Монгольські тумени. 10 легендарних військових загонів

Номер 5. Монгольські тумени

Попередній

Монголи. Середньовічні гравюри

Легендарні монгольські вершники захопили у ХІІІ столітті півсвіту від Китаю до Болгарії. Підкорювачі світу розпочали свої європейські походи “до останнього моря” саме з українських степів. У 1223 році половці, переслідувані монголами, звернулися по допомогу до руських князів. Разом русько-половецькі сили зустріли ворога на р. Калка, у якій союзники зазнали нищівної поразки. У тому ж році монголи вдерлися до Криму, але згодом залишили причорноморські степи. Лише у 1237 році вони повернулися на Русь. Після взяття Києва (1240) монголи рушили далі на захід, пройшовши вогнем і мечем по Галичині, Волині, Польщі, Угорщині, Австрії, дійшовши до Хорватії, Болгарії та Візантії. На кілька століть під безпосереднім контролем монголів опинився увесь степ, а у залежності від їх держави – Золотої Орди перебували усі південноруські князівства.

Військова організація монголів була заснована на реформах знаменитого Чингізхана. Він поділив монголів на тумени (“тьми” – десятки тисяч), тисячі, сотні та десятки, а також утворив 10-тисячну кінну гвардію хана – кешиґ. Кілька туменів об’єднувалися у корпуси. У монгольському війську служили всі чоловіки. У армії Батия було багато важкої та легкої кінноти, чимало піхоти, яку використовували при штурмах укріплень, та інженерних підрозділів з облоговими машинами, сформованих у залежних від монголів Китаї, Хорезмі та Персії. За сучасними підрахунками, у західному поході Бату-хана брало участь близько 130 тисяч воїнів. Монгольська тактика передбачала як рішучі удари, так і бій на виснаження супротивника. Важливою складовою останнього виду бою була стрільба з луків, коли, за висловом літописця “стріли затьмарили світ”. Монгольські вершники могли спішуватися і вести більш влучний вогонь, прикриваючись щитами. Відомі їм були військові хитрощі, такі як удавана втеча чи підняття пилу для введення в оману супротивника щодо чисельності вершників. При цьому монгольські воїни були безстрашними і жорстокими – вони знищували всіх ворогів, хто тікав з поля бою, спалювали міста, які чинили опір, вбивали та забирали у полон їх мешканців. Такі дії, поряд з військовою вправністю, також робили монгольські тумени знаменитими.

Далі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *