Північне Причорномор’я

Гладіус. 10 зразків славетної зброї в Україні

Автор

Номер 6. Гладіус

Попередній

Гладіус “помпейського типу”

Меч римських легіонерів був невеликим за розміром – 65–85 см, але дуже ефективним у бою. Його прототипом була зброя іспанських іберів. Коли у ІІІ ст. до Р.Х. римляни зустрілися з їх клинками, вони відчули всю ефективність коротких мечів на собі. Відтоді “іспанський меч” – “gladius hispaniensis” – став головною зброєю римської піхоти. Меч мав твердий загартований клинок з гострими краями. Спочатку основною функцією гладіуса був укол, тому до середини І ст. до Р.Х. мечі мали довгі вузькі кінці. Згодом легіонери поєднують колольні та рубильні удари, через що клинок гладіуса отримує паралельні краї, а вістря для уколу зменшується.

Читати далі

Китайський арбалет. 10 зразків славетної зброї в Україні

Автор

Номер 1. Китайський арбалет

Попередній

Китайський арбалетник

Винахід, що значно випередив час – так можна назвати китайський арбалет. Епоха арбалета в Європі й на Близькому Сході настала лише у пізньому Середньовіччі – до появи вогнепальних аркебузів і мушкетів саме арбалет вважався найкращою індивідуальною метальною зброєю у світі. Проте у Китаї арбалет виник значно раніше – у V столітті до Р.Х., скоріше за все, на підставі станкового самострілу.

Китайський арбалет мав невеличке ложе, до якого спереду кріпилася дуга з тятивою, а ззаду – спусковий механізм. Деякі екземпляри арбалетів мали пістолетне руків’я для зручності стріляння. Ложа виготовлялися з міцного дерева, дуги – з дерева, рогу і жил, а деталі спускового механізму – з бронзи. Стріли могли бути дерев’яними чи металевими.

Читати далі

Військова справа кочовиків Північного Причорномор’я VІ–VIIІ ст.

Автор
Знатний тюркський воїн. VI ст. Малюнок автора
Знатний тюркський воїн. VI ст. Малюнок автора

Артем Папакін

Від аварів до мадярів. Після розпаду гуннської держави причорноморські степи стали місцем кочівлі численних тюркомовних племен: болгар, оногурів, утігурів, кутрігурів. У середині VI ст. серед них виділяється угруповання аварів, які на тривалий час стали гегемонами у Східній Європі. Період від появи аварів у джерелах до ліквідації Аварського каганату умовно можна назвати аварським періодом. Саме зі степів Північного Причорномор’я авари розселилися Європою, увійшовши до візантійських хронік.

Читати далі

Військо скіфів. VII–IV ст. до Р.Х.

Автор
Скіфські воїни на золотому гребені з кургану Солоха.
Скіфські воїни на золотому гребені з кургану Солоха.

Поява скіфів у Північному Причорномор’ї

Наприкінці VIII–VII ст. до Р.Х.  у причорноморські степи переселяється племена, що витіснили кіммерійців на південь. Вони відомі під іменем «скіфів» – це був не стільки етнічний, скільки етнополітичний термін. З території Закавказзя у 70-х рр. VII ст. скіфи здійснювали військові набіги на Передню Азію, які припинилися після вбивства скіфських вождів мідійським царем Кіаксаром. З того часу скіфи закріпилися у степах Північного Причорномор’я, здійснюючи експансію в західному напрямку. Як вважають вчені, перенесення центру скіфського союзу до Нижнього Подніпров’я і степового Криму відбулося у середині – другій половині VI ст. до Р.Х., до цього часу основним місцем кочівок скіфів були терени Північного Кавказу і Прикубання. Після цього за територією на північ від північного узбережжя Чорного моря (Понту Евксинського) та Азовського моря (Меотіди) надовго закріпилася назва “Скіфія”. Археологічні пам’ятки, що пов’язують зі скіфською культурою, були поширені від степового Криму до Київщини та Сумщини і від Дунаю до Дону. Скіфи встановили тісні зв’язки з місцевими грецькими колоніями та навколишніми варварськими племенами, а також встановили контроль над торговими шляхами між античними полісами і Лісостепом.

Читати далі

Військо Болгарського царства. VII–Х ст.

Автор
Графіті з зображенням болгарських вершників. Великий Преслав, Болгарія.
Графіті з зображенням болгарських вершників. Великий Преслав, Болгарія.

Тюркський народ болгари (для відрізнення від слов’янського народу їх часто називають протоболгарами або праболгарами) вперше з’явився у Європі у V ст. Протоболгарське плем’я кутрігурів, що жило у Північному Причорномор’ї, ходило походами на Константинополь та Херсонес,  але переселення до Європи аварів у VI ст. змінило етнічну карту регіону. У VII ст. на історичну арену вийшло інше протоболгарське плем’я – оногурів (уногундурів), що жили на Дону і Кубані.

Читати далі