Андрій Галушка
Частина 1, частина 2, частина 3
Кінець шляху Волинської кавбригади. Одиссея оперативної групи генерала Андерса
Волинська бригада після бою під Мокрою відступала з боями на північ, поки 10 вересня не дійшла до Кампіноської Пущі поблизу Варшави. Тут 12 вересня 1939 р. її було влито в новостворену оперативну групу кавалерії під командуванням генерала Владислава Андерса. В цю групу також увійшла Новогродська кавбригада, якою командував Андерс, і частина Кресової кавбригади.
Андрій Галушка
Одним із прикладів успішних дій кавбригад був бій під Мокрою, коли Волинська кавбригада зіткнулася із 4 танковою дивізією німців. Мокра – це селище північніше Ченстохови, у вересні 1939 р. це був стик польських армій “Лодзь” і “Краків”. Для Волинської кавбригади це була ідеальна позиція для оборони, бо її розташування з фронту було прикрито лісом, а з тилу проходила залізнична колія, по якій курсував панцирний потяг №53 “Сьмяли”, що міг підтримати кавалеристів вогнем своїх гармат. Бригада повністю спішилася й окопалася, коли на неї вдарила німецька 4 танкова дивізія.
Андрій Галушка
У вересні 1939 р. польська кавалерія складалася з 37 полків, зведених у 11 бригад (тут мова не йтиме про три кавалерійські полки, що їх було моторизовано при створенні двох моторизованих бригад). Крім того, польська кавалерія включала кавалерію Корпусу Охорони Кордону та ескадрони так званих «кракусів», що входили до штату піхотних дивізій.
Видання Kruszyński B. Poznańczycy w wojnie polsko-bolszewickiej 1919–1921.– Poznań: REBIS, 2010. – 512 s. (Бартош Крушинський, “Познанці у польсько-більшовицькій війні 1919–1921 рр.”) присвячене участі військових частин Великопольської армії у польсько-радянській війні 1919–1920 рр.
Тема книжки є надзвичайно важливою для вітчизняної історії, адже сформовані у Познані частини взяли активну участь у подіях українсько-польської війни 1918–1919 рр. та польсько-радянської війни 1919–1920 рр. на території України. У польських землях, що перед Першою світовою війною належали Німеччині, з грудня 1918 р. відбувається формування Великопольської армії. Польська влада у Познані, відчуваючи спорідненість до воюючих у Львові польських повстанців, видала наказ про створення добровольчого загону для відсічі українським військам у Галичині, і 9 березня 1919 р. загін у силі 200 солдатів виїхав з Познані.