Фрагмент бронзового шолому невідомого типу, який був вочевидь перероблений кочовиками (скіфами) з грецького оригіналу, подібно до шоломів з Німфея та з кургану «Солоха». Зберігся лише нижній край наголів’я, оснащений дірочками для приєднання підкладки чи бармиці.
Бронзовий шолом грецького виробництва халкідського типу давньогрецьких шоломів, який об’єднує шоломи VI–IV ст. до Р.Х. з яйцеподібним куполом, відкритим обличчям з наносником, невеликим напотиличником, відкритими вухами і округлими (нерухомими і рухомими) нащічниками. Не зазнав переробки. Знайдений на території Боспорського царства, де у часи Археанактидів ховали варварську знать, що користувалася грецькими шоломами, поножами і лускатими металевими панцирами скіфів [1, с. 59].
Бронзовий шолом іллірійського типу, поширеного на Балканах у VII–VI ст. до Р.Х. Їх винайдення пов’язують з архаїчною Грецією, звідки тип поширився у Іллірії (на Адріатиці) і в Італії. Шоломи цього типу були цільнотягнутими, мали короткий напотиличник, нащічники підтрикутної форми, прямокутний отвір для обличчя і дві поздовжні гребені для кріплення гребеню з органічних матеріалів. Шолом з Німфея був перероблений кочовиками за зразком «кубанських» шоломів для носіння бармиці. Поховання кочовиків біля центрів грецької колонізації є свідченням тісних контактів між еллінами і скіфами на Боспорі в епоху Археанактидів і вагомої ролі античного Німфея в цій взаємодії.
Належить до типу, який ряд дослідників (Б. Рабинович, Є. Черненко) називав «кубанським типом» – бронзові литі шоломи з надбрівними дугами і поздовжнім ребром, іноді з кільцем на верхівці та отворами для кріплення бармиці. Назва типу шолому походить від регіону знахідок – Кубані, звідки було відомо п’ять шоломів. Шоломи «кубанського типу» були поширені також у Поволжі і Середній Азії.
Чим захищали своє тіло воїни, що тисячоліттями билися на території сучасної України? Чи носили рицарські обладунки воїни України? А що одягали на себе члени руської дружини? Чи були панцирі зручними? На ці питання відповідає рейтинг, який спеціально для сайту “Ucraina Inter Arma” підготував Артем Папакін
Скіфи і сармати були кінними воїнами, які вели маневрений бій. Вони швидко переміщалися по полі бою, стріляли з лука, билися списами і мечами. Для цього їм потрібен був захист, який не сковував їх рухів – таким захистом став лускатий обладунок. До шкіряного жилету заклепками чи дротами прикріплювалися невеличкі залізні пластинки з заокругленими краями. Ряди таких пластинок утворювали суцільне металеве покриття, схоже на риб’ячу луску. За отвори у верхній частині луска внапуск рядами кріпилася до підкладки, а нижній край нависав над наступним рядом лусок. Таким чином між лусками не було щілин, куди могли влучити ворожі стріли.