24 квітня 2015 р. в Національному центрі народної культури “Музей Івана Гончара” відбулася презентація збірника “Українське повсякдення ранньомодерної доби. Волинь XVI ст.”
Видання містить 320 документів з історії життя волинської спільноти XVI ст. Основою матеріалу для збірника стали актові книги ґродських і земських судів XVI ст., що зберігаються в Центральному державному історичному архіві України в м.Києві. Документи розказують про стосунки всередині станів, взаємини різних станів тогочасного українського соціуму: рядової шляхти, міщанства, селянства, духовенства та етнічних груп, що проживали на території Волині.
В рамках свого робочого візиту в Одесу Президент України Петр Порошенко відвідав флагман ВМС України — фрегат «Гетьман Сагайдачний». Як повідомляє dumskaya.net з посиланням на прес-службу глави держави, Президент заявив про початок реалізації програми відродження українського військово-морського флоту. «Україна була, є і буде морською державою», — заявив Петро Порошенко.
Пізньоримський шолом з Концешти. Державний ермітаж, Санкт-Петербург
Переселення з Азії
У ІІ ст. від Р.Х. в результаті міжусобних війн і під тиском Сяньбійської держави з території Центральної Азії переселяється на захід частина тюркомовного народу хунну (сюнну). Хунну розселяються на Середній і Нижній Волзі, змішуючись чи підкорюючи тамтешні фінно-угорські племена. Врешті, у середині IV ст. об’єднання племен, очевидно очолене хуннською верхівкою і відоме античним авторам під назвою гуннів, рушило далі на захід. У 350–360-х рр. гунський союз племен розпочав війну проти аланів – сарматського племені, що контролювало землі від Волги до Дунаю, і після перемоги у 370 р. гунни двома шляхами – через Керченську протоку та по північному узбережжю Меотіди (Азовського моря) розселяються територією Північного Причорномор’я. Завдяки своїй виразно азійській зовнішності, численності та чуткам про їх дикість гунни наводили страх на європейські народи, що сприяло їх швидкому просуванню Європою.
1 – шабля угорсько-польська, тип І; 2 – шабля угорсько-польська тип II; 3 – шабля угорсько-польська, тип II з напівзакритим ефесом; 4 – шабля угорсько-польська, тип III; 5 – ефес угорсько-польської шаблі, тип ІІ з напівзакритим ефесом
Шабля здавна вважалася символом козацтва, оскільки козаки завжди з пошаною ставилися до цього виду зброї, називаючи її «сестрицею» чи «жіночкою». А як же ж виглядала козацька шабля? Цьому виду озброєння присвячено чимало праць відомих дослідників, зокрема, роботи Д.І. Яворницького, М.С. Грушевського, І.П. Крип’якевича, Д.В. Тоїчкіна, В. Заблоцького, В. Кваснєвича, Е.Г. Аствацатурян та ін.
Перш ніж перейти до огляду шабель, якими користувалися козаки, необхідно зрозуміти термін «козацька шабля». Цей термін можна розуміти двояко. З одного боку козацькими можна називати всі типи шабель, якими користувалися козаки, не залежно від місця їх виготовлення. З іншого, до козацьких (українських) шабель можна зараховувати зразки, виготовлені лише українськими майстрами. У XVII ст. шаблі виготовлялися по-різному, як правило, майстри закупляли готові клинки, на які монтували власноруч зроблені ефеси, часом закупляли за кордоном усі частини шаблі і вже монтували її на місці. Частими були випадки повного виготовлення шаблі місцевими майстрами.
17 березня 2015 р. За повідомленням ТАСС, до Криму планують перемістити стратегічні ракетоносці Ту-22М3. Передислокація дальніх бомбардувальників відбувається в ході несподіваної перевірки боєготовності російських військово-повітряних сил, що почалася напередодні.
24 квітня 2015 р. в Національному центрі народної культури “Музей Івана Гончара” відбулася презентація збірника “Українське повсякдення ранньомодерної доби. Волинь XVI ст.” 
