Меч з клеймом “Ульфберт”. З сайту ancient-origins.net
Легендарний “каролінзький” меч був престижною зброєю видатних воїнів і полководців часів вікінгів (VIII–XI століття). Для того, щоб позначити якість найкращих мечів, майстер-коваль ставив на них своє ім’я – Ульфберт. З часом майстерня Ульфберта стала випускати десятки високоякісних мечів, і клеймо “ULFBERHT” стало чимось на зразок торгової марки. Майстерні з виготовлення таких мечів існували лише на Рейні, у імперії Каролінгів. Сталь для них імпортувалася з країн Сходу у злитках, які під високою температурою переробляли на клинки найкращої якості.
Винахід, що значно випередив час – так можна назвати китайський арбалет. Епоха арбалета в Європі й на Близькому Сході настала лише у пізньому Середньовіччі – до появи вогнепальних аркебузів і мушкетів саме арбалет вважався найкращою індивідуальною метальною зброєю у світі. Проте у Китаї арбалет виник значно раніше – у V столітті до Р.Х., скоріше за все, на підставі станкового самострілу.
Китайський арбалет мав невеличке ложе, до якого спереду кріпилася дуга з тятивою, а ззаду – спусковий механізм. Деякі екземпляри арбалетів мали пістолетне руків’я для зручності стріляння. Ложа виготовлялися з міцного дерева, дуги – з дерева, рогу і жил, а деталі спускового механізму – з бронзи. Стріли могли бути дерев’яними чи металевими.
Чимало визначних війн світової історії відбувалися в Україні. На території сучасної України у різні часи перебували військові формування, чиї дії навічно вписані в історію. Хтось – завдяки яскравому вигляду чи успішним бойовим діям, хтось – через сумнівну репутацію або надмірну жорстокість, проте про них було чутно далеко за межами нашої країни. Пропонуємо ознайомитися з десяткою найвідоміших військових загонів, чия бойова слава пов’язана з українською історією.
Номер 10. Шведські мушкетери
Шведський мушкетер початку XVIII ст. Сучасна реконструкція
Армія Карла ХІІ була переможцем датчан, саксонців і поляків та багатолітнім жахом російського царя. Шведське військо тричі проходило по українським землям. Петро І, оголосивши війну Швеції, сподівався вийти до Балтійського моря. Натомість він спочатку був розбитий 19 листопада 1700 р. під Нарвою (Естонія), а потім бойові дії перенеслися на контрольовані Росією землі.
Своїм успіхам Карл ХІІ завдячував передусім піхоті – бойовому ядру армії. Вона формувалася за принципом “індельти”, на які була поділена держава. Кожна “індельта” виставляла до війська, забезпечувала землею, зброєю і одностроєм свого солдата. Така надзвичайно ефективна система комплектації армії проіснувала у Швеції до ХХ ст.
Гусари були гордістю і окрасою польської армії Нового часу. Один із найвидатніших полководців в світі, шведський король Густав Адольф, начебто сказав про них: “Якби в мене була така кіннота, з моєю піхотою я б цього ж року отаборився у Константинополі”. Історія крилатих гусар нерозривно пов’язана з Україною. Українські землі перебували у складі Польського королівства з XIV ст. У цій державі вже наприкінці XV ст. з’являються загони легкоозброєних вершників угорського типу, які отримують назву гусарів. Вони почали вправно воювали зі списом і щитом проти турецьких і європейських супротивників у той час, коли європейська кіннота відмовилася від такої тактики і перейшла на вогнепальну зброю.
Може здаватися неймовірним, проте названий іменем легендарного Станіслава Булака-Балаховича загін також воював на українських землях. “Батько Станіслав” спочатку служив у російській імператорській армії, потім деякий час був командиром у Червоній армії, і врешті перейшов на бік “білих”. Спочатку його загін бився з “червоними” у Балтії. Проте у листопаді 1919 року вирішив прийняти білоруське громадянство, заявивши, що воювати за незалежність Білорусі йому ближче, ніж за “білу” ідею. Тим не менш, балаховці залишалися у Естонії до 1920 року. В цей рік відбувся знаменитий похід польсько-української армії на зайнятий більшовиками Київ, і бійці С. Булака-Балаховича приєдналися до нього.
