Належить до типу, який ряд дослідників (Б. Рабинович, Є. Черненко) називав «кубанським типом» – бронзові литі шоломи з надбрівними дугами і поздовжнім ребром, іноді з кільцем на верхівці та отворами для кріплення бармиці. Назва типу шолому походить від регіону знахідок – Кубані, звідки було відомо п’ять шоломів. Шоломи «кубанського типу» були поширені також у Поволжі і Середній Азії.
Бронзові сфероконічні (або яйцеподібні зі шпилем чи без нього) клепані двочастні шоломи з високим і широким поздовжнім гребенем були поширені у Північній Італії і Центральній Європі у ІХ–VIII ст. до Р.Х. Їх виготовлення пов’язують з культурою Вілланова. Шоломи знаходять у похованнях, де ними накривали урни з прахом кремованих воїнів, у скарбах цінних речей та як окремі знахідки. Використовувалися населенням Поділля пізнього бронзового віку.
Ламеллярний обладунок – це панцир, складений з подібних між собою пластин, з’єднаних ремінцями. Його конструкція відома ще з Месопотамії та Єгипту бронзового віку. Тоді ламеллярний панцир був подібним до лускатого, але його луски кріпилися не до основи, а лише одна до одної. “Друге народження” ламелляру відбулося у ранньому Середньовіччі, коли обладунки робили з заліза. В Україні такий панцир був популярним у середовищі кочовиків причорноморських степів – аварів та тюрків. Ламелляри кочовиків України ведуть свій початок від далекосхідних зразків. З аварами такі обладунки поширилися до Західної Європи.
Чудовий зразок тюркського ламеллярного обладунку VI століття було знайдено у Керчі.
Супротивники руських дружин ХІ–ХІІІ століть мали свої особливі обладунки. Половецькі кам’яні стели часто зображують на грудях воїнів два диски. Археологічні знахідки показали, що це був специфічний вид обладунку, який використовували кочовики – парний нагрудник. Через характерний вигляд його жартівливо називають “бронеліфчик”.
Такий нагрудник мав вигляд двох опуклих дисків (крім того, на спині міг бути третій диск), які кріпилися на системі ременів. Одні ремені тримали бляхи на плечах, інші проходили під пахвами і з’єднували диски між собою на грудях і на спині. Ще одні короткі ремінці часто вільно звисали знизу дисків. Зшивалася чи застібалася на пряжку ця конструкція на спині.
Легіонер зображений під час пішого переходу в одній з військових кампаній І ст. Такими кампаніями на сучасних українських землях були похід Авла Дідія Галла на Боспор 45–46 рр. та похід Тиберія Плавтія Сильвана проти скіфів на допомогу обложеному Херсонесу в 67 р. від Р.Х. Після ІІ ст. перебування римських військових загонів у Північному Причорномор’ї стає постійним.