археологія

Грецький гопліт з Північного Причорномор’я. VI ст. до Р.Х.

Автор

У VI–V ст. озброєння грецьких воїнів у Причорномор’ї мало відрізнялося від озброєння балканських еллінів, але тут вже простежуються місцеві впливи. Хоча шолом (за статуеткою з Керчі; гребінь гіпотетичний) і поножі є типовими для класичної епохи, замість бронзової цільнометалевої кіраси воїн одягнений у лускатий панцир скіфського покрою (за зображенням з о. Березань і знахідками лусок VI ст. … Читати далі

Скіфський вождь. Початок IV ст. до Р.Х.

Автор

На ілюстрації представлений спішений вершник, відтворений за зображенням вершника на гребені з кургану Солоха (поч. IV ст.). Обладунок скіфа являє собою панцир з залізних лусок на шкіряній основі з короткий подолом, наплічниками і додатковим щитом на спині, що захищав торс, шию і руки воїна від стріл при відступі чи стрільбі “скіфський способом” (за зображенням на … Читати далі

Казакевич Г. Відгомін карниксів: Військові традиції давніх кельтів на землях України, IV–I ст. до н.е.

Автор

Казакевич Г. Відгомін карниксів: Військові традиції давніх кельтів на землях України, IV–I ст. до н.е. – К.: Темпора, 2008. – 112 с. – (Militaria Ucrainica).

Назвичайно цікавій сторінці військової історії України – перебуванню на наших теренах кельтів – присвячено книжку Г. Казакевича. Військово-історичні аспекти цієї проблеми у науково-популярному форматі були підняти лише раз, і лише частково – у книжці Ю. Віноградова про Боспорське царство [2].

Книжка Г. Казакевича вийшла в серії “Militaria Ucrainica” – першій в Україні серії науково-популярних книжок, присвячених військовій історії. Слід відзначити той позитивний момент, що “Відгомін карниксів” – єдина досі книжка серії, оснащена повноцінними посиланнями. Як це не парадоксально, посилання гармонійно вписуються в науково-популярний формат, не заважаючи сприйняттю тексту (посилання розміщені на полях) і водночас надаючи йому наукового звучання. Впадає у вічі ретельність, з якою автор підійшов до написання книги. І це не дивно, зважаючи на те, що історія давніх кельтів є основною темою наукових зацікавлень Г. Казакевича, який на сьогодні видав дві монографії відповідної тематики [3, 4]. 

Читати далі

Ольговський С. Я. Володарі степу. Військова справа й озброєння скіфів VII ст. до н.е. – ІІІ ст. н.е.

Автор

Ольговський С. Я. Володарі степу. Військова справа й озброєння скіфів VII ст. до н.е. – ІІІ ст. н.е. / Сергій Ольговський. – К.: Наш час, 2010. – 128 с.:іл. – (Сер. “Плац д’Арм”).

В останній час в Україні спостерігається помітне зростання уваги до власної історії, зокрема такого її напрямку, як воєнна історія та військова справа народів, що населяли Україну в давнину. Військова справа скіфів – іраномовного кочового племені, що заселяло у VII–III ст. до Р.Х. більшу частину сучасної території України, а пізніше осіло у нижньому Подніпров’ї та Тавриці (Криму) – є предметом наукового інтересу вітчизняних істориків вже досить давно. Тим не менш, увага дослідників до неї все більш зростає (чудовою ілюстрацією цьому явищу є недавня наукова монографія В. Грицюка [1]), а окремі питання скіфського військового будівництва, тактики і озброєння досі залишаються невирішеними.

Читати далі

Кіммерійці. IX–VIII ст. до Р.Х.

Автор
Кіммерійці. Зображення на етруській вазі VI ст., копія з більш ранньої грецької роботи

Кіммерійці – перше плем’я на території сучасної України, про яке ми знаємо не лише з археологічних джерел і яке відомо за назвою. Кіммерійці згадуються античними грецькими авторами, зокрема Гомером та Геродотом, а також у ассирійських текстах. Частина дослідників ідентифікує кіммерійців з пізніми пам’ятками білозерської археологічної культури XII–IX ст., або з пам’ятками чорногорівської культури і новочеркаськими пам’ятками ІХ ст. до Р.Х. Загалом більшість знахідок степової зони приписують кіммерійцям та відносять до умовної “кіммерійської культури”. Ймовірно, під назвою “кіммерійці” античні автори розуміли все населення Північного Причорномор’я передскіфської епохи, тому таке спрощення є виправданим. Кіммерійці майстерно оброблювали залізо, проте використовували і знаряддя праці та зброю з бронзи. Вони розводили коней і займались кочовим скотарством. Задля отримання здобичі кіммерійці здійснювали військові набіги на сусідні племена. У 720-х рр. до Р.Х. кіммерійці напали на закавказьку державу Урарту, розбивши її військо та здійснивши набіг на її територію. Пізніше кіммерійці вступили у конфлікт з іншою великою державою регіону – Ассирією. У одній з битв з ассирійцями кіммерійці вбили їхнього царя Саргона ІІ, проте були розбиті та відступили з Ассирії. У якості найманців кіммерійці служили у різних державах Близького Сходу. 

Читати далі