Реконструкція Дмитра Каднічанського (Сіроманця) та Тараса Тимчака (Манюти)

Важливими елементами озброєння козацтва XVII ст. були сокири, чекани та келепи. Вагомим історичним джерелом для реконструкції цих предметів є музейні збірки Рівного та Пляшевої, де зберігаються артефакти, знайдені Ігорем Кириловичем Свєшніковим під час розкопок поля Берестецької битви. Саме ці експонати стали основою для реконструкції козаками ВІК «Печерська сотні Опанаса Предримирського Київського реєстрового козацького полку війська гетьмана Богдана Хмельницького».

Сокири

Дуже розповсюдженою, очевидно, також селянською, зброєю були бойові сокири, що за виглядом не відрізняються від робочих. Знахідки їх на переправі та на острові Гайок разом з іншими зразками зброї не викликали у І.К. Свєшнікова сумніву щодо їх бойового характеру. Окремі екземпляри належать до типу невеликої сокири з прямокутним обухом, трикутним з закругленими кутами в плані провухом, прямокутним вирізом у нижній частині та широким опущеним вниз лезом (рис. 3: 4). Чотири такі сокири було знайдено на острові Гайок. До подібного типу належить також сокира, знайдена на горбі між селами Острів і Митниця, де під час битви стояв кримський хан і де після його втечі відбулось кілька збройних сутичок між козацькими та королівськими військами. Цей екземпляр відрізняється від описаного типу сокир більш широким і чіткіше опущеним вниз лезом (рис. 4: 3). Подібні сокири відомі у Середній Європі ще у ранньому середньовіччі. Одна була знайдена на місці битви 1185 р. Сокири цього типу клеймами не позначені.

Другий тип складають великі сокири з прямокутним обухом, підтрикутним у плані провухом, прямокутним або трикутним вирізом у нижній частині і широким опущеним вниз лезом (рис. 4: 1, 4; 5: 3, 4). Одна така сокира була знайдена разом з рештками масивного дерев’яного держака, що зберігся на довжину 38 см (рис. 4: 1). Один екземпляр позначений клеймами майстра у вигляді двох заглиблень з косими хрестами та округлими опуклостями між їх раменами і двох серпиків (рис. 5: 3).

До третього типу слід зарахувати вузькі довгі (довжиною до 30 см) сокири з прямокутним або півкруглим вирізом знизу, підтрикутним або овальним провухом, незначно розширеним легко похиленим вниз лезом (рис. 3: 6; 4: 3; 5: 6, 7). Вони переважно позначені клеймами у вигляді хреста з округлими опуклостями між раменами (рис. 50,6), косого хреста з такими ж опуклостями (рис. 4: 3), трьох округлих опуклостей, розділених вертикальною рискою і дугастого заглиблення з опуклостями на кінцях (рис. 5: 7). Дуже видовжене вузьке лезо цих сокир наштовхує на думку про непридатність такого знаряддя до роботи: вони більше нагадують зброю типу пальштаби.

Реконструкція

Чекани та келепи

Іншим видом козацької холодної зброї був чекан — сокирка з розширеним похиленим вниз лезом, простим обухом і округлим або овальним провухом на довгому держаку. Розкопками переправи їх знайдено 12 (7 з частково або повністю збереженими держаками, 5 — без держаків). Довжина держаків чеканів, судячи із збережених екземплярів, становила від 60,5 до 84,5 см і залежала від зросту людини, яка користувалась цієї зброєю. Лезо одного із знайдених на переправі чеканів рівномірно розширене вверх і вниз, напівкругле, обух також півокругло формований, провух, розташований в середній частині сокири, захищений з обох боків вертикальними гранями, нижня частина держака з заокругленим кінцем прикрашена двома парами кільцевих нарізів (рис  9: 1), на держаку іншого збереглись залишки окуття залізною бляхою (рис. 9: 3).

Більшість чеканів з переправи має рівні прямокутні виділені перехватом обухи та округлі провухи, розташовані в середній частині знаряддя, оточені рівномірними потовщеннями або гострими реберцями (рис. 9: 1, 3, 4; 61, 1—4). Лезо одного екземпляра видовжене вниз, закінчене гострим виступом (рис. 10: 2). Іншого типу є чекани з овальним провухом в обусі, на зразок звичайної робочої сокири (рис. 9: 2, 4. 5). Їх розширені леза похилені вниз, а обушні частини прямокутні (рис. 9: 4) або заокруглені (рис. 9: 2; 61,7). Один екземпляр має п’ятигранний обух і такий же провух (рис 9: 5). Два чекани описуваного типу прикрашені на лезі вглибленим орнаментом. Один з них має три округлі свердлини на переході обуха в лезо (дві у верхній, одну у нижній його частині) та рослинний орнамент у вигляді схематизованої квітки на лезі, нанесений технікою пунктиру (рис. 9: 2). Другий чекан має три свердлини в основі леза біля його верхнього ребра та одну біля нижнього, вертикальний рядок плетінки з коротких заглиблених ліній, солярний знак у вигляді хреста з розташованими між його раменами округлими заглибленнями, а в основі обуха — вертикальний рядок коротких горизонтальних заглиблень, оточений з двох боків пунктирними лініями (рис. 9: 5). На відміну від інших держак цього чекана овальний у розрізі. Найменший із знайдених екземплярів, довжиною 9,7 см (рис. 10: 7) виявлено у 1979 р. без держака у козацькій сумці разом з ключем, дужкою до висячого замка, фрагментами залізного дроту й фальшивим нідерландським флорином провінції Брабанд. Аналогії чеканам з-під Берестечка знаходяться у збірках польських музеїв.

Реконструкція

 

Використані джерела:

1. Свєшніков І.К. Битва під Берестечком. – Львів: Cлово, 2008. – 352 с.

 

Див. також:

Козацькі ладівниці

Козацькі шкіряні пояси, гаманці та сумки

Козацькі ножі, виделки та ложки