Архіви авторів: A_P

Скіфський генштаб. Стратегія і тактика у війнах скіфів

Артем Папакін

Хоча скіфам не було відоме поняття військової стратегії, проте в геродотовому оповіданні є згадки про те, як скіфи готувалися до війни з персами і як планували вести бойові дії – а це і є ознаки стратегії. Так, коли до скіфських правителів дійшли відомості про похід величезної армії Дарія І, вони зібралися на нараду. Там, вочевидь, оцінивши скромні мобілізаційні можливості самих кочовиків, було ухвалено рішення, що самостійно скіфи з персами впоратися не можуть. Після цього до сусідніх народів розіслали посланців, які вмовляли їхніх правителів долучитися до оборони Скіфії.

Читати далі

Покозачений селянин. Київське воєводство. 1649 р.

Реконструкція із серії “Люди давнини” показує одяг, спорядження та озброєння козака (покозаченого селянина) Київського воєводства станом на 1649 рік.

Реконструкція виконана Товариством військово-історичної реконструкції “Печерська сотня Київського реєстрового козацького полку”

Читати далі

Александр Симоненко, «Сарматские всадники Северного Причерноморья»

Симоненко, А. В. (2015) Сарматские всадники Северного Причерноморья. 2-е изд. Киев: Видавець Олег Філюк, 466 с., илл.

У військовій археології та військовій історії досить рідко видаються комплексні монографії, які здатні закрити певну проблему на тривалий час – принаймні до часу відкриття нового масиву джерел і виникнення необхідності їх нового комплексного опрацювання. В радянські часи зразками таких досліджень можна назвати, зокрема, працю Г. Мелюкової про скіфське озброєння (Мелюкова 1964) (щоправда, доповнену Є. Черненком в окремих монографіях, присвячених обладункам та лукам скіфів: Черненко 1968; Černenko 2004). В сарматській тематиці на таку комплексну працю в СРСР могла б претендувати монографія А. Хазанова (Хазанов 1971), якби не дві обставини: характер праці (нариси) і пізніша еміграція автора, що поставила дослідження фактично у нелегальний статус. Про останній факт Олександр Симоненко згадав у післямові до сучасного перевидання дослідження А. Хазанова, що вийшло у 2008 році (Симоненко 2008, с. 239). Проте, оскільки археологія є дуже динамічною наукою, вже на момент свого перевидання праця А. Хазанова, на жаль, застаріла. За десятиліття, що минули з моменту її першої публікації, вітчизняними і закордонними сарматологами було переглянуто сарматську хронологію та зроблено безліч нових відкриттів, що поставили перед наукою необхідність нового комплексного дослідження сарматського озброєння.

Читати далі

Шаровари в костюмі українського козацтва XVI–XVIІІ ст. Частина 2

Малюнок з рукопису О. Шафонського
Фрагмент малюнку “Зображення запорозьких піших козаків” з рукопису О. Шафонського. 1786 р.

Сергій Шаменков

Частина 1

Судячи з іконографічних та писемних джерел, ситуація з модою на шаровари в козацькому середовищі була, вочевидь, аналогічною. Шаровари, згідно з писемними джерелами, в козацькому гардеробі відсутні у XVI та більшій частині XVIІ ст. Можливо, мали місце епізодичні окремі випадки, тому ми не можемо виключати їхнього використання. Можливо, ще знайдуться повідомлення, пов’язані з козаками, в яких хтось із козаків чи мешканців українських земель і носитиме шаровари в XVI–XVIІ ст. Поки що це залишається припущенням без обґрунтування будь-яким джерелом. Ширше, у військовому костюмі українського козацтва шаровари, вочевидь, почали з’являтися в кращому випадку лише під самий кінець XVIІ ст., приблизно в ті ж самі часи та за таких самих умов, як і в поляків – після перемог під Хотином 1673 р., Віднем і Парканами 1683 р., там, де хоругви з теренів України та козацькі контингенти мали можливість захопити обози турків, та набрати багато нового, а то й невживаного одягу. Хоча без даних джерел це також залишається припущення. Орієнталізація одягу розвивалася так само поступово на тлі війн з турками кінця XVIІ–XVIІІ ст.

Читати далі

Ольвійський лучник V ст. до Р.Х.

В основі художньої реконструкції – малюнок на червонофігурній вазі, яка була знайдена в Ольвії, а зараз зберігається в Одеському археологічному музеї. Воїн, зображений на малюнку, одягнений в традиційну грецьку одежу – хітон. Поверх нього накинутий плащ, який добре захищає воїна від несприятливих погодних умов. Захисний обладунок складається з бронзового шолома халкідського типу та щита.

Читати далі