Крим

Армія Османської імперії XV – першої половини XVII ст. The Ottoman Empire Army 15th – 1st half 17th Centuries

Автор
Турецька зброя XV–XVII ст. Державний Ермітаж, Санкт-Петербург.
Турецька зброя XV–XVII ст. Державний Ермітаж, Санкт-Петербург.

Османська держава виникла на основі емірату, що утворився після розпаду Румського султанату на початку XIV ст. Її правитель Осман І (1282–1326) дав назву новій династії, державі та народу. Завойовницька активність держави була спрямована проти земель ослаблої Візантійської імперії: протягом XIV ст. були завойовані вся Мала Азія, Фракія та Македонія. Вторгнення військ Тамерлана ненадовго стримало османські завоювання в Європі, однак вже за Мурада ІІ (1421–1451) Османська держава значно зміцніла, і завоювання продовжилися: у 1453 р. османське військо захопило Константинополь, який під новою назвою Стамбул став столицею Османської імперії.

Читати далі

Сельджуцький шолом з маскою, ХІІІ ст.

Автор

Реконструкція Адама Кубіка та Адама Мазяра, клуб історичної реконструкції “Ułus Polska” (Республіка Польща)

Сельджуцький шолом
Версія ймовірного шолому з маскою. Іран, XIII ст., за зображенням з манускрипту “Warqa wa Gulsha”

Однією з найцікавіших форм озброєння середньовічних кочівників є шоломи з анатомічним захистом обличчя. Оскільки датування знахідок таких шоломів з території України ХІІ–ХІІІ ст. нині піддається сумніву, нашу увагу привернула мініатюра з азербайджанського манускрипту “Warqa wa Gulsha”. Зображення є дуже цінним, оскільки показує без сумніву шолом типу ІІІ типології А. Кірпічнікова під час бою, а також дозволяє чітко датувати цей вид захисного озброєння. Сам манускрипт написаний на рубежі ХІІ і ХІІІ ст. (за A. Melikian-Chirvâni) і є цінним джерелом для вивчення озброєння Ірану домонгольської доби. Сама ідентифікація цього шолому за мініатюрою з манускрипту була непростою річчю, але нижче ми спробуємо показати наш хід думок у ході цього процесу.

Читати далі

Римський легіонер. Північне Причорномор’я, І–ІІ ст. від Р. Х.

Автор

Реконструкція Артема Папакіна

Легіонер

Римські легіони та допоміжні формування воювали та несли гарнізонну службу на півдні сучасної України у І–III ст. від Р. Х. У римській армії цього періоду існував певний стандартний набір речей, які повинен був мати кожен легіонер: одяг, взуття, шолом і обладунок, щит, меч, два дротики, інструменти для табірних робіт, речі для готування та приймання їжі. Всі ці речі носилися на маршах з собою. Солдат повинен був купувати їх сам, однак основні предмети спорядження йому видавала держава при вступі до війська, а вартість цих предметів поступово вираховувалася з платні легіонера.

Читати далі

Армія Мітрідата Евпатора у Північному Причорномор’ї. ІІ – І ст. до Р.Х.

Автор
Мітрідат VI Евпатор, цар Понту
Мітрідат VI Евпатор, цар Понту

Понтійське царство (Понт) – держава у Південно-Східному Причорномор’ї, яка відіграла помітну роль у світовій історії. Вона була сильним супротивником Римської республіки, а її правитель Мітрідат VI Евпатор (111–63) підкорив частину Північного Причорномор’я.

У 179 р. Херсонес заключив союз з понтійським царем Фарнаком І, який передбачав військову допомогу Понту в разі нападу на поліс варварів. Можливо, вже тоді у Херсонесі з’явились першій понтійські військові контингенти.

Читати далі

Германські племена. І–VII ст. The Germanic Tribes 1st – 7th C AD

Автор
Madrid
Ґотські охоронці імператора Феодосія І. Срібна тарілка з Мадриду. IV ст.

Ще зовсім нещодавно історична наука відкидала можливість перебування германських племен на території України. Проте зараз доведено германську належність пам’яток вельбаркської та черняхівської культур, які стали пов’язувати з ґотами, та пам’яток пшеворської культури, що пов’язують з лугіями чи вандалами. У І–ІІ ст. на території між Віслою і Одером з’являються пам’ятки невідомої раніше в цьому регіоні вельбаркської культури, що відповідає писемним свідченням про переселення зі Скандинавії германського племені ґотів. З середини І ст. від Р. Х. відбувається проникнення носіїв пшеворської культури (лугіїв або вандалів) на південний схід, до Волині та Наддністрянщину, витісняючи носіїв місцевої зубрицької культури.

Читати далі