Номер 9. Крилаті гусари

Попередній

Польські гусари. 1605 р.

Гусари були гордістю і окрасою польської армії Нового часу. Один із найвидатніших полководців в світі, шведський король Густав Адольф, начебто сказав про них: “Якби в мене була така кіннота, з моєю піхотою я б цього ж року отаборився у Константинополі”. Історія крилатих гусар нерозривно пов’язана з Україною. Українські землі перебували у складі Польського королівства з XIV ст. У цій державі вже наприкінці XV ст. з’являються загони легкоозброєних вершників угорського типу, які отримують назву гусарів. Вони почали вправно воювали зі списом і щитом проти турецьких і європейських супротивників у той час, коли європейська кіннота відмовилася від такої тактики і перейшла на вогнепальну зброю. Ефективність гусарів була настільки високою, що протягом XVI ст. вся польська кіннота була переозброєна “по-гусарськи”. Шляхта Польщі, Литви і українських земель у складі цих держав відправлялася на війну, озброєна списом з прапорцем, мечем чи кордом, зі щитом (“павезкою” або “тарчею”), у легкому панцирі і шоломі.

Наприкінці XVI – на поч. XVII ст. гусари вже носили важчі обладунки і відмовилися від щитів. Спис міг доповнюватися кончаром – довгим граненим клинком пробивної дії. У якості холодної зброї гусари використовували шаблі, палаші, а також обухову зброю: чекани, келепи, обушки. З початку XVII ст. додатково гусари почали купувати собі пістолі. Гусари у цей час виконували функції важкої кінноти – вони мали завдання лобової атаки на ворожі формування з метою прориву шику. Списи їх досягали довжини 6 м, що ставило гусарів у виграшну позицію як перед кіннотою, так і перед піхотою, навіть перед пікінерами. Гусари об’єднувалися у хоругви (роти), які ділилися на почти (загони) на чолі з товаришем (феодалом, який споряджав весь почет). На сідло гусарського коня часто кріпили “крило” – пряму дерев’яну раму зі вставленим до неї пір’ям. Така прикраса надавала гусарам вигляду крилатих створінь, більших, ніж вони є насправді. Крила могли також залякувати коней супротивника, бути просто прикрасами і навіть рятувати від удару холодною зброєю ззаду.

Свою славу польські “крилаті” гусари заслужили у боях з турками, татарами і шведами. Вони брали участь і в битвах на території України: з молдаванами під Обертином (1531), з турками під Хотином (1621 та 1673), з татарами під Охматовом (1644) та інших. Під час Хмельниччини гусари понесли значних втрат від влучного вогню козацької піхоти. Після поразок від козаків і від шведського війська у 1702 р. гусарська кіннота поступово занепадає. Проте крилаті гусари тішаться популярністю і досі.

Далі