Початок Північної війни і Україна, 1700–1706 рр.

Артем Папакін

“Україна – земля козаків”. Картуш з мапи України початку XVIII ст.

Події Великої Північної війни, а особливо участь у ній козаків, широко відомі в Україні. Як же не знати про війну, вирішальна битва якої сталася під Полтавою (1709), під час якої, до того ж, відбувся розкол українців – одні козаки були на боці Росії, а інші на чолі з гетьманом Іваном Мазепою воювали за шведського короля Карла ХІІ. Останніх, “мазепинців”, російська пропаганда на віки затаврувала як зрадників, а українська патріотична публіцистика зробила з них героїв, які, незважаючи на небезпеки, виступили на захисті незалежності Гетьманщини від Росії. Однак те, що Північна війна тривала на українських землях задовго до битви під Полтавою, є маловідомим фактом. Ба навіть стаття “Північна війна в Україні” у Вікіпедії визначає її хронологію як 1708–1713 роки! Насправді, хоча “російська кампанія” Карла ХІІ дійсно розпочалася у 1708 році, все почалося значно раніше…

Битва під Нарвою. 1700 р. Drottningholms slott

Слід згадати по-перше, що, хоча українські землі не були безпосередньою ареною бойових дій початкового етапу Північної війни, у ній одразу, з 1700 року, брали участь українські козаки. Російський цар Петро І, оголосивши війну Швеції, сподівався воєнним шляхом забезпечити своїй державі вихід до Балтійського моря. А тому в серпні 1700 року 3 тисячі козаків Полтавського, Прилуцького, Стародубівського та Ніжинського полків були відправлені під Ригу та Новгород. Восени цього ж року цар вимагав вже 12 тисяч козаків для допомоги російському війську, яке обложило Нарву (сучасна Естонія). Проте 19 листопада шведи розбили росіян під Нарвою, тому українські козаки (корпус Івана Обидовського) отримали завдання не допустити ворога далі, до центральної Росії. Козацькі загони вступали у бої зі шведами у районі Пскова, Гдова і Дерпта. Надалі українські козаки відзначилися у боях в різних місцевостях Естонії і Латвії.

На зміну корпусу І. Обидовського, що повернувся в Україну навесні 1701 року без свого командира, Іван Мазепа відправив на Балтійське узбережжя 7 тисяч козаків Гадяцького полку, а у червні 1701 року – 17-тисячний корпус з Миргородського, Полтавського, Лубенського, Переяславського та двох компанійських полків на чолі з Данилом Апостолом. У 1702 році у Литві діяли 12 тисяч козаків Стародубівського полковника, а Чернігівський полк перебував у гирлі Неви, під Нотебургом і Нієншанцом. Як бачимо, Північна війна з самого початку перекинулася на територію Росії і вимагала від неї чималих військових зусиль, які Петро І компенсував у тому числі за рахунок українських козаків.

Август II Сильний (Сас), король Речі Посполитої, курфюрст Саксонії

Однак не лише з участю козаків у боях зі шведами Північна війна пов’язана з Україною. Не варто забувати, що у ті часи майже все Правобережжя України (без Києва) перебувало у складі Речі Посполитої. Після важких війн з козаками Богдана Хмельницького, його московськими союзниками, шведами та турками ця польсько-литовська держава переживала далеко не найкращі дні. Її королем був Август ІІ Сильний – поляки його знають під іменем Августа Саса; “Сас” означає “саксонець” – він одночасно був курфюрстом Саксонії. Заручившись підтримкою Петра І, Август вирішив відібрати у шведів балтійську область Інфлянти (частина сучасної Латвії). Таким чином Річ Посполита виявилася втягненою її монархом у війну зі Швецією. Після перемоги під Нарвою Карл ХІІ звернув свій меч у польському напрямку, намагаючись вивести з гри Річ Посполиту, щоб потім сам-на-сам звести рахунки з Росією. Слабка держава мала слабку армію: у липні 1701 року Карл ХІІ переміг саксонців у Інфлянтах, у травні 1702 року шведи вже увійшли до Варшави, а у серпні того ж року – до Кракова. Мало того, війна тут поступово перетворилася на громадянську – під впливом поразок Августа ІІ і за підтримки шведів у Речі Посполитій виникає “конфедерація”, об’єднання опозиційної шляхти. У лютому 1704 року сейм Речі Посполитої позбавив Августа престолу, а новим королем був обраний воєвода Станіслав Лещинський. У той же час Август знайшов підтримку з боку Петра І – російський цар надіслав на допомогу союзнику 17-тисячний корпус російської армії, до яких входили 5 тисяч козаків І. Мазепи. Навесні того ж року вже 40-тисячне козацьке військо увійшло на Правобережжя України, куди з заходу наближалися шведи. У серпні 1704 року об’єднані російсько-саксонські війська увійшли до Варшави.

Карл ХІІ, король Швеції

Карл ХІІ у той час перебував з армією у Галичині. На початку вересня 1704 року шведське військо підійшло до Львова, де залишався сильний польський гарнізон. Карл ХІІ підійшов під Львів на чолі лише трьох драгунських полків, не маючи ані піхоти, ані артилерії. Незважаючи на міцні укріплення та рішучість гарнізону дати відсіч іноземцям, в ніч з 5 на 6 вересня 1704 року шведи увійшли до міста – подейкували, що львів’яни, ховаючись за міські мури, забули закрити за собою хвіртку, чим скористалися шведи. Оборону міста було організовано геть погано, на додаток у Львові з літа тривала паніка через чутки про наближення Карла ХІІ, тому шведи змогли зайняти місто “малою кров’ю”. Однак тріумф тривав недовго. Поляки і українські козаки, які підійшли під Львів, постійно атакували шведські частини, і врешті 23–24 вересня шведи були змушені залишити Львів. Шведська армія відступила до Замостя, а звідти рушила на Варшаву, поспіхом залишену Августом ІІ.

Шведський мушкетер початку XVIII ст. Сучасна реконструкція

Після цих подій у 1705 році Петро І сконцентрував великі маси війська біля Гродна (у Білорусі), на Волині в цей час стояли козаки гетьмана І. Мазепи. Август ІІ зі своїм військом виїхав до Саксонії, сподіваючись повернутися до бойових дій з новими силами. Несподівано для всіх, наприкінці грудня 1705 року, по льоду і снігу, шведська армія вийшла з Варшави у напрямку російського табору. Гродно було обложене, і російський цар почав робити все, щоб вивести звідти свою армію. Зокрема, 15 тисячам козаків І. Мазепи було наказано відправитися до Білорусі, щоб тривожити фланг і тили шведської армії; тимчасом російська армія відступила з Гродна: через Брест росіяни вийшли до Ковеля (13 квітня) і звідти – до Києва (8 травня).

Намагаючись наздогнати росіян, Карл ХІІ вирушає на Волинь через Пінськ. Однак настала весна, розлилися річки і наводнилися знамениті пінські болота. Шведський король зміг дістатися Волині лише у середині травня, так і не зумівши наздогнати росіян і розбити їх у вирішальній битві. Петро І чекав наступу Карла ХІІ на Київ, все літо 1706 року укріплюючи фортифікації міста, але той врешті повернув назад, до Польщі та Саксонії. Тут йому пощастило більше – Карл ХІІ змусив Августа Сильного зректися престолу і союзу з Росією. Російське командування на нараді у грудні 1706 року в Жовкві вирішило до Польщі не йти, а посилено готуватися до оборони кордонів від шведського нападу.

Ареною нового шведсько-російського суперництва Україна стала лише у 1708–1709 роках. Далі були вже всім відомі події – “російська кампанія” Карла ХІІ, різанина у Батурині, поранення короля, битва під Полтавою, відступ шведів до Бессарабії, смерть Мазепи і «Конституція» нового гетьмана Пилипа Орлика вже у вигнанні.

 

Література:

  1. Горобець С., Рябцев В. До історії участі українських козаків у військових подіях початкового етапу Північної війни (1700–1702 рр.) // Сіверянський літопис. – 2011. – № 3. – С. 23–45.
  2. Козицький А. Leopolis Militans. Нариси військової історії Львова XIII–XVIII ст. – Львів: Апріорі, 2014.
  3. Ростунов И. И. и др. История Северной войны 1700–1721 гг. – М.: Наука, 1987. – 214 с.
  4. Слісаренко О. Гродненсько-Волинський маневр російської армії навесні 1706 р. // Минуле і сучасне Волині і Полісся. – Вип. 41. Україна та Волинь у Наполеонівських війнах. Науковий збірник. – Луцьк, 2012. – С. 260–262.
  5. Шутой В. Е. Оборона Львова в 1704 г. // Краткие сообщения Института славяноведения АН СССР. – 1955. – Т. 17. – С. 14–35.
  6. Feldman J. Polska w dobie Wielkiej Wojny Północnej 1704–1709. – Krakow, 1925. – 319 s.
  7. Królikowski B. Labirynt Wojny Północnej 1700–1706. – Warszawa: Wyd-wo Ministerstwa Obrony Narodowej, 1972. – 164 s. – (Bitwy, Kampanie, Dowódcy).

Див. також: 

Офіцер Лейб-гвардії Семенівського полку. Початок XVIII ст.

Гренадер Йончопінзького полку армії Карла ХІІ. Початок XVIII ст.

Мушкетер Йончопінзького полку армії Карла ХІІ. Початок XVIII ст.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *