Артем Папакін

Геродот та інші джерела з історії скіфів не повідомляють нічого про їхні війни з еллінами. Проте засновані давніми греками торгові поселення були досить мілітаризованими — тут знаходять поховання з античною та скіфською зброєю, а також залишки фортифікаційних споруд навколо великих полісів. Тому припускають, що час від часу набіги кочовиків на заможні поселення еллінів траплялися. Про серію таких набігів, що мали характер справжньої війни, залишили німі свідчення самі давньогрецькі поселення.

Археологи минулого століття виявили сліди масштабних руйнувань, що сталися близько 480 р. до Р. Х. у Пантикапеї, Мірмекії та інших містах Боспору Кіммерійського. Припинилося життя на всіх сільських поселеннях кримської частини Боспору. Серед руїн і згарищ подекуди було знайдено бронзові наконечники стріл скіфського типу, частина з яких має зігнуті вістря — сліди бойового застосування. Також траплялися знахідки деталей кінського спорядження скіфів. Стає зрозумілим, що поселення Боспору піддалися нападам з боку кочовиків.

Також археологи встановили, що у 80–70-х роках V ст. до Р. Х. раптово припинилося життя на всіх сільськогосподарських околицях Ольвії. Під час розкопок виявлено понад сотню таких поселень на Нижньому Побужжі, і всі вони були одночасно залишені своїми мешканцями. Люди забирали з собою продукти, худобу, предмети побуту. Минуло пів століття, перш ніж селяни знову заселили залишені домівки. Сільськогосподарські поселення спіткав якийсь катаклізм, імовірно, пов’язаний із нападом ворога. Одночасно з цими подіями, в першій половині V ст. до Р. Х., неподалік міської смуги Ольвії було засновано нове велике сільськогосподарське поселення, що нагадує передмістя. Складається враження, що саме під впливом військової небезпеки люди втекли з більш віддалених поселень і переселилися ближче до поліса, який давав надійний захист від ворогів. Вважається, що саме в першій половині V ст. до Р. Х. в Ольвії було побудовано кам’яні оборонні стіни. У некрополі (міському цвинтарі) Ольвії археологи відкрили кілька поховань загиблих унаслідок бойових дій цього часу. В одній могилі лежав воїн із наконечником стріли у ребрі; в іншій — два скелети з наконечниками стріл у плечі та щелепі. Подібні жертви бойових дій лежали і в похованнях некрополя на о. Березань біля Ольвії та на території сільськогосподарської округи поліса.

Причини розорень на Боспорі та в околицях Ольвії дослідники бачать саме в набігах скіфів. Невдовзі після перемоги над військом Дарія кочовики почали здійснювати завойовницькі походи на сусідні землі. Спершу вони підкорили племена Лісостепу, а згодом звернули свій меч на надзвичайно багаті поселення давніх греків у Криму та Південно-Західному Причорномор’ї. У цей час скіфи з’явилися навіть на Правобережжі Дунаю і дійшли аж до грецької колонії Херсонес Фракійський на півострові Галліполі. Так, Ольвія могла стати однією з перших жертв скіфської агресії на цьому напрямку. Одночасно або трохи пізніше руйнувань зазнали поселення Боспору. У ситуації внутрішньої загрози у 480/479 р. до Р. Х. міста Боспору створили оборонний союз на чолі зі знатним родом Археанактидів. Така консолідація різних поселень сприяла побудові міцних кам’яних стін у Пантикапеї, Тірітаці, Мірмекії, Порфмії, Фанагорії. Припускають, що у період правління Археанактидів було побудовано також так званий Тірітакський вал — суцільний вал 25 км у довжину, що відгородив східну частину Керченського півострова від Тірітаки на березі Боспору Кіммерійського (сучасна Керченська протока) на півдні до берегів Меотиди (Азовського моря) на півночі. Такий спосіб захисту від нападів кочовиків був доволі дієвим на ті часи: тоді ж було побудовано перші відтинки Великої Китайської стіни, а в давній Греції у такий самий спосіб тиран Мільтіад відмежував Херсонес Фракійський від нападів фракійців. На території сучасної України Тірітакський вал був першою спорудою такого типу, подібною до пізніших так званих Траянових валів Бессарабії та Змієвих валів Подніпров’я, яка дієво захищала міста і сільськогосподарські поселення від нападів кочовиків. Крім оборонних стін, Археанактиди вдалися до іншого засобу протидії кочовикам, який пізніше практикуватимуть київські князі: у межах своїх володінь вони почали оселяти кочовиків-союзників. В околицях Пантикапея, Німфея, Фанагорії та інших полісів знайдено кургани з типовою скіфською зброєю та грецькими шоломами V ст. до Р. Х. Грецькі шоломи старших типів (зокрема, корінфського), відомі з інших скіфських поховань, можуть бути трофеями кочовиків — археологічними слідами скіфо-грецького конфлікту 80–70-х років V ст. до Р. Х.

Причину нападів скіфів на давньогрецькі поселення можна вбачати у внутрішній ситуації в середовищі кочовиків. Політика скіфів щодо античних полісів могла змінитися, зокрема, після зміни у них одного правителя іншим. Так, Геродот розповідає історію правителя Скіла, який прийшов до влади після того, як його батька Аріапейта було підступно вбито правителем агафірсів. Сам Скіл, вихований на еллінській культурі, не дуже поважав скіфські звичаї і навіть переодягався у грецький одяг щоразу, як відвідував Ольвію. Довідавшись про це, скіфи повстали проти нього і поставили правити його брата Октамасада, а той хитрістю захопив Скіла в полон і відрубав йому голову. Як бачимо, політична влада у скіфів була нестійкою, що могло вплинути і на політику щодо сусідів. Також не виключено, що на початку V ст. до Р. Х. у Скіфії оселилася нова хвиля мігрантів зі сходу, що вирішила поживитися за рахунок грецьких полісів. Євразійський степ того часу був дуже мобільним у цьому розумінні, і міграції кочовиків відбувалися постійно.

Можна також припустити, що війна 80–70-х років V ст. до Р. Х. виникла з економічних причин. Як відомо, наприкінці V ст. до Р. Х. розпочалися греко-перські війни, які можна назвати світовою війною античної доби. Цивілізаційне зіткнення між імперією Ахеменідів і грецькими полісами призвело до окупації персами частини Фракії і Греції, до руйнувань полісів і дрібніших поселень, а також до переривання торгових зв’язків античних колоній Північного Причорномор’я із рештою полісів. Саме у 80–70-і роках V ст. до Р. Х. відбулися масштабні битви еллінів із персами на суші й на морі, що позначилося на стані морських торгових шляхів. Імовірно, через війни в Егейському басейні причорноморські поліси відчували певну нестачу товарів, тож не могли постачати скіфам предмети розкоші чи вино, як раніше. Щоб задовольнити свої потреби, скіфи, ймовірно, вдавалися до збройних нападів. Хай там як, археологічні дані недвозначно вказують на кризу в скіфсько-грецьких відносинах 80–70-х років V ст. до Р. Х., що вилилося в розорення сільськогосподарських поселень еллінів. Знадобилося не одне десятиліття, щоб ці відносини нормалізувалися.

Про скіфське озброєння, військо і війни скіфів читайте у книжці Артема Папакіна «ДІТИ ТАРГІТАЯ: Військо і війни скіфів VII–ІІІ століть до Р. Х.» (Темпора, 2021) з ілюстраціями Сергія Шаменкова. Книжку можна придбати, зокрема, у Книгарні Є

Дивіться також інтерв’ю з автором на каналі “Історія без міфів”