Реконструкція Дмитра Каднічанського (Сіроманця) та Тараса Тимчака (Манюти)
До наших часів практично не дійшло шкіряних артефактів з часів козацтва XVII ст., зокрема, поясів, гаманців та сумок. Єдиним вагомим та історичним джерелом є музейні збірки Рівного та Пляшевої, де зберігаються шкіряні речі, знайдені Ігорем Кириловичем Свєшніковим під час розкопок поля Берестецької битви. Саме ці експонати стали основою для реконструкції козаками ВІК «Курінь Печерської сотні Опанаса Предримирського Київського реєстрового полку війська гетьмана Богдана Хмельницького» шкіряних елементів спорядження реєстрових козаків середини XVII ст. У даній статті розглянемо шкіряні пояси, а також гаманці та сумки.Для реконструкції шкіряних речей бралася сиром’ятна шкіра ВРХ, дубилася протягом місяця у саморобному квасі з додаванням кори дуба. Заготовки зшивалися провощеною лляною ниткою. Слід відмітити, що в болоті нитки не збереглися, тому нам достеменно не відомо якими швами і як зшивалися деталі. Тому шви на наших реконструкціях це скоріше версія. Згодом шкіра жирувалася розтопленим смальцем. Пряжки для поясів виготовлені із заліза ковальським способом.
Шкіряні пояси
Шкіряний пояс належав до розповсюджених у XVII ст. серед селян і міщан частин одягу; шляхта здебільшого носила оздобні пояси з коштовних тканин, проте, і шляхтичі також носили шкіряни паси, особливо із військовим спорядженням. . Про вживання козаками також поясів з тканини свідчать численні окремо знайдені поясні пряжки (тканина у торфі не зберігається), інколи зі слідами посріблювання (рис. 1, 2). Шкіряні козацькі пояси, очевидно, були частиною військового обладнання: козацькі кіннотники на них носили спеціальні гаки до підпинання шаблі, коли козак сідав на коня, інші козаки — велику кількість речей: шаблю, ніж, ложку, порохівницю, натруску, один або й два гаманці. Знайдені на козацькій переправі прості пояси виготовлені з двох прошитих вздовж країв рядків шкіри, інколи орнаментовані у середній частині та вздовж країв однією або двома відтиснутими лініями. Більшість поясів знайдено у фрагментах. Повністю збережені екземпляри мають ширину від 2.2 до 4 см, довжину — 0,74, 1,07 та 1,54 м.
Залізні пряжки до поясів складаються з рамок та рухомих язичків. Рамки прямокутної, підтрикутної, майже овальної та півколистої форми (рис. 1, 2), інколи з широкою фігурно вирізаною пластинкою, на яку заходить загострений кінець язичка. Протилежний кінець язичка рухомим кільцем охоплює нижній край рамки. На деяких екземплярах парадних пряжок збереглись сліди посріблювання. Знайдена в одному з гаманців невелика поясна пряжка з фігурною широкою пластинкою-приймачем язичка виготовлена з латуні. Пластинка у середній частині орнаментована двома поперечними нарізами і мотивом сіточки між ними (рис. 1, 11)[1]. Слід також звернути увагу на масштабну лінійку на схемах з книги І. К. Свєшнікова – у багатьох випадках вона не відповідає реальному масштабу і реконструкції за цими лінійками виходять дещо більшими за оригінали.
Реконструкція
Реконструкція поясів виконана Дмитром Каднічанським (Сіроманець) та Тарасом Тимчаком (Манютою), пряжки виготовили ковалі Андрій Зубрицький (м. Київ) та Тарас Рак (м. Львів).
Шкіряні гаманці
Назвою гаманців І.К. Свєшніков окреслив менші за розміром сумочки з одного–трьох відділень, верхня, найчастіше фігурно обрізана частина яких служила своєрідним клапаном. Багато екземплярів має ззаду шкіряні петельки для підвішування гаманця до пояса (рис. 4: 3) або залишки шкіряних стрічок, якими гаманець зав’язувався й кріпився до пояса (рис. 5: 5). Гаманці різних розмірів, але, як правило, їхня ширина перевищує висоту. Трапляються й форми перехідні від гаманця до сумки (рис. 4: 5; 5: 5). Верхній клапан гаманців у більшості екземплярів звисає свобідно без будь-якої застібки (рис. 4: 2, 3; 5: 1, 2, 4), в деяких випадках кріпиться до передньої стінки застібкою зі шкіряного ґудзика та кістяної орнаментованої пластинки (рис. 4: 5; 5: 3). До винятків належать гаманці, прикрашені на верхньому клапані прорізами у вигляді есовидних фігур чи трикветів (рис. 5: 2, 4). Дрібні залишки ниток червоного кольору, що інколи простежуються між двома платівками шкіри передньої частини гаманця, дозволяють ствердити, що під прорізи підкладалась червона тканина, яка підшивалась під елементи орнаменту. В одному випадку прорізним орнаментом прикрашена не тільки передня стінка гаманця, а й внутрішня перегородка між його відділеннями (рис. 5: 2).Винятково багато прикрашена прорізним орнаментом передня стінка одного гаманця. Композиція орнаменту складається з солярних знаків (вписані в кола хрести), есовидних, волютних, прямокутних, ромбовидних, напівокруглих та округлих прорізів, під якими, очевидно, була підкладена червона тканина (рис. 5: 1). Орнамент має магічне значення (знаки сонця, рослин та родючості) і, очевидно, виконував функції оберегу, захищаючи від злих впливів вміст гаманця. В момент знахідки всередині цього гаманця не було ніяких речей. В колекції з переправи є також гаманці, на передню стінку яких нанесено різні візерунки з проколотих пунктів (рис. 5: 3). Очевидно, вони були прикрашені вишиваним орнаментом з кольорових ниток, що не збереглись в умовах вологого ґрунту. Всередині гаманців знайдено різноманітні речі — дрібні інструменти, ключі, кресала, кремінці до вогнепальної зброї, злитки свинцю, кулі, монети, інколи інші коштовності [1].
Реконструкція
Гаманець 1. Короткий опис:
Виготовлений з одного шматка шкіри, складеного вдвоє таким чином, що задня стінка є довшою і переходить у клапан. Передню і задню стінки зшито внутрішнім швом в дві голки. До клапана пришито шкіряну петлю для застібання, місце пришиття сховано під восьмикутною шкіряною пластинкою. До передньої стінки пришито шкіряний ґудзик, а до задньої – дві шкіряні петлі для пояса (див. рис. 7).
Гаманець 2. Короткий опис:
Виготовлений зі шкіри з чотирьох деталей: задньої стінки, яка переходить в клапан, передньої стінки, смужки шкіри, яка відіграє роль бокової стінки, шкіряної підкладки під клапан. Деталі зшиті зовнішнім швом. На клапані вирізано есоподібні фігури та солярні знаки. Між клапаном та шкіряної підкладкою вставлено лляну тканину жовтого кольору. До задньої стінки пришито шкіряну петлю для протягання пояса. До передньої стінки пришито латунний ґудзик, а до внутрішньої сторони клапана – шкіряну петлю (див. рис. 8).
Гаманець 3. Короткий опис:
Виготовлений зі шкіри з чотирьох деталей: задньої стінки, яка переходить в клапан, передньої стінки, смужки шкіри, яка відіграє роль бокової стінки, шкіряної фігурної накладки на передню стінку із зубчиками у верхній частині. Деталі зшиті зовнішнім швом. До задньої стінки пришито дві шкіряні петлі для протягання пояса. До передньої стінки пришито шкіряний ґудзик, а до внутрішньої сторони клапана – шкіряну петлю (див. рис. 9).
Гаманець 4. Короткий опис:
Виготовлений з одного шматка шкіри, складеного вдвоє таким чином, що задня стінка є довшою і переходить у клапан. Передню і задню стінки зшито внутрішнім швом в дві голки. На клапані вирізано солярні знаки (вписані в кола хрести), есовидні, волютні, прямокутні, ромбовидні, напів-округлі та округлі прорізи. Між клапаном та шкіряної підкладкою вставлено біле сукно. До задньої стінки пришито шкіряну петлю для протягання пояса (див. рис. 10).
Гаманець 5. Короткий опис:
Виготовлений зі шкіри з трьох деталей: задньої стінки, яка переходить в клапан, передньої стінки, смужки шкіри, яка відіграє роль бокової стінки. Деталі зшиті зовнішнім швом. До задньої стінки пришито дві шкіряні петлі для протягання пояса. До передньої стінки пришито шкіряний ґудзик, а до внутрішньої сторони клапана – шкіряну петлю (див. рис. 11).
Кисети на тютюн
Серед великої кількості знайдених на переправі гаманців і сумочок І.К. Свєшнікову вдалось виділити кілька шкіряних кисетів на тютюн. Це — невеликі сумочки, що зашморгувались у верхній частині шнурком чи шкіряною зав’язкою. Окремі екземпляри мають прямокутну форму, зшиті внутрішнім швом, а під верхнім краєм зроблено ряд прорізів для проволікання зав’язки. Один кисет має трикутно формовану верхню частину з напівкруглими виступами вздовж країв. У виступах — округлі прорізи для зав’язки (рис. 12).
Реконструкція
Виготовлений із прямокутного шматка шкіри, складеного вдвоє, зшитого внутрішнім швом. Під верхнім краєм зроблено ряд прорізів для проволікання зав’язки. Також зроблено менший провощений мішечок для труту (рис. 13).
Шкіряні сумки
Шкіряні сумки мають переважно прямокутну форму. Вони пошиті з одного або двох шматків шкіри, а їх висота у окремих екземплярів більша, ніж ширина, у інших — ширина більша від висоти. Сумки складаються з одного — двох відділень, перегороджених платівками шкіри відповідного розміру; вони прикривались верхнім клапаном з трикутним виступом чи півколистим вирізом (рис. 4: 1, 3; рис. 5: 6) або зашморгувались зав’язкою, що проволікалась через прорізи у верхній частині сумки (рис. 4: 4, 6) [1].
Реконструкція
Сумка 1. Короткий опис:
За зразок служить сумка з Рівненського краєзнавчого музею (див. рис. 14). Складається з одного шматка шкіри, складеного утроє, таким чином, щоб третя менша частина формувала клапан. Сумка зшита внутрішнім швом лляними нитками. До шкіряних петель прикріплено плетений бавовняний темно-синій шнур. Принцип кріплення петель для шнура взято з гаманця – рис. 6: 4. Клапан застібається на шкіряний ґудзик.
Сумка 2. Короткий опис:
За зразок послужила сумка з музею у Пляшевій (рис. 5: 6). Складається з одного шматка шкіри, складеного утроє, таким чином, щоб третя менша частина формувала клапан. Сумка зшита внутрішнім швом лляними нитками. До сумки пришито шкіряний пас для носіння через плече. Клапан застібається на шкіряний ґудзик (див. рис. 15).
Використані джерела:
1. Свєшніков І.К. Битва під Берестечком. – Львів: Cлово, 2008. – 352 с.
Див. також:
Гарна стаття. Матеріал опрацьовано добре, згідно літератури та музейних експонатів. Єдине додам, що на гаманці № 5 скоріше за все нема шкіряної петлі. Хоча петлі зустрічаються, але на багатьох гаманцях що зберігаються в Рівенському музеї їх нема. Гаманці без петель могли кріпитися мотузками протягнутими в маленькі отвори ззаду гаманця, або вдягатися “клапаном під пояс”.