Належить до типу, який ряд дослідників (Б. Рабинович, Є. Черненко) називав «кубанським типом» – бронзові литі шоломи з надбрівними дугами і поздовжнім ребром, іноді з кільцем на верхівці та отворами для кріплення бармиці. Назва типу шолому походить від регіону знахідок – Кубані, звідки було відомо п’ять шоломів. Шоломи «кубанського типу» були поширені також у Поволжі і Середній Азії.
Бронзові сфероконічні (або яйцеподібні зі шпилем чи без нього) клепані двочастні шоломи з високим і широким поздовжнім гребенем були поширені у Північній Італії і Центральній Європі у ІХ–VIII ст. до Р.Х. Їх виготовлення пов’язують з культурою Вілланова. Шоломи знаходять у похованнях, де ними накривали урни з прахом кремованих воїнів, у скарбах цінних речей та як окремі знахідки. Використовувалися населенням Поділля пізнього бронзового віку.
Озброєння завжди відігравало і продовжує відігравати важливу роль у історію людства, зброя була і є неодмінним і важливим елементом для виживання людини, держави, нації. Зброя була чутким індикатором багатьох явищ соціально-політичної, економічної, духовної, культурної історії. Крім того, вона сама по собі часто стимулювала певні соціально-політичні зрушення. Так, винайдення якоїсь передової зброї неодмінно призводило до винайдення засобів протидії цій зброї, а також до запозичення цих технологій з регіону винайдення сусідніми регіонами. Тому дослідження історії зброї говорить не лише про розвиток бойових засобів сам по собі, але й про зв’язки між народами, шляхи просування технічних інновацій і культурних запозичень. Розділ «Артефакт» розповідає про окремі знахідки озброєння, зроблені на території України. Розділ складається зі статтей-переліків і статей, присвячених окремим артефактам. Статті містять зображення предметів, їх опис і перелік літератури про дані артефакти. Переліки постійно поповнюються.
Пластинчаста лоріка була найкращим обладунком, який виник у могутньому Римі. Успіх римських воїнів на полі бою частково пояснюється досконалим захистом, який давала “лоріка сегментата”. Зображення “сегментати” чітко асоціювалося з образом римського легіонера вже в часи імперії, а завдяки кіно і військово-історичній реконструкції – також у наш час. Винайшли “лоріку сегментату” ще за правління Августа, якого вважають першим імператором, і використовували до ІІІ століття від Р.Х. Такий обладунок носили римські легіонери, що воювали та несли службу в містах сучасного Півдня України – Тірі, Ольвії, Херсонесі. Деталі від обладунку “лоріка сегментата” знайдені археологами, зокрема, у Криму.
Ламеллярний обладунок – це панцир, складений з подібних між собою пластин, з’єднаних ремінцями. Його конструкція відома ще з Месопотамії та Єгипту бронзового віку. Тоді ламеллярний панцир був подібним до лускатого, але його луски кріпилися не до основи, а лише одна до одної. “Друге народження” ламелляру відбулося у ранньому Середньовіччі, коли обладунки робили з заліза. В Україні такий панцир був популярним у середовищі кочовиків причорноморських степів – аварів та тюрків. Ламелляри кочовиків України ведуть свій початок від далекосхідних зразків. З аварами такі обладунки поширилися до Західної Європи.
Чудовий зразок тюркського ламеллярного обладунку VI століття було знайдено у Керчі.