Архіви позначок: Волинь

Віднайдено відомості про місце народження генерала Олекси Алмазова

Український історик Андрій Руккас відкрив архівний документ, що уточнює дату і місце народження генерал-хорунжого Армії Української Народної Республіки, командира кінно-гірського гарматного дивізіону Олекси Алмазова.

Олексій Алмазів відзначився під час війни за українську незалежність 1917–1921 рр., в якій командував дивізіоном, названим «Алмазівським».

Читати далі

Вадим Ададуров, «Наполеоніда» на Сході Європи

Ададуров В. «Наполеоніда» на Сході Європи: Уявлення, проекти та діяльність уряду Франції щодо південно-західних окраїн Російської імперії на початку ХІХ століття; Вид. 2-ге, доповнене і перероблене. – Львів: Видавництво Українського Католицького Університету, 2018. – 624 с.

Рідко таке буває, що читаючи наукову монографію, смакуєш кожне слово, кожен вислів та речення. Саме такою виявилась праця Вадима Ададурова «Наполеоніда» на Сході Європи: Уявлення, проекти та діяльність уряду Франції щодо південно-західних окраїн Російської імперії на початку ХІХ століття». Ще однією приємною несподіванкою виявилося вдале поєднання військової історії з іншим історичним напрямком, культурною історією (хоча, здавалось б, що їх складно поєднати).

Читати далі

Дружина королів-вигнанців чи «бригада», що контролювала «Бурштиновий шлях»

Обкладинка монографії Ярослава Онищука

Володимир Булишин

На зламі 2018 та 2019 років у видавництві Львівського національного університету ім. Івана Франка вийшла монографія доцента кафедри археології та спеціальних галузей історичної науки Ярослава Онищука «Населення Західної Волині та Західного Поділля у першій половині І тис. н. е.: культурно-історичний аспект». Праця, безсумнівно, є певним підсумком у дослідженнях означеної території та означеного часового проміжку, у тому числі – завдяки більш ніж тридцятирічним дослідженням автора.  Але тут хотілося б розповісти про одну її доволі цікаву складову: фактично вперше у розгорнутому вигляді опубліковано проміжні результати досліджень у селі Карів Сокальського району Львівщини…

Читати далі

Євген Пінак, Микола Чмир. Військо Української революції 1917–1921

Пінак Є., Чмир М. «Військо Української революції 1917–1921 років» – Харків: Книжковий клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2017.

Пінак Є., Чмир М. Військо Української революції 1917–1921 років. – Харків: Книжковий клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2017. – 432 с.

Перш за все необхідно підкреслити, що дана книга є логічним продовженням попереднього військово-історичного доробку її авторів. Микола Чмир в 2006 році захистив кандидатську дисертацію «Символіка збройних сил України 1917–1920 рр.», є членом Українського геральдичного товариства. З квітня 2015 р. – головний редактор журналу Асоціації колекціонерів військової символіки «Колекціон». Указом Президента України від 15 травня 2015 р. № 271 включений до складу Комісії державних нагород та геральдики. Євген Пінак є юристом за освітою, який займається дослідженнями військової історії. Його спільна робота з Пітером Абботом «Українські армії 1914–1955» були видані в Британії в 2004 році в серії «Men-at-Arms». В 2008 році Микола Чмир і Євген Пінак спільно з Сергієм Музичуком видали книгу «Галицька армія 1918–1920». Читати далі

Балаховці. 10 легендарних військових загонів

Номер 8. Балаховці

Попередній

Загін С. Булака-Балаховича

Може здаватися неймовірним, проте названий іменем легендарного Станіслава Булака-Балаховича загін також воював на українських землях. “Батько Станіслав” спочатку служив у російській імператорській армії, потім деякий час був командиром у Червоній армії, і врешті перейшов на бік “білих”. Спочатку його загін бився з “червоними” у Балтії. Проте у листопаді 1919 року вирішив прийняти білоруське громадянство, заявивши, що воювати за незалежність Білорусі йому ближче, ніж за “білу” ідею. Тим не менш, балаховці залишалися у Естонії до 1920 року. В цей рік відбувся знаменитий похід польсько-української армії на зайнятий більшовиками Київ, і бійці С. Булака-Балаховича приєдналися до нього. Читати далі