Північне Причорномор’я

Чи були скіфи катафрактаріями? Важка кіннота у скіфів

Автор

Артем Папакін

Вершників, із голови до ніг закутих у лускаті обладунки, зазвичай розглядають у якості «основної ударної сили» скіфського війська. Відомий дослідник скіфського озброєння, київський археолог Євген Черненко вважав, що саме в Північному Причорномор’ї і на Північному Кавказі вже у VI ст. до Р. Х. з’явилася перша в світі важка кіннота, здатна успішно боротися з будь-яким кінним і пішим супротивником. У подальшому важка кавалерія Євразії еволюціонувала у катафрактаріїв — максимально захищених обладунками вершників, що виконували роль тарана на ворожі шикування. Головною особливістю катафрактаріїв, крім обладунку, яким нерідко захищали навіть коней, була атака холодною зброєю: піками й довгими мечами. У скіфів залізні лускаті панцирі могли захищати не лише торс, а й руки, ноги, голову та шию воїна. Тож чи можна назвати скіфських воїнів першими катафрактаріями?

Читати далі

Александр Симоненко, «Сарматские всадники Северного Причерноморья»

Автор

Симоненко, А. В. (2015) Сарматские всадники Северного Причерноморья. 2-е изд. Киев: Видавець Олег Філюк, 466 с., илл.

У військовій археології та військовій історії досить рідко видаються комплексні монографії, які здатні закрити певну проблему на тривалий час – принаймні до часу відкриття нового масиву джерел і виникнення необхідності їх нового комплексного опрацювання. В радянські часи зразками таких досліджень можна назвати, зокрема, працю Г. Мелюкової про скіфське озброєння (Мелюкова 1964) (щоправда, доповнену Є. Черненком в окремих монографіях, присвячених обладункам та лукам скіфів: Черненко 1968; Černenko 2004). В сарматській тематиці на таку комплексну працю в СРСР могла б претендувати монографія А. Хазанова (Хазанов 1971), якби не дві обставини: характер праці (нариси) і пізніша еміграція автора, що поставила дослідження фактично у нелегальний статус. Про останній факт Олександр Симоненко згадав у післямові до сучасного перевидання дослідження А. Хазанова, що вийшло у 2008 році (Симоненко 2008, с. 239). Проте, оскільки археологія є дуже динамічною наукою, вже на момент свого перевидання праця А. Хазанова, на жаль, застаріла. За десятиліття, що минули з моменту її першої публікації, вітчизняними і закордонними сарматологами було переглянуто сарматську хронологію та зроблено безліч нових відкриттів, що поставили перед наукою необхідність нового комплексного дослідження сарматського озброєння.

Читати далі

Ольвійський лучник V ст. до Р.Х.

Автор

В основі художньої реконструкції – малюнок на червонофігурній вазі, яка була знайдена в Ольвії, а зараз зберігається в Одеському археологічному музеї. Воїн, зображений на малюнку, одягнений в традиційну грецьку одежу – хітон. Поверх нього накинутий плащ, який добре захищає воїна від несприятливих погодних умов. Захисний обладунок складається з бронзового шолома халкідського типу та щита.

Читати далі

Найдавніше скіфське озброєння. Хто виготовляв «кубанські» шоломи?

Автор

Артем Папакін

Дослідники давньої зброї вважають, що розвиток шоломів зазвичай випереджає розвиток натільних обладунків. Це означає, що якщо в передскіфську добу використовували обладунки, то, безперечно, носили й шоломи. Проте знахідок шоломів кіммерійського часу в Україні небагато.

Читати далі

Артем Папакін, «Діти Таргітая: військо і війни скіфів»

Автор
Фото: Книгарня Є

Папакін А. Діти Таргітая: військо і війни скіфів VII–III століть до Р.Х. – К.: Темпора, 2021. – 144 с.

У праці “Діти Таргітая: військо та війни скіфів VII-III ст. до Р.Х.” і обкладинка, і видавництво, і серія вказують на хорошу річ. Книга ділиться на три розділи і супроводжується великою кількістю кольорових та чорно-білих ілюстрацій з супровідними текстом-легендою. Частина ілюстрацій вже виходила в праці “Людина війни”, але більшість ілюстративного матеріалу надрукована вперше. Також тут присутня велика кількість іконографічного матеріалу тієї доби, світлин археологічних артефактів тощо.

Читати далі