Раннє середньовіччя – найтемніша доба української історії, сповнена загадок і таємниць. Це доба становлення середньовічної держави на українських землях, доба героїчних протистоянь і далеких походів, доба князів і їхніх дружин. З усім тим, через брак джерел ми мало знаємо про цю добу.
Як воювали руські воїни епохи становлення Руської держави? Якими були зброя і обладунки князів і членів їхніх дружин? Коли у руському війську з’явилася кіннота?
Про це – у відео на каналі “Історія українського війська”.
На каналі “Історія Українського Війська” представлені також реконструкції руських воїнів цього періоду:
У часи становлення Руської держави ядром війська була князівська дружина – професійні, добре озброєні воїни. Самі князі, бояри та найзаможніші дружинники мали повний набір озброєння, включно з металевим захистом тіла. такі воїни могли битися у піших лавах, а з часів Святослава – воювати верхи на конях. Металевий захист тіла був одним із найбільш престижних видів озброєння. Основним металевим обладунком руських воїнів була кольчуга. У добу середньовіччя кольчуга була найбільш поширеним обладунком в усій Європі. Залишки цілих кольчужних панцирів Х століття відкриті археологами у Києві, Чернігові, Пліснеську. Кольчуги плелися з залізних кілець у формі сорочки, яка прикривала основні вразливі місця на тілі, але не сковувала рухи воїна.
Під час завойовницьких походів князь Святослав розпоряджався численним військом добре тренованих бійців. Піхотинці складали абсолютну більшість членів князівської дружини. Основним способом бою того часу була фронтальна сутичка з ворогом. Тут воїни могли продемонструвати свої навички володіння холодною зброєю, які вони відточували протягом усього життя. Зазвичай піхота билася, тримаючи в лівій руці щит і діючи списом, сокирою чи мечем у правиці. У руських воїнів не було стандартного набору озброєння. Кожен боєць озброювався своїм коштом тим, чому сам надавав перевагу. Більшість воїнів не мала захисного озброєння, тіло захищали лише щитом. Якщо статків воїна вистачало на металевий обладунок, то в першу чергу дбали про захист голови шоломом.
Українські землі мають тривалу традицію конярства й давню історію використання коней у війську. У Х столітті у руському війську поширюються типові для кочовиків кінська збруя, каптани й пояси, сумки-ташки, чекани й шоломи. З часом руська знать та дружинники починають не лише пересуватися на конях, а й воювати верхи. Кіннота князя Святослава вже билася проти візантійців на Балканах. Згодом князі дедалі частіше покладається на кінні дружини, що з ХІ століття стали основою руського війська. Крім кольчуг, руські воїни користувалися для захисту тіла ламелярами. Ламелярні обладунки були популярними серед кочовиків, ними користувалися також візантійці, слов’яни і германці. Воювала кіннота за допомогою луків, довгих списів та шабель, які спеціально були призначені для кінного бою.
