19 вересня у Києві пройде історичний фестиваль «Цивілізація». На фестивалі у форматі “жива історія” буде відтворено історію Визвольних змагань, побут та атмосферу віків, починаючи з античності і по середину ХХ століття (усього 5 періодів), в якій максимально широко буде представлено роль України.
Протягом дня відвідувачі фестивалю зможуть побачити різні сторони військового життя різних армій – як і де жили солдати, роботу шпиталю, стройову підготовку, фронтовий відпочинок військ декількох епох.
6–7 червня 2015 року. У Києві відбувся фестиваль історичної реконструкції періоду козаччини “Лицарська ніч, або Ніч перед боєм”. Організаторами виступили Національний центр народної культури “Музей Івана Гончара” та клуб військово-історичної реконструкції “Курінь печерської сотні Опанаса Передримирського” за участі клубів “Надвірна мушкетерська рота гетьмана Виговського” та “Лабораторія історичного костюму”. Клуби займаються відтворенням зовнішнього вигляду реєстрових козаків середини XVII століття та європейських найманців козацьких гетьманів другої половини XVII ст.
На заході вперше для широкого загалу була представлена реконструкція козацького байдаку.
Упорядник: Дмитро Каднічанський (Сіроманець)
Шабля здавна вважалася символом козацтва, оскільки козаки завжди з пошаною ставилися до цього виду зброї, називаючи її «сестрицею» чи «жіночкою». А як же ж виглядала козацька шабля? Цьому виду озброєння присвячено чимало праць відомих дослідників, зокрема, роботи Д.І. Яворницького, М.С. Грушевського, І.П. Крип’якевича, Д.В. Тоїчкіна, В. Заблоцького, В. Кваснєвича, Е.Г. Аствацатурян та ін.
Перш ніж перейти до огляду шабель, якими користувалися козаки, необхідно зрозуміти термін «козацька шабля». Цей термін можна розуміти двояко. З одного боку козацькими можна називати всі типи шабель, якими користувалися козаки, не залежно від місця їх виготовлення. З іншого, до козацьких (українських) шабель можна зараховувати зразки, виготовлені лише українськими майстрами. У XVII ст. шаблі виготовлялися по-різному, як правило, майстри закупляли готові клинки, на які монтували власноруч зроблені ефеси, часом закупляли за кордоном усі частини шаблі і вже монтували її на місці. Частими були випадки повного виготовлення шаблі місцевими майстрами.
Реконструкція Дмитра Каднічанського (Сіроманця) та Тараса Тимчака (Манюти)
Важливими елементами озброєння козацтва XVII ст. були сокири, чекани та келепи. Вагомим історичним джерелом для реконструкції цих предметів є музейні збірки Рівного та Пляшевої, де зберігаються артефакти, знайдені Ігорем Кириловичем Свєшніковим під час розкопок поля Берестецької битви. Саме ці експонати стали основою для реконструкції козаками ВІК «Печерська сотні Опанаса Предримирського Київського реєстрового козацького полку війська гетьмана Богдана Хмельницького».
Дмитро Сіроманець (Каднічанський)
Неодмінним атрибутом кожного козака був ніж. Ним користувалися у побуті, корисним він був і у якості зброї. Не обходився побут козака і без таких важливих предметів як ложка та виделка. Найбільшу кількість ножів, виделок та ложок, якими користувалися козаки у XVII ст., знайдено під час розкопок поля Берестецької битви. Більшість цих артефактів, знайдених Ігорем Кириловичем Свєшніковим, є у музейних збірках Рівного та Пляшевої, а також Львова, Запоріжжя, Батурина та ін. Саме ці експонати стали основою для реконструкції козаками ВІК «Печерська сотня Опанаса Предримирського Київського реєстрового козацького полку війська гетьмана Богдана Хмельницького».