі» [25], і в пам’ятці станкового живопису першої третини XVI ст. – «Битва під Оршею» [26].

Читати далі →

Таранний бій у середньовічній Русі

Залишити відповідь

Володимир Гуцул

Мініатюра Радзивілівського літопису

Стаття присвячена розгляду проблеми побутування таранного бою на території середньовічної Русі у контексті цивілізації середньовічного Заходу. На думку автора, таранний бій був не лише важливим бойовим тактичним засобом феодальної війни, але і серйозним культурним фактором, що визначав ідентифікацію і комунікацію в середовищі військових еліт середньовічної Європи.

Читати далі →

Як нащадки аварських воєнних колоністів стали слов’янами

Залишити відповідь

Володимир Булишин

Слов’янський воїн VI–VII ст. Реконструкція Сергія Шаменкова

У наш час, очевидно, у першу чергу під впливом ідей американського дослідника румунського походження Флоріна Курти [13] все більше і більше набирають популярності різноманітні «постмодерністські» моделі появи етнічних та державних утворень, від яких ведуть свій «родовід» сучасні слов’яномовні нації та держави, а також – їхні сусіди [див. напр.: 1; 3; 9; 11; 15]. «Апофеозом» же ж цього «постмодернізму» на сьогодні, напевно, слід вважати «гаремну гіпотезу» краснодарського історика-аматора Ігоря Коломійцева [4; 6].

Однак думки, схожі до ідей Курти і Коломійцева, ще у першій половині 1980-х були висловлені тодішнім директором Українського наукового інституту Гарвардського університету Омеляном Пріцаком [14]. Україномовна версія цієї статті  вийшла 2003 р. у другому томі українського видання «Походження Русі» [8]. Читати далі →

Вершники Апокаліпсису в долинах Карпат

Залишити відповідь

Владислав Товтин

Польський вершник. Рембрант ван Рейн

Серед творчого спадку великого Рембранта є одна робота, зміст якої пов’язаний з теренами Центрально-Східної Європи. Це картина “Польський вершник”, написана в 1655 році.

Існує кілька версій, кого саме зобразив майстер на своєму полотні. Цікавою є друга назва картини: “Лісовчик”, яка походить від відомої мілітарної формації Речі Посполитої XVII століття. Лісовчики брали участь в багатьох збройних конфліктах тієї доби, отримавши славу вправних і безстрашних кіннотників на полях битв від Волги до Рейну. Одночасно за ними закріпилася репутація жорстоких найманців, схильних до насилля та грабунків. Екзотичні для жителів європейських країн воїни сприймалися як персонажі Одкровення Іоана Богослова, як кара, яку Бог направив на грішників.

Але цікаво, що бойовий шлях лісовчиків пройшов і землями Карпатського регіону. Криваві події, які тут відбулися в 1619 році, свідчать про тісний зв’язок історії Закарпаття зі загальноєвропейським історичним процесом. Читати далі →

Меч Ульфберт. 10 зразків славетної зброї в Україні

Залишити відповідь

Номер 2. Меч “Ульфберт”

Попередній

Меч з клеймом “Ульфберт”. З сайту ancient-origins.net

Легендарний “каролінзький” меч був престижною зброєю видатних воїнів і полководців часів вікінгів (VIII–XI століття). Для того, щоб позначити якість найкращих мечів, майстер-коваль ставив на них своє ім’я – Ульфберт. З часом майстерня Ульфберта стала випускати десятки високоякісних мечів, і клеймо “ULFBERHT” стало чимось на зразок торгової марки. Майстерні з виготовлення таких мечів існували лише на Рейні, у імперії Каролінгів. Сталь для них імпортувалася з країн Сходу у злитках, які під високою температурою переробляли на клинки найкращої якості. Читати далі →