Бронзовий шолом іллірійського типу, поширеного на Балканах у VII–VI ст. до Р.Х. Їх винайдення пов’язують з архаїчною Грецією, звідки тип поширився у Іллірії (на Адріатиці) і в Італії. Шоломи цього типу були цільнотягнутими, мали короткий напотиличник, нащічники підтрикутної форми, прямокутний отвір для обличчя і дві поздовжні гребені для кріплення гребеню з органічних матеріалів. Шолом з Німфея був перероблений кочовиками за зразком «кубанських» шоломів для носіння бармиці. Поховання кочовиків біля центрів грецької колонізації є свідченням тісних контактів між еллінами і скіфами на Боспорі в епоху Археанактидів і вагомої ролі античного Німфея в цій взаємодії.
Опис: шолом з обрізаними нащічниками і напотиличником, з приклепаним дашком і отворами по нижньому краю
«Обладунок знайдений в кургані, по-хижацьки розкопаному в некрополі Німфея в грудні 1868 р. … Шолом має напівсферичну, злегка сплощену форму. В його лицьовій частині зроблений невеликий прямокутний виріз. Уздовж вісі шолома проходять два невисоких трикутних у розрізі валики, між якими прокреслені три паралельні лінії. Уздовж краю шолома пробиті великі отвори, ймовірно, для кріплення підкладки і металевого набору, що захищав щоки, шию і потилицю. Шолом мав невеликий дашок, укріплений трьома заклепками. … На німфейському шоломі добре помітно наявність прямокутного вирізу в верхній частині, рельєфного валика, що проходив над ним, і отвору для кріплення штиря, який є на більшості шоломів цього типу. На боці обладунку зроблений неглибокий виріз. Дві прокреслені лінії, що облямовують його, і рельєфні невисокі валики утворюють гострий кут. … В якості дашку при переробці шолому могла бути використана частина напотиличника. Про те, що дашок був прикріплений до шолому пізніше, говорить більш недбала обробка його країв і грубе кріплення до шолому, зробленому з більшою ретельністю і акуратністю» [3].
«Він доволі простий і без будь-яких прикрас; плаский гребінь проходить по верху тулії. Спереду від нього… трьома заклепками до нього приєднана бронзова пластина. Під нею залишено відповідний отвір, де немає ряду дірочок, якими оснащена решта нижнього краю; по центру цього отвору є дві дірки одна над іншою. По обидва боки шолому є невеликі щілини. Невідомо, для чого служили маленькі дірочки; вони могли існувати для приєднання підкладки. Інші захисні металеві пластини навряд чи могли бути приєднані до них, в інакшому випадку якісь їх залишки повинні були бути знайдені» [4].
“…Шолом з Німфея, перероблений з шолому іллірійського типу, був обрубаний… При цьому у нього утворилася прямокутна виїмка в нижній частині, що залишилася від лицьової вирізки, характерної для іллірійських шоломів. Вона була закрита шматком від видаленого напотиличника” [5]
Датування: середина V ст. до Р.Х.
Розміри: –
Місце знахідки: поховання (ймовірно, гробниця 1) у с. Ельтіген (с. Героєвське, нині в складі м. Керч) на некрополі античного Німфея, Крим
Місце зберігання: Ashmolean Museum, Department of Antiquities, інв. № AN 1884/464, Оксфорд, Велика Британія
Публікація: Gardner E. Ornaments and Armour from Kertch in the New Museum at Oxford // Journal of Hellenic Studies. Vol. V. – 1884. – P. 62–73; Черненко Е. В. О шлеме из Нимфея // Советская археология. – 1966. – № 4. – С. 194–195; Vickers M. Scythian Treasures in Oxford. – Oxford, 1979; Vickers M. Scythian and Thracian Antiquities. – Oxford, 2002.
Фото зсередини: forum.xlegio.ru
Література:
1. Вахтина М. Ю. Гробницы 1, 2 и 6 в некрополе Нимфея // Российские археологи XIX – начала ХХ в. и курганные древности Европейского Боспора: коллективная монография / Отв. ред. В. А. Горончаровский. – СПб.: Издательство РХГА, 2017. – С. 86–96.
2. Черненко Е. В. О шлеме из Нимфея // Советская археология. – 1966. – № 4. – С. 194–195.
3. Черненко Е. В. Скифский доспех. – К.: Наукова думка, 1968.
4. Gardner E. Ornaments and Armour from Kertch in the New Museum at Oxford // Journal of Hellenic Studies. Vol. V. – 1884. – P. 62–73.
5. Сударев Н. В. К вопросу об античных шлемах, подвергшихся переделке // Традиции и инновации в материальной культуре древних обществ. – М., 1990. – С. 99–109.