Північне Причорномор’я

Халкідський шолом з Надежди

Автор

Бронзовий шолом грецького виробництва, обрізаний кочовиками (скіфами) для носіння разом з бармицею (лускатою або з органічних матеріалів). Знахідка зроблена на місці знищеного кургану в Криму, в 3 км від с. Надежда. Курган входив до складу курганної групи з п’яти великих курганів і був насипаний зверху над похованням ямної культури, де було відкрито загалом 7 поховань. Зі скіфського поховання до Кримського краєзнавчого музею надійшли, крім шолома, залізні і бронзові лусочки, уламки залізного меча, наконечники стріл і уламки амфори. Додаткові дослідження зруйнованого кургану виявили ще більше наконечників стріл і деталей панцира, уламки меча, золота обкладка горита і втулка від наконечника списа. Шолом з Надежди вважають переробленим з давньогрецького шолому хілкідського (А. Мелюкова, Є. Черненко, Є. Черепанова; у термінології радянських авторів переважно вживалася назва «аттичний тип») або корінфського типу (С. Полін і С. Колтухов).

Читати далі

Коринфський шолом з Ромейкова

Автор

Шолом грецького виробництва, знайдений у скіфському кургані. Не був перероблений. Шоломи коринфського типу мали наносники, великі нащічники у формі трапецій, що сходилися біля наносника (таким чином захищаючи практично все обличчя) і невеликий напотиличник. Такі шоломи могли носити, закриваючи обличчя (глибоко насаджуючи шолом на голову), або з відкритим обличчям (зсуваючи шолом на потилицю, як на гребені з кургану “Солоха”). Таким чином коринфський шолом працював подібно до пізніших середньовічних європейських шоломів з заборолами, які також дозволяли закрити та відкрити обличчя воїна.

Читати далі

Халкідський шолом з Німфея

Автор

Бронзовий шолом грецького виробництва халкідського типу давньогрецьких шоломів, який об’єднує шоломи VI–IV ст. до Р.Х. з яйцеподібним куполом, відкритим обличчям з наносником, невеликим напотиличником, відкритими вухами і округлими (нерухомими і рухомими) нащічниками. Не зазнав переробки. Знайдений на території Боспорського царства, де у часи Археанактидів ховали варварську знать, що користувалася грецькими шоломами, поножами і лускатими металевими панцирами скіфів [1, с. 59].

Читати далі

Книга про воєнне мистецтво готів. Кілька реплік дилетанта

Автор

Жданович О. Зі Скандинавії у Причорномор’я. Військове мистецтво готів на території України. – К., 2017.

Жданович О. Зі Скандинавії у Причорномор’я. Військове мистецтво готів на території України. – Київ: Темпора, 2017. – 96 с. – (Militaria Ucrainica).

У 2008 р. київське видавництво «Темпора» започаткувало видання науково-популярної військово-історичної серії «Militaria Ucrainica». За майже десять років у серії уже вийшло понад два десятки гарно оформлених книг. Це, разом з рядом інших видавничих та інтернетівських проектів, суттєво просунуло справу популяризації знань про військову історію України. У 2017 році серія поповнилась ще кількома виданнями, зокрема, книжкою про воєнне мистецтво готів.

Коли наш сучасник чує слово «гот», то, скоріше за все, згадує оригінальну молодіжну субкультуру, споріднену з рухом панків. Ще хтось згадає спрямовані у небо шпилі готичних соборів, вишукані заломи літер готичного шрифту і «темний» романтизм творів Едгара Алана По та інших представників готичної літератури. Але, напевно, далеко не кожному сьогодні відомо, що усі ці явища західної культури мають дуже мало спільного із готами – народом воїнів, внесок якого в скарбницю європейської і світової культури був унікальним. Коли у 1683 р. командувач переможної об’єднаної армії, король Речі Посполитої Ян ІІІ Собєський врятував Відень від турків, його прославляли як «готського Марса». На готський культурний спадок претендували шведські королі, австрійські цісарі та німецькі нацисти. Ще у наш час на стінах будинків на Канарських островах пишуть «Fuera godos!» («Геть, готи!»), маючи на увазі іспанців…

Читати далі

10 обладунків в Україні

Автор

Чим захищали своє тіло воїни, що тисячоліттями билися на території сучасної України? Чи носили рицарські обладунки воїни України? А що одягали на себе члени руської дружини? Чи були панцирі зручними? На ці питання відповідає рейтинг, який спеціально для сайту “Ucraina Inter Arma” підготував Артем Папакін 

Номер 1. Лускатий панцир скіфів і сарматів

Скіфський вершник у лускатому обладунку. Зображення на гребені з Солохи

Скіфи і сармати були кінними воїнами, які вели маневрений бій. Вони швидко переміщалися по полі бою, стріляли з лука, билися списами і мечами. Для цього їм потрібен був захист, який не сковував їх рухів – таким захистом став лускатий обладунок. До шкіряного жилету заклепками чи дротами прикріплювалися невеличкі залізні пластинки з заокругленими краями. Ряди таких пластинок утворювали суцільне металеве покриття, схоже на риб’ячу луску. За отвори у верхній частині луска внапуск рядами кріпилася до підкладки, а нижній край нависав над наступним рядом лусок. Таким чином між лусками не було щілин, куди могли влучити ворожі стріли.

Читати далі