10 обладунків в Україні

Чим захищали своє тіло воїни, що тисячоліттями билися на території сучасної України? Чи носили рицарські обладунки воїни України? А що одягали на себе члени руської дружини? Чи були панцирі зручними? На ці питання відповідає рейтинг, який спеціально для сайту “Ucraina Inter Arma” підготував Артем Папакін 

Номер 1. Лускатий панцир скіфів і сарматів

Скіфський вершник у лускатому обладунку. Зображення на гребені з Солохи

Скіфи і сармати були кінними воїнами, які вели маневрений бій. Вони швидко переміщалися по полі бою, стріляли з лука, билися списами і мечами. Для цього їм потрібен був захист, який не сковував їх рухів – таким захистом став лускатий обладунок. До шкіряного жилету заклепками чи дротами прикріплювалися невеличкі залізні пластинки з заокругленими краями. Ряди таких пластинок утворювали суцільне металеве покриття, схоже на риб’ячу луску. За отвори у верхній частині луска внапуск рядами кріпилася до підкладки, а нижній край нависав над наступним рядом лусок. Таким чином між лусками не було щілин, куди могли влучити ворожі стріли.

Луски скіфських панцирів покривали переважно основні життєво важливі зони воїна – груді та плечі. Проте нерідко існували лускаті обладунки з захистом тіла нижче пояса, ніг та рук. Популярним у скіфів був бойовий пояс, зібраний з залізних пластин і лусок. Лусками скіфи покривали також свої шоломи і щити. Луски скіфських панцирів були переважно залізні, рідше – бронзові чи кістяні. З таких лусок і прямокутних пластин скіфи виготовляли свої обладунки протягом трьохсот років – з VI по ІV століття. Після скіфів лускаті панцири ще сотні років носили на причорноморських землях сармати і мешканці давньогрецьких колоній. Не гребували лускатими обладунками і римляни. Зі скіфських часів лускатий панцир міцно закріпився у свідомості європейців як основна риса озброєння степових народів. Зображення сарматів, у яких навіть коні закуті у лускаті обладунки, відомі у римському мистецтві. А у XVII–XVIII століттях шляхта Речі Посполитої, натхненна легендою про своє походження від сарматів, стала носити особливі лускаті панцирі – корацени. Вони багато в чому нагадували обладунки скіфів і сарматів, однак носили радше символічне, а не бойове значення.

Кочівницькі лускаті обладунки експонуються в Національному музеї історії України та багатьох обласних краєзнавчих музеях Центральної та Південної України.

Далі

 

Див. також:

10 зразків славетної зброї в Україні

10 легендарних військових загонів в Україні

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *