Армія Мітрідата Евпатора у Північному Причорномор’ї. ІІ – І ст. до Р.Х.

Мітрідат VI Евпатор, цар Понту

Мітрідат VI Евпатор, цар Понту

Понтійське царство (Понт) – держава у Південно-Східному Причорномор’ї, яка відіграла помітну роль у світовій історії. Вона була сильним супротивником Римської республіки, а її правитель Мітрідат VI Евпатор (111–63) підкорив частину Північного Причорномор’я.

У 179 р. Херсонес заключив союз з понтійським царем Фарнаком І, який передбачав військову допомогу Понту в разі нападу на поліс варварів. Можливо, вже тоді у Херсонесі з’явились першій понтійські військові контингенти. У цей час відбувається політичний підйом Скіфського царства, очоленого царем Скілуром, і в другій половині ІІ ст. скіфи пішли війною на Херсонес. Поліс, втративши свої володіння на західному узбережжі Таврики, звертається по союзницьку допомогу до царя Понту. Близько 113 р. до Р.Х. Мітридат VI відправив на допомогу Херсонесу велике військо на чолі з Діофантом. Однак, крім виконання союзницьких зобов’язань, правитель Понту прагнув закріпитися у Північному Причорномор’ї. Після перемоги над скіфами Діофант повернув свою армію проти таврів, а пізніше розпочав переговори з боспорським царем Перісадом V, який визнав себе неспроможнім протистояти варварам, про передачу правління у цілому Боспорі Мітрідату. Домовившись про це, Діофант повернувся до Понту, однак через рік скіфи знову напали на Херсонес. Мітрідат знову доручив вести війну проти варварів полководцю Діофанту. Той розбив скіфів у околицях Херсонесу, переміг у генеральній битві проти об’єднаного скіфсько-роксоланського війська, та захопив усе Скіфське царство зі столицею Неаполем, змусивши скіфів визнати владу Мітрідата. Після цього Діофант добився від Перісада передачі влади над Боспорським царством Мітрідату. Однак це викликало обурення скіфів на чолі з Савмаком, які вбили Перісада. У 107 р. Діофант, базуючись у Херсонесі, розпочав військові дій проти повстанців. Понтійська армія взяла Феодосію та Пантикапей та захопила у полон Савмака.

Від цього часу Боспорське царство опинилося під владою понтійського царя Мітрідата. Він теж заключив союз з Херсонесом та Ольвією, підкорив варварські племена Таманського півострова, що дало Понту змогу закріпитися на північному узбережжі Чорного моря і, після приєднання територій Західного Причорномор’я і Фракії, розпочати війни з Римом (Мітрідатові війни). У ключових містах Боспора Мітрідат розмістив свої гарнізони, створив систему укріплень на кордонах, перетворивши Боспор на свій опорний пункт у цих війнах. Наслідки Першої Мітрідатової війни (88–85) призвели до спроби відокремлення Боспору від Понтійського царства. Мітрідат зібрав великий флот і військо для придушення повстання, однак зробити це зміг лише після закінчення Другої війни з Римом (83–81), що, як і перша, призвела до поразки понтійців. Тоді ж понтійський цар знову розбив кримських скіфів. Внаслідок Третьої Мітрідатової війни (73–63) Боспор перейшов на сторону римлян. Однак Мітрідат здійснив похід на бунтівний Боспор через Кавказ і знову захопив владу в Пантікапеї. Римський полководець Помпей не став переслідувати Мітрідата, віддавши наказ про морську блокаду Боспора. У Боспорі Мітрідат почав збирати сили для поновлення бойових дій з Римом. За короткий термін було поновлено оборонні споруди Боспору, на стінах міст встановлено багато метальних машин, зібрано 60 кращих загонів по 600 чол. у кожному та багато іншого війська.

Бронзовий шолом. Станиця Ахтанизівська, ІІ – І ст. Державний Ермітаж

Бронзовий шолом. Станиця Ахтанизівська, ІІ – І ст. Державний Ермітаж

Військові сили Понтійського царства були неймовірно численними. За Юстіном, армія Мітрідата нараховувала 80 тис. піхотинців, 10 тис. кавалерії та 600 бойових колісниць. За Аппіаном, у Першій війні з Римом на стороні понтійського царя билося 250 тис. піхоти, 40 тис. кінноти, не рахуючи союзників, а також 300 кораблів. Значна частина цього війська вербувалася та утримувалася до війни у його північних володіннях. У понтійській армії служили мешканці Малої Азії, греки, боспорські піхотинці та вершники, кельтські найманці, можливо, скіфи та сармати. Після служби у війську Мітрідата воїни могли оселятися у сільській місцевості Боспору. У ІІ ст. до Р.Х. армія Понтійського царства була елліністичною – організована і озброєна за македонським зразком. Внаслідок постійних контактів з Римом Мітрідат VI реорганізував армію за зразком римських легіонів – озброїв піхоту списами, великими щитами і короткими мечами. Такий римський вигляд мали і військові контингенти, набрані Мітрідатом на Боспорі. Археологічні свідчення зовнішнього вигляду армії Мітрідата нечисленні, але дають уявлення про озброєння понтійців. Понтійські воїни використовували залізні двометрові списи, короткі мечі сарматського типу у піхоті та довгі мечі (переважно з І ст. до Р.Х.) у кавалерії. Для захисту понтійці мали тюреоси – великі овальні щити з поздовжнім ребром і можливим поперечним умбоном посередині. Ймовірно, деяка частина знатних воїнів використовувала металеві натільні обладунки, однак це не підтверджується знахідками. У складі Ахтанізовського скарбу (знайденому на азійській стороні Боспору) був гостроконечний бронзовий шолом з навушниками, що ймовірно належав воїну армії Мітрідата. Там само знаходилися і шийні гривні і золоті нашивні бляшки, якими могли нагороджувати за військові заслуги. “Варварські” загони (сармати, кельти) у складі понтійського війська, треба гадати, використовували більш звичне для них озброєння. Кельтські найманці понтійської армії використовували довгі мечі, овальні щити та шоломи, можливо, кольчуги, тобто озброєння, притаманне кельтам у Європі.

Декрет на честь Діофанта. Херсонес, ІІ ст. до Р.Х. Державний Ермітаж3.Декрет на честь Діофанта. Херсонес, ІІ ст. до Р.Х. Державний Ермітаж

Декрет на честь Діофанта. Херсонес, ІІ ст. до Р.Х. Державний Ермітаж

Понтійська військова присутність у Північному Причорномор’ї ознаменувалася також зведенням оборонних споруд. Одразу після висадки у Тавриці армія Діофанта побудувала у околицях Херсонесу фортецю Євпаторій, яка поєднувалася з містом фортифікаційною стіною. На рубежі ІІ – І ст. до Р.Х. зведено чимало фортифікаційних споруд і на Боспорі. Подібно до понтійських укріплень Малої Азії, вони включали в себе систему валів, ровів, стін та квадратних веж з відсіками для зберігання снарядів для метальних машин, характеризувалися використанням природних оборонних можливостей у горах, передбачали колодязі з таємними шахтами і сходами для можливості більш тривалого перебування під облогою. У другій половині І ст. до Р.Х. система оборони Пантікапея, ймовірно за наказом Мітрідата, була реорганізована для більшої зручності використання метальних машин.

Підготовка Мітрідата до війни призвела до непомірного тиску на населення причорноморських міст, і скоро у Фанагорії спалахнуло повстання. Після цього відокремились Херсонес, Феодосія, Німфей та інші міста, збунтувалося військо, а коли царя зрадив його син Фарнак, Мітрідат у 63 р. до Р.Х. наклав на себе руки. Фарнак проголосив себе царем Боспору і був затверджений на троні Помпеєм у якості “друга і союзника римського народу”, а Понт був завойований Римом. Відтак, зі смертю Мітрідата VI Евпатора припинилося існування самої Понтійської держави, перетвореної на провінцію Риму. Північне Причорномор’я відтоді потрапляє у поле зору Римської республіки.

Література:

  1. Виноградов Ю. А. “Там закололся Митридат…” Военная история Боспора Киммерийского в доримскую эпоху. – СПб: Петербургское Востоковедение; М.: Филоматис,  2004.
  2. Гайдукевич В. Ф. Боспорское царство. – М., Л.: Изд-во Академии наук СССР, 1949.
  3. Сапрыкин С. Ю. Понтийское царство: государство греков и варваров в Причерноморье. – М.: Наука, 1996.
  4. Mielczarek M. The Army of the Bosporan Kingdom. – Łódź: Oficyna Naukowa MS, 1999.

Ucraina Inter Arma

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *