Німецька хроніка 1941 р. представляє вигляд Хрещатика після вибухів, здійснених у вересні того року радянськими підпільниками. Відступаючи, Червона армія замінувала будівлі у центрі міста, які було підірвано, коли до Києва прийшли частини Вермахту. Через те, що при відступі зі столиці радянської України було вивезено всю пожежну техніку, вибухи переросли у масштабну пожежу, що перетворила центр Києва на згарище і позбавила домівок велику кількість киян.
27 лютого 2014 р. російські солдати без пізнавальних ознак захопили органи влади Автономної Республіки Крим у Сімферополі. Після цього Україна пережила блокування українських військових частин у Криму, введення російських військ до Криму і Донбасу, анексію півострова, війну на Сході України. Як починалася російська військова присутність в Україні у період незалежності – читайте у нашому матеріалі.
Після розпаду СРСР та проголошення незалежності України радянський Чорноморський флот перейшов під контроль України. Проте частина офіцерів флоту, підтримана Російською Федерацією, збунтувалася проти української влади.
Георгій Топільський
Початок дивись тут
14 вересня, починаючи з 6 години ранку, з ніжинського аеродрому німецькі літаки через кожні 10-15 хвилин обстрілювали та бомбили частини 7-го механізованого корпусу.
Із спогадів колишнього старшого лейтенанта Павла Пуханова:
Для знищення німецької авіації був створений мобільний загін в складі танкової роти під командуванням Героя Радянського Союзу капітана Романа. На танкову броню був посаджений взвод піхоти під командуванням старшого лейтенанта Ванєткіна. О 23 годині 14 вересня загін непомітно підійшов до аеродрому і раптовою танковою атакою знищив більше 20 літаків і до ста солдат. Ті, що встигли, злетіли в напрямку Києва. Ранком 16 вересня на ніжинський аеродром уже сіли наші літаки.
Георгій Топільський
1 вересня триває Чернігівсько-Прип’ятська наступальна операція Радянської армії, розпочата 26 серпня.
Генерал Курт фон Тіппельскирх (Kurt von Tippelskirch, генерал піхоти вермахту, потім військовий історик) так описує початок наступальних операцій Радянської армії:
Оскільки російські наступальні операції проводилися за стандартною схемою, то і дії в тактичному масштабі здійснювалися за певним шаблоном. Напередодні наступу на ряді ділянок, що найчастіше знаходилися в стороні від намічених для прориву, підрозділами силою до батальйону зазвичай проводилася розвідка боєм … Перший день наступу зазвичай починався багатогодинною, виключної інтенсивності артилерійською підготовкою із застосуванням великих сил артилерії, а також реактивних установок і мінометів, вогонь яких вміло використовувався для ураження німецької піхоти. Потужна авіація прагнула придушити німецьку артилерію. Під прикриттям авіації великі маси піхоти у супроводі танків починали атаку. Лише після того, як вдавалося глибоко вклинитися в систему німецької оборони, для завершення прориву вводилися танкові з’єднання, а нерідко і кавалерійські корпуси.
Георгій Топільський
Частина 2. Партизани. Продовження.
Початок дивись тут.
1943 рік.
1 січня 1943 відбулося об’єднання розрізнених загонів партизанів. За посередництвом Я.Овдієнка відбулася зустріч Івана Бовкуна з Михайлом Стратілатом і Миколою Симоненком. Після підписання протоколу, за голосуванням 40 партизанів, було утворено партизанський загін «За Батьківщину». Командиром став Іван Бовкун/ начальником штабу – Михайло Стратілат, комісар загону – М.Гонта. Командирами рот призначено О.Шевирьова, М.Симоненка та М.Дешка.
Стратілат: Я абсолютно не претендував ні на які командирські посади, я тільки виходив з точки зору користі для загальної справи …. Я пішов до Бовкун і сказав: «Давай працювати разом». У нього було 79 осіб, а у мене – 60. З тих часів було, звичайно, багато різних тлумачень, міркувань, поглядів на партійну роботу і тощо, але для того, щоб зберегти цілісність загону і не переривати роботу, довелося терпіти і не допускати конфліктів.