кочовики

Толочко А. Очерки начальной руси

Автор

TolochkoДеякі думки щодо імпорту озброєння до Східної Європи Х ст.

Нещодавно у київському видавництві “Laurus” вийшла друком книжка відомого вітчизняного медієвіста Олексія Толочка [1]. Навіть до своєї появи праця викликала ряд неоднозначних оцінок, пов’язаних з певною сенсаційністю висновків щодо початкової історії руських земель, що звично реконструюється істориками за “Повістю врем’яних літ”. О. Толочко дійшов висновку про легендарність і невідповідність дійсності більшості поданих у цьому творі відомостей про події ІХ–Х ст., які до цього часу сприймаються істориками з довірою. І хоча дана книжка не присвячена спеціально військовій справі чи історії озброєння цього періоду, авторська реконструкція подій ІХ–Х ст. має неабияке значення для розуміння багатьох питань української військової історії, зокрема питання імпорту озброєння.

Читати далі

Військова справа племен епохи бронзи в Україні

Автор

кам'яна баба
Стела з зображенням воїна зі зброєю. Ямна культура. Керносівка, Дніпропетровська обл. [4]
Новий метал

Опанування технологією виробництва сплавів на основі міді – бронзи – спричинив кардинальні зміни у господарстві, культурі та соціальному ладі племен Північного Причорномор’я. Від ІІІ тис. до Р.Х. українські степи займали племена переважно зі скотарським господарством. Дослідники пов’язують ці процеси з розселенням індоєвропейських племен. На території сучасної України розвиваються ямна та катакомбна культурно-історичні спільності, культура шнурової кераміки.

Значення війни і зброї у житті суспільств епохи бронзи зростає. У племен з’являються прошарки професійних воїнів, зароджується військова аристократія. У багатих похованнях цієї доби присутня велика кількість зброї; на кістках археологи знаходять безліч слідів від зброї та наконечники ворожих стріл.

Читати далі

Гунни на землях України. IV–V ст.

Автор
hermitage
Пізньоримський шолом з Концешти. Державний ермітаж, Санкт-Петербург

Переселення з Азії

У ІІ ст. від Р.Х. в результаті міжусобних війн і під тиском Сяньбійської держави з території Центральної Азії переселяється на захід частина тюркомовного народу хунну (сюнну). Хунну розселяються на Середній і Нижній Волзі, змішуючись чи підкорюючи тамтешні фінно-угорські племена. Врешті, у середині IV ст. об’єднання племен, очевидно очолене хуннською верхівкою і відоме античним авторам під назвою гуннів, рушило далі на захід. У 350–360-х рр. гунський союз племен розпочав війну проти аланів – сарматського племені, що контролювало землі від Волги до Дунаю, і після перемоги у 370 р. гунни двома шляхами – через Керченську протоку та по північному узбережжю Меотіди (Азовського моря) розселяються територією Північного Причорномор’я. Завдяки своїй виразно азійській зовнішності, численності та чуткам про їх дикість гунни наводили страх на європейські народи, що сприяло їх швидкому просуванню Європою.

Читати далі

Найдавніші воїни на території України

Автор
Навершя кам’яних і кістяних булав енеоліту – епохи бронзи. Національний музей історії України [7]
Навершя кам’яних і кістяних булав енеоліту – епохи бронзи. Національний музей історії України [7]

Кам’яний вік – початок війн

Заселення території України людиною сучасного антропологічного вигляду (ранніми сучасними людьми, або кроманьйонцями) відбувається ще в епоху палеоліту, коли людина почала виготовляти перші знаряддя праці, одяг, споруджувати житла, використовувати вогонь. Тоді ж започатковано суспільну організацію людей, зароджуються уявлення про світ. Основним заняттям первісної людини було полювання на диких тварин, в ході якого у людей зароджуються навички вбивства, нападу і самозахисту. Саме тоді з’являються перші зразки зброї – камінь, палиця, спис, дротик, ніж, що виготовлялися з каменю, кістки та дерева. На відміну від попередників людини, на кістках яких сліди поранень і насильницької смерті були досить-таки частими, кроманьйонці періоду палеоліту не були настільки войовничими. Мала густота тогочасного населення, багатство ресурсів та суспільні правила зводили нанівець конфлікти між групами первісних людей.

Читати далі

Війська польських князів у походах на Русь. ХІ ст.

Автор
Мініатюра "Золотого Пултуського кодексу", ХІ ст.
Мініатюра “Золотого Пултуського кодексу”, ХІ ст.

Польща у Х–ХІ ст.
Польська держава виникла на землях, де жили слов’янські племена, якими керували представники династії П’ястів. Вона отримала назву від легендарного П’яста Орача, наступники якого Семовіт (Земовіт) та Лестек (Лешек) об’єднали племена полян, що мешкали у басейні р. Варти (притоки Одри) та їх сусідів. У ІХ ст. ці землі підкорили собі Великоморавські князі, але починаючи з наступного століття Польська держава розвивається самостійно. Завдячувати своєму підйому Польща мала Мєшку І – першому достовірному польському правителю, відомому з хронік. Мєшко прийняв християнство (966), розпочав християнізацію Польщі, підкорив племена Західного Помор’я, Одро-Ельбського межиріччя, у битві під Цединею розбив маркграфа Східної марки Священної Римської імперії (972), відібрав у Чехії Сілезію (990).

Читати далі