Номер 6. Гладіус
Попередній

Меч римських легіонерів був невеликим за розміром – 65–85 см, але дуже ефективним у бою. Його прототипом була зброя іспанських іберів. Коли у ІІІ ст. до Р.Х. римляни зустрілися з їх клинками, вони відчули всю ефективність коротких мечів на собі. Відтоді “іспанський меч” – “gladius hispaniensis” – став головною зброєю римської піхоти. Меч мав твердий загартований клинок з гострими краями. Спочатку основною функцією гладіуса був укол, тому до середини І ст. до Р.Х. мечі мали довгі вузькі кінці. Згодом легіонери поєднують колольні та рубильні удари, через що клинок гладіуса отримує паралельні краї, а вістря для уколу зменшується.



