Музики відігравали надзвичайно важливу роль у війську козацької доби. За допомогою музичних інструментів командували ставати до бою чи вирушати в похід, оголошували тривогу і відбій. Військові музики супроводжували армії всюди: у походах, навчаннях, на урочистостях. Козацьке військо супроводжували сурмачі і трембачі, які грали на духових музичних інструментах, а також довбиші – вони відбивали команди на ударних інструментах: литаврах, барабанах і котлах.
Протягом кількох століть козацьке військо було щитом України від грабіжницьких нападів і спроб поневолення українського народу. Низове Військо Запорозьке стояло в обороні українського Півдня, а реєстрові козаки відточували свою майстерність у війнах, які вела Річ Посполита – держава, яка у XVI–XVIII століттях володіла українськими землями. Під час повстання Богдана Хмельницького реєстрове козацьке військо стало ядром армії Української козацької держави. У першому відео проєкту “Історія Українського війська” можна ознайомитися з зовнішнім виглядом, одягом, озброєнням і спорядженням реєстровця-піхотинця часів гетьманування Богдана Хмельницького (середина XVII століття).
Реконструкція із серії “Люди давнини” показує одяг, спорядження та озброєння козака (покозаченого селянина) Київського воєводства станом на 1649 рік.
Реконструкція виконана Товариством військово-історичної реконструкції “Печерська сотня Київського реєстрового козацького полку”
Сергій Шаменков
Судячи з іконографічних та писемних джерел, ситуація з модою на шаровари в козацькому середовищі була, вочевидь, аналогічною. Шаровари, згідно з писемними джерелами, в козацькому гардеробі відсутні у XVI та більшій частині XVIІ ст. Можливо, мали місце епізодичні окремі випадки, тому ми не можемо виключати їхнього використання. Можливо, ще знайдуться повідомлення, пов’язані з козаками, в яких хтось із козаків чи мешканців українських земель і носитиме шаровари в XVI–XVIІ ст. Поки що це залишається припущенням без обґрунтування будь-яким джерелом. Ширше, у військовому костюмі українського козацтва шаровари, вочевидь, почали з’являтися в кращому випадку лише під самий кінець XVIІ ст., приблизно в ті ж самі часи та за таких самих умов, як і в поляків – після перемог під Хотином 1673 р., Віднем і Парканами 1683 р., там, де хоругви з теренів України та козацькі контингенти мали можливість захопити обози турків, та набрати багато нового, а то й невживаного одягу. Хоча без даних джерел це також залишається припущення. Орієнталізація одягу розвивалася так само поступово на тлі війн з турками кінця XVIІ–XVIІІ ст.
Сергій Шаменков
Образ-кліше козака в шароварах, створений наприкінці XIX – на початку XX ст., міцно ввійшов у свідомість. Цей образ був створений та поширений в творах мистецтва, в різних його варіантах та жанрах, від графіки до кінострічок, що нашарувалися впродовж двох останніх століть. Український козак уявляється одягнутим виключно в шаровари, а завдяки моді театральних колективів радянського періоду майже обов’язково ці шаровари є великими, червоними та блискучими. Прихильники такого кліше апелюють до описів, які вміщено в праці Д. Яворницького (1990, с. 158–160), при цьому забуваючи, в який час він працював, і про те, що ці описи – відображення того стану в гардеробі козацтва, що склався наприкінці XVIII – початку XIX ст. та був доступний досліднику.