Архіви позначок: Топ-10

10 обладунків в Україні

Залишити відповідь

Чим захищали своє тіло воїни, що тисячоліттями билися на території сучасної України? Чи носили рицарські обладунки воїни України? А що одягали на себе члени руської дружини? Чи були панцирі зручними? На ці питання відповідає рейтинг, який спеціально для сайту “Ucraina Inter Arma” підготував Артем Папакін 

Номер 1. Лускатий панцир скіфів і сарматів

Скіфський вершник у лускатому обладунку. Зображення на гребені з Солохи

Скіфи і сармати були кінними воїнами, які вели маневрений бій. Вони швидко переміщалися по полі бою, стріляли з лука, билися списами і мечами. Для цього їм потрібен був захист, який не сковував їх рухів – таким захистом став лускатий обладунок. До шкіряного жилету заклепками чи дротами прикріплювалися невеличкі залізні пластинки з заокругленими краями. Ряди таких пластинок утворювали суцільне металеве покриття, схоже на риб’ячу луску. За отвори у верхній частині луска внапуск рядами кріпилася до підкладки, а нижній край нависав над наступним рядом лусок. Таким чином між лусками не було щілин, куди могли влучити ворожі стріли. Читати далі →

Ліноторакс. 10 обладунків в Україні

Залишити відповідь

Номер 2. Ліноторакс

Попередній

Воїн у лінотораксі. Одеський археологічний музей

На Півдні України, починаючи з VII століття до Р.Х. грецькі колоністи почали засновувати власні торгові поселення і поліси. У Тіру, Ольвію, Херсонес, Феодосію, Пантікапей та ін. міста Північного Причорномор’я греки перенесли свою військову організацію і озброєння. Елліни були перш за все піхотинцями, основу полісних армій складали важкоозброєні гопліти, вишикувані у фаланги – тісний стрій у кілька шеренг. Вони мали на озброєнні списи і мечі, а для захисту користувалися круглими щитами, шоломами і панцирами.

У віддалених від Греції та не так багатих причорноморських полісах металеві кіраси були рідкістю. Більшість місцевих грецьких воїнів носила або лускаті скіфські панцирі, або ліноторакси. Слово “ліноторакс” перекладається з грецької як “лляний обладунок” – він дійсно виготовлявся з льону! Читати далі →

Лоріка сегментата. 10 обладунків в Україні

1 відповідь

Номер 3. Лоріка сегментата

Попередній

“Лоріка сегментата” типу Корбрідж (І–ІІ століття). Сучасна реконструкція. Фото клуб “VEMI – Вексиляція військ Нижньої Мезії”

Пластинчаста лоріка була найкращим обладунком, який виник у могутньому Римі. Успіх римських воїнів на полі бою частково пояснюється досконалим захистом, який давала “лоріка сегментата”. Зображення “сегментати” чітко асоціювалося з образом римського легіонера вже в часи імперії, а завдяки кіно і військово-історичній реконструкції – також у наш час. Винайшли “лоріку сегментату” ще за правління Августа, якого вважають першим імператором, і використовували до ІІІ століття від Р.Х. Такий обладунок носили римські легіонери, що воювали та несли службу в містах сучасного Півдня України – Тірі, Ольвії, Херсонесі. Деталі від обладунку “лоріка сегментата” знайдені археологами, зокрема, у Криму. Читати далі →

Тюркський ламелляр. 10 обладунків в Україні

Залишити відповідь

Номер 4. Тюркський ламелляр

Попередній

Знатний тюркський воїн. VI ст. Малюнок автора

Ламеллярний обладунок – це панцир, складений з подібних  між собою пластин, з’єднаних ремінцями. Його конструкція відома ще з Месопотамії та Єгипту бронзового віку. Тоді ламеллярний панцир був подібним до лускатого, але його луски кріпилися не до основи, а лише одна до одної. “Друге народження” ламелляру відбулося у ранньому Середньовіччі, коли обладунки робили з заліза. В Україні такий панцир був популярним у середовищі кочовиків причорноморських степів – аварів та тюрків. Ламелляри кочовиків України ведуть свій початок від далекосхідних зразків. З аварами такі обладунки поширилися до Західної Європи.

Чудовий зразок тюркського ламеллярного обладунку VI століття було знайдено у Керчі. Читати далі →

Давньоруська кольчуга. 10 обладунків в Україні

Залишити відповідь

Номер 5. Давньоруська кольчуга

Попередній

Кольчужне плетіння. Національний музей історії України

Хоча кольчугу винайшли, ймовірно, ще кельти у ІV столітті до Р.Х., справжня “доба кольчуги” настала у часи Середньовіччя. З Х по ХІІІ століття кольчуга була найбільш поширеним обладунком в Європі, в тому числі в Україні, а потім ще чотири сотні років продовжувала бути складовою інших видів захисту. Дружини руських князів були захищені саме кольчугами.

Кольчуга – це полотно, утворене поєднанням залізних кілець, де в кожне кільце вставляється чотири інші. Кільця нарізали з дроту, який ковалі виготовляли вручну. Кільця найчастіше були клепаними – обидва кінці скрученого колом шматка дроту розклепували, дірявили і вставляли в отвір залізну заклепку. Читати далі →