Реконструкція Вадима Саранчука

Тема українських формувань на боці Німеччини гідна окремого дослідження. Ми зупинимося на уніформологічному моменті. Навесні 1943 р. для українських підрозділів Вермахту та добровільних помічників у складі німецьких частин (ХіВі) була введена нова система знаків розрізнення. Вона включала в себе погони і петлиці подібні до тих, що носилися у Російській визвольній армії та інших “східних” частинах Вермахту. Судячи з дослідженого фотоматеріалу, широкого розповсюдження серед українських формувань (які офіційно називалися узагальнюючою назвою – Ukrainisches Befreiungsheer, Українське Визвольне Військо) ця система не отримала. Виключення складали лише нарукавний щиток з тризубом на жовто-блакитному фоні і абревіатурою “УВВ” та кокарда в національних кольорах. Спорядження вояка – німецького зразку. Оскільки постачання добровольчих частин велося за залишковим принципом, український волонтер носить чимало застарілих на 1943 р. речей та трофейну зброю, звичну для “східних” волонтерів Вермахту.

 

 

1. Пілотка з національною кокардою.

2. Сталевий шолом М.1935

3. Кітель М.1936 “польового сірого” кольору (feldgrau).

4. Брюки кольору feldgrau.

5. Шкіряні черевики з гамашами. З 1943 р. вони починають витісняти високі чоботи.

6. Емблема УВВ на правому рукаві.

7. Погони, петлиці та нагрудна емблема – стандартні для Вермахту.

8. Розвантажувальна портупея

9. Ремінь з парою німецьких потрійних підсумків М.1911 для набоїв до гвинтівки Маузера.

10. Протигаз у металевому футлярі.

11. Індивідуальний казанок М.1931.

12. Сухарна сумка з пристебнутою польовою флягою.

13. Карабін Мосіна зразка 1938 р.

14. Граната М.1924.

 

* У реконструкції використані макети зброї, позбавлені здатності травмувати людину