Нарізний мушкет. 10 зразків славетної зброї в Україні

Номер 3. Нарізний мушкет

Попередній

Реконструкція ВІК «Курінь Печерської сотні Опанаса Предримирського Київського реєстрового полку» http://www.17c.com.ua/

Нарізна зброя є більш досконалою, ніж гладкоствольна – спіральні нарізи всередині стволів змушують кулю крутитися у польоті, через що кулі летять далі, а влучають у ціль точніше. Нарізні стволи (нім. Gewinde – “нарізка”, звідси гвинт, гвинтівка) з’явилися вже у XV столітті з широким поширенням ручної вогнепальної зброї. Упродовж XVII століття нарізні мушкети були дуже поширені серед шляхтичів, які їх використовували… на полюванні. Причиною цьому була складність їх заряджання. Для цього слід було виконати всі ті ж вправи, що і для заряджання гладкоствольних мушкетів, але кулю в нарізні мушкети треба було вбити у ствол спеціальним шомполом. У результаті з цієї зброї можна було зробити максимум один постріл у хвилину. Для війська же час заряджання був критичним – низька ефективність тогочасної зброї компенсувалася за рахунок залпової стрільби і частоти пострілів.

Проте через більшу точність і дальність пострілу нарізні мушкети користувалися попитом у вільних людей, що займалися мисливством та водночас мали захищати власні домівки від нападів ворогів. Таких людей було багато на наших землях: українські міщани, шляхтичі, козаки XVI–XVII століть перебували в постійній бойовій готовності. Одна і та сама зброя могла бути використана і щоб прогодуватися, і щоб захиститися. Наявність нарізних мушкетів серед українських козаків підтверджується археологією – зразки такої зброї знайдено на полі Берестецької битви 1651 року. Стволи знайдених там гвинтівок мали навіть мушки для прицілювання, що не було характерним для військових гладкоствольних мушкетів того часу. Наявність нарізної зброї у військах не була вирішальною, але була докучливою для ворога, який ніс втрати від прицільного вогню. Джерела згадують про влучність козаків. Так, під час однією з війн, козаки “не хибили і завжди влучали у власника чи коня і так щоденно клали мертвими тридцять, п’ятдесят, шістдесят воїнів з московського війська”. А під Полтавою у 1709 році у кошового отамана Костя Гордієнка було “600 майстерних стрільців, які кладуть ворогів на величезній відстані”. Нарізна вогнепальна зброя залишалася популярною серед іррегулярних військових формувань світу до середини ХІХ століття, коли завдяки технічному прогресу гвинтівки стають основною зброєю регулярної піхоти.

Далі

 

Див. також:

Реєстрові козаки середини XVII ст.

Козацькі шаблі XVII століття

Крилаті гусари. 10 легендарних військових загонів

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *