Симоненко, А. В. (2015) Сарматские всадники Северного Причерноморья. 2-е изд. Киев: Видавець Олег Філюк, 466 с., илл.

У військовій археології та військовій історії досить рідко видаються комплексні монографії, які здатні закрити певну проблему на тривалий час – принаймні до часу відкриття нового масиву джерел і виникнення необхідності їх нового комплексного опрацювання. В радянські часи зразками таких досліджень можна назвати, зокрема, працю Г. Мелюкової про скіфське озброєння (Мелюкова 1964) (щоправда, доповнену Є. Черненком в окремих монографіях, присвячених обладункам та лукам скіфів: Черненко 1968; Černenko 2004). В сарматській тематиці на таку комплексну працю в СРСР могла б претендувати монографія А. Хазанова (Хазанов 1971), якби не дві обставини: характер праці (нариси) і пізніша еміграція автора, що поставила дослідження фактично у нелегальний статус. Про останній факт Олександр Симоненко згадав у післямові до сучасного перевидання дослідження А. Хазанова, що вийшло у 2008 році (Симоненко 2008, с. 239). Проте, оскільки археологія є дуже динамічною наукою, вже на момент свого перевидання праця А. Хазанова, на жаль, застаріла. За десятиліття, що минули з моменту її першої публікації, вітчизняними і закордонними сарматологами було переглянуто сарматську хронологію та зроблено безліч нових відкриттів, що поставили перед наукою необхідність нового комплексного дослідження сарматського озброєння.