Операція Миколаївка. Липень 2014 року

1. Обстановка на початок операції

1.1. Загальна обстановка

На початку липня 2014 року діяльність збройних сил, інших військових формувань російської федерації на північному, північно-східному, східному і південно-східному напрямках поблизу державного кордону України характеризувалася:

• активним веденням розвідки об’єктів на території України; проведенням заходів оперативної та бойової підготовки; обладнанням та посиленням оборонних позицій угруповань рф у прикордонних районах, їх частковою ротацією;
• прихованою підтримкою терористичних груп, які діяли на території східних областей України;
• проведенням заходів щодо створення “фільтраційної смуги” для запобігання проникненню на територію рф бойовиків зі складу незаконних збройних формувань, які діють на сході України;
• функціонуванням у режимі “надзвичайного стану” територіальних органів Міністерства з надзвичайних ситуацій рф на території Бєлгородської, Курської, Ростовської, Волгоградської областей та Краснодарського краю;
• посиленим контррозвідувальним та адміністративно-поліцейським режимом в прикордонних районах.

Безпекова ситуація в південно-східних регіонах України продовжувала залишатися складною і зберігала тенденцію до подальшого загострення.

Крім того, у районі проведення антитерористичної операції спостерігається активізація диверсійно-розвідувальної діяльності спеціальних служб російської федерації та бойовиків.

З території російської федерації в райони проведення антитерористичної операції здійснювалося постачання озброєння і боєприпасів, а також підготовлених фахівців, у тому числі з числа діючих військовослужбовців зс рф, які переважно займалися підготовкою бойовиків терористичних організацій т. зв. днр і лнр та координацією їхньої діяльності.

У цьому контексті слід відмітити, що велике значення у розвитку угруповань НЗФ відігравали Кубанські казачі ополчення, на чолі яких були відомими одіозні особи з російської федерації з кримінальними минулим. Під їхнє крило (опіку) примкнули і місцеві Донецькі казаки, які свято вірували у величність казачого “Великого Войска Донского”.

Головними центрами спротиву та активних дій терористів залишалися Слов’янськ, Краматорськ, Рубіжне, Лисичанськ, Артемівськ, Сніжне, Горлівка, Дружківка, Антрацит, Красний Луч, Донецьк та Луганськ.

Ці місця залишалися добре укріпленими осередками сепаратизму, наповненими бандитами, найманцями та зброєю. Робота органів державної влади, місцевого самоврядування та правоохоронних органів була зупинена.

Пограбування, вбивства та зґвалтування в цих населених пунктах були буденністю кожного дня у житті їх мешканців.

Найближчим часом слід було очікувати продовження нападів на блокпости та підрозділи Збройних Сил України з району н.п. Слов’янськ, Миколаївка, Семенівка.

Також зберігалася загроза здійснення терористичних актів на об’єктах інфраструктури в Донецькій, Луганській, Запорізькій, Дніпропетровський та Харківській областях.

1.2. Часткова обстановка

Обстановка в секторі “С” залишалася складною. Зберігалися ознаки щодо можливості її подальшого загострення.

Загальна обстановка у смузі відповідальності сектору “С” характеризувалася:

• продовженням нападів (обстрілів) загонами (групами) бойовиків на сили АТО;
• спрямуванням зусиль бойовиків на утримання контрольованих населених пунктів з метою недопущення просування сил АТО, насамперед у районах Донецьк, Горлівка, Луганськ, Краснодон;
• здійсненням передислокації та зосередження бойовиків і бойової техніки;
• обладнанням укріплень, створенням фортифікаційних споруд та мінно-вибухових загороджень (у т.ч. мінування доріг, ділянок місцевості та об’єктів інфраструктури);
• спробою лідерів терористичних угруповань днр та лнр залишити територію України.

У цьому контексті слід зазначити, що основні зусилля терористів були направлені на боротьбу з силами АТО із застосуванням стрілецької зброї, гранатометів, ПЗРК, мінометів, танків та реактивних систем залпового вогню; обладнанні нових фортифікаційних споруд на загрозливих напрямках.

У найближчій перспективі керівництву сил АТО та сектору “С” слід було очікувати:

• зосередження основних зусиль бойовиків на утриманні рубежів оборони у районах Донецьк, Горлівка, Луганськ, Краснодон з метою недопущення подальшого просування та ущільнення кільця ізоляції;
• продовження ведення бойовиками розвідки маршрутів підходу та можливих напрямків нанесення ударів по місцях розташування підрозділів АТО, уточнення їхнього складу, стану та положення; виявлення місць розташування блокпостів сил АТО, встановлення кількості військовослужбовців, які перебувають на постах, ОВТ, а також виявлення можливих шляхів об’їзду блокпостів сил АТО ґрунтовими дорогами;
• здійснення обстрілів аеропортів у містах Донецьк та Луганськ;
• активізацію диверсійної діяльності НЗФ на основних автошляхах, які використовуються для здійснення логістичного забезпечення та пересування колон військової техніки підрозділів сил АТО;
• проведення масових пропагандистських заходів з метою поповнення лав сепаратистів та продовження примусового набору ополченців.

Усі зазначені передумови мали важливе значення для подальшого розвитку обстановки, прийняття керівництвом АТО рішень та загального перебігу подій у кризовому районі.

Відтак, після завершення тимчасового 10-ти денного перемир’я, оголошеного Президентом України Петром Порошенком з 21 по 30 червня, через невиконання його умов з боку НЗФ, командуванням АТО було прийнято рішення щодо продовження активних дій.

2. Планування операції

Напередодні проведення операції штабом антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей було організовано оперативне планування операції з блокування та зачищення населеного пункту Миколаївка від бойовиків та терористів.

Оперативним складом штабу було докладено чимало зусиль для збору, усвідомлення та аналізу інформації про обстановку та вироблення відповідних оперативних документів.

З огляду на стислі терміни на підготовку операції та швидкоплинність змін у обстановці під час оперативного планування було відпрацьовано Замисел операції, на основі якого і проводилася зазначена операція.

Метою застосування сил і засобів АТО в операції були: ізоляція Миколаївки, проведення її зачистки, недопущення виходу (проникнення) незаконних збройних формувань, створення умов для нормального функціонування органів державної влади та місцевого самоврядування, проведення ударно-пошукових та штурмових дій в районі Рай-Олександрівка, взяття під контроль основних шляхів сполучень незаконних збройних формувань на напрямках Слов’янськ, Краматорськ, створення умов для звільнення Слов’янська та Краматорська від бойовиків у подальшому.

2.1. Основні положення замислу операції

Замислом операції передбачалося провести операцію в три етапи, в ході яких:

• на І етапі – 01.07 – здійснити проведення розвідки та дорозвідки об’єктів бойовиків, нанесення їм ураження ударами авіації ПС з районів базування та вогневими нальотами угруповань артилерії з основних вогневих позицій в районі та тимчасових вогневих позицій. Одночасно здійснити висування органів частин та підрозділів АТО з районів базування і виконання завдань та зосередитися у вихідних районах для подальших дій;
• на II етапі – 02.07 – штурмовими загонами здійснити пошуково-ударні дії у визначених напрямках, знищення бойовиків та до кінця доби зайняття опорних пунктів на рубежах блокування Миколаївки, а іншою частиною сил та засобів, задіяних в операції – зайняття опорних пунктів та позицій вогневих засідок на загрозливих напрямках (маршрутах) з метою недопущення деблокування та виходу бойовиків у тил опорних пунктів штурмових загонів бойовиків, забезпечивши тим самим надійне блокування Миколаївки; 
• на III етапі – 03.07 – здійснити зачищення селища Миколаївка штурмовими загонами у визначених напрямках, зосереджуючи основні зусилля на виявленні місць концентрації бойовиків, таборів, складів зі зброєю та боєприпасами, керівництва (штабів) бойовиків і їх знищенні, та на кінець доби зайняти опорні пункти на основних шляхах сполучення в напрямку Слов’янськ, Краматорськ з метою встановлення контролю та недопущення захоплення бойовиками Миколаївки і поновлення втраченого положення.

Отже, відповідно до замислу, в ході проведення спеціальних дій із зачистки Миколаївки передбачалося встановити наступний порядок виконання завдань:

• підрозділами спеціального призначення ЗСУ, НГУ, СБУ – проводити пошук НЗФ, виявлення блокпостів, опорних пунктів і баз;
• підрозділами НГУ – блокування (оточення) НЗФ (терористів), їх роззброєння, а у разі здійснення ними опору – знищення. Затриманих підозрілих осіб відправляти до фільтраційних пунктів;
• підрозділами ЗС України – у складі шістьох штурмових груп від 1 БТГр 80, 95 оаембр, дшб 25 опдбр з 1/1/ 80 оаембр здійснювати зачистку населеного пункту та прикриття з тилу і флангів підрозділів НГУ;
• підрозділами МВС України – здійснювати перевірку затриманих осіб на фільтраційних пунктах з метою їх перевірки та виявлення серед учасників НЗФ та їх подальша доставка до районних відділів МВС України.

Вогневе ураження НЗФ (ДРТГ) в ході проведення АТО здійснити за завданнями в ході:

артилерійського забезпечення висування підрозділів у район виконання завдань шляхом ведення загороджувального вогню та вогню по окремих цілях артилерії з тимчасових вогневих позицій вздовж маршруту руху;

артилерійської підтримки штурмових загонів шляхом ведення загороджувального та зосередженого вогню, вогню по окремим цілям.

Використання авіації Повітряних Сил передбачалося здійснювати відповідно до виділеного льотного ресурсу на добу з аеродромів базування та майданчиків підскоку.

Евакуацію тяжкопоранених – здійснювати призначеними бойовими машинами (в кожному штурмовому загоні) до вертолітних майданчиків, легкопоранених – автомобільним транспортом лікарсько-сестринської бригади до найближчого населеного пункту (Красного Лиману) або до базового табору “Сармат” Довгеньке.

2.1.1. Планування бойового застосування артилерії

Важливу роль під час проведення операції щодо блокування та зачищення населеного пункту Миколаївка від бойовиків та терористів було відведено артилерії. Їй належало забезпечити сковування дій противника, підтримку підрозділів під час висування до визначених рубежів (об’єктів), вогневого ураження противника та знищення осередків опору терористів, супроводження пошуково-ударних дій штурмових загонів, здійснення вогневого прочісування визначених районів місцевості.

Оперативним складом відділу планування застосування ракетних військ і артилерії разом з групою планування вогневого ураження противника були розроблені відповідні оперативні документи, які визначали порядок бойового застосування та всебічного забезпечення артилерійських підрозділів, вогневого прикриття на маршрутах висування штурмових загонів (створення вогневих коридорів), здійснення вогневого ураження противника та взаємодії з іншими підрозділами.

Для виконання завдань, визначених замислом операції, підрозділи Збройних Сил України, які залучалися до її проведення, були посилені достатньою кількістю артилерійських засобів. Основна частина артилерії, відповідно до рішень командирів підрозділів, була сконцентрована на ділянках зосередження основних зусиль штурмових загонів.

Щодо артилерії старшого начальника, то вона була готова забезпечити підтримку дій підрозділів на головних напрямках, здійснити маневр вогнем на інші загрозливі напрямки з метою відсікання підкріплення бойовиків з глибини території, яка контролювалася ними.

2.1.2.Планування бойового застосування авіації

Важливу роль під час проведення операції з блокування та зачищення населеного пункту Миколаївка від бойовиків та терористів було відведено авіації. Їй належало провести демонстраційні дії, здійснювати вогневе прикриття, вогневе ураження виявлених та розвіданих груп НЗФ та ДРТГ та радіоелектронне подавлення для забезпечення безперешкодного висування штурмових загонів.

Через необхідність нанесення раптових ударів по виявлених цілях противника з високою точністю, завдавання потужного вогневого виливу на нього з метою деморалізації керівництвом АТО було прийнято рішення до цієї важливої операції залучити сили і засоби армійської авіації.

Особливістю планування бойового застосування армійської авіації було спільне застосування наземного та повітряного компонентів на території, яка тимчасово або не контролюється нашими військами, ускладнення розпізнавання об’єктів (цілей), критичного наближення повітряних засобів до лінії зіткнення сторін та здійснення радіоелектронного подавлення засобів противника.

Але, завдяки вміло спланованому застосуванню армійської авіації в ході операції вдалося своєчасно виявити і знищити велике скупчення бойовиків з малими втратами з нашої сторони та у короткий термін взяти під контроль визначену ділянку державного кордону на загрозливому напрямку.

2.1.4. Організація управління

З метою здійснення безпосереднього управлінням підрозділами, які були залучені для ведення бойових дій, було розгорнуто неподалік від Миколаївки, в районі 2 км південно-західніше Донецьке, допоміжний пункт управління штабу АТО (далі – ДПУ), з якого здійснювалося управління протягом усієї операції.

Для організації роботи на ДПУ було розгорнуто радіо- та супутниковий зв’язок, щоб забезпечити оперативне управління військами та підтримувати взаємодію з усіма підпорядкованими та приданими підрозділами (органами).

Керівник антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей (далі – керівник АТО) особисто з ДПУ здійснював управління угрупованням військ, яке було залучено до операції, приймав рішення по ситуації, що склалася та узгоджував питання взаємодії військ (сил).

Командири підрозділів здійснювали управління підпорядкованими силами і засобами зі своїх пунктів управління, які були розгорнуті у визначених районах (місцях) і дозволяли вести спостереження за діями підрозділів та полем бою загалом.

Одною з характерних особливостей управління військами є деталізована постановка завдань військам, яка здійснювалася по засобах зв’язку.

Тому, основними засобами зв’язку десантних підрозділів, підрозділів (органів) НГ, МВС та СБ України під час виконання бойового завдання були цифрові радіостанції НАRRIS та Моtorоlа, які забезпечували більшу оперативність, скритність сеансів зв’язку, шифрування та можливість передачі даних.

Управління артилерією підрозділів здійснювалось як командирами підрозділів, так і керівником АТО з метою оперативного перенацілювання її для вогневої підтримки військ на найбільш важливих ділянках та прикриття загрозливих напрямків.

Управління артилерією старшого начальника здійснювалося централізовано з ДПУ керівником АТО.

Зв’язок з артилерійськими підрозділами здійснювався за допомогою автомобільних радіостанцій цифрового радіозв’язку стандарту DМR Моtoгоlа DМ4400 (DР4400), що дозволило забезпечити стійкий обмін голосовою інформацією та передачу даних у відкритому і закритому режимах на відстанях значно більших, ніж у засобів зв’язку радянського виробництва.

Управління повітряними засобами армійської та тактичної авіації здійснювалося оперативним складом ДПУ та передовими авіаційними навідниками підрозділів, які мали багатофункціональні радіостанції ІСОМ-А24 і забезпечили належну авіаційну підтримку військ та взаємодію наземного і повітряного компонентів.

Загалом вжиті заходи щодо організації управління забезпечили безперервне управління військами як під час підготовки, так і в ході операції.

2.2. Угрупування військ та їх оперативна побудова

До операції були задіяні сили і засоби Збройних Сил України, Національної гвардії України та Служби безпеки України.

2.2.1. Угруповання сил і засобів сектору “С”

• від ЗС України: 1 БТГр 95 оаембр; 1 БТГР (без аемдр) 79 оаембр;
• 1 БТГР (без двох аемдр), дві габатр, мінбатр 80 аембр; зведений дшб 25 опдбр; сили та засоби зведеного батальону 17 отбр; габатр 55 оабр; габатр 95 оаембр; реабатр 107 реап; реІбзагІПсО; сили і засоби від З, 8 оп СпП, 140 оц СпП та 73 мц СпП; 7 оп АА (Мі-24 – 5 од., Мі-8 – 3 од.) ; 16 обр АА (Мі-24 – 6 од., Мі-8 – 6 од.);
• від СБ України – сили та засоби спеціального підрозділу “Альфа”; від НГ України – упр., 1 р 8 п, озаг СпП 1 броп, З рСпП, р СпП 22 обр, в СпП 1 об, К ЗСП ЦТрК.

2.2.2. Оперативна побудова угруповання сил і засобів сектору “С” Ударний ешелон:

від Збройних Сил України:

• штурмовий загін № 1 – дшб 25 опдбр, 1/1/80 саембр (без аемв);
• штурмовий загін № 2 – 1/1/24 омбр;
• штурмовий загін № 3 – 1/1/95 оаембр;
• штурмовий загін № 4 – 2/1/95 оаембр;
• штурмовий загін № 5 – 2/1/24 омбр;
• штурмовий загін № 6 – 1/1/79 оаембр.

від Національної гвардії України:

• упр., 1 р 8 п, озаг СпП 1 броп, З рСпП, р СпП 22 обр, в СпП 1 об, К ЗСП
• ЦтрК.

Ешелон негайного реагування:

• сили та засоби З оп СпП, кулеметний взвод (ДШК).

Ешелон охорони важливих об’єктів:

• 1 БТГр (без двох аемдр) 80 оаембр, 4 аемдр 95 оаембр, кулеметно- гранатометний взвод 1 БТГр 79 оаембр.

Тактичний десант:

• № 1 сили і засоби 3 оп СпП 
• № 2 сили і засоби 8 оп СпП 

Угруповання ССпО:

• сили і засоби від 3, 8 оп СпП, 140 оц СпП, 73 мц СпП.

Угруповання артилерії:

• реабатр 107 реап, реабатр 27 реап, реабатр ЗО омбр.

Угруповання АА СВ:

• 7 оп АА (Мі-24 – 2 од., Мі-8 – 3 од.), 16 бр АА (Мі-8 – 2 од.).

Інженерний резерв;

• сили і засоби 12, 91 оп 03, 107 цдз.

Пошуково-рятувальний загін:

• № 1 сили і засоби 140 оц СпП;
• № 2 сили і засоби 73 мц СпП.

3. Хід проведення операції.

Перед початком операції, з метою недопущення (зменшення) втрат серед мешканців Миколаївки і прилеглих населених пунктів та надання їм можливості залишити селища, керівництвом АТО було прийнято рішення щодо попередження населення про майбутні спеціальні (бойові) дії на даній території.

Так, силами і засобами АТО було здійснено залистовування місцевості.

3.1. Зайняття вихідних районів для ведення спеціальних дій (1 липня 2014 року).

В ніч з 30 червня на 1 липня 2014 року сили і засоби 3, 8 оп СпП, 140 оц СпП та 73 мц СпП висунулися для проведення розвідки (дорозвідки) визначених районів місцевості.

Отримавши відповідний сигнал (розпорядження), підрозділи, які залучалися до операції, о третій годині ранку розпочали висування в райони бойового призначення (виконання завдань).

О 6 годині ранку, з метою артилерійського забезпечення висування підрозділів в район виконання завдань, угруповання артилерії з основних та тимчасових вогневих позицій розпочали вогневі нальоти по планових цілях (мінометні розрахунки, скупчення, блокпости НЗФ у визначених районах).

За результатами вогневого ураження, противник зазнав значних втрат та змушений був залишити райони (місця) зосередження і висунутися до інших підготовлених укріплень.

Даний факт дав змогу розвідувальним підрозділам та підрозділам спеціального призначення провести дорозвідку об’єктів противника, зібрати розвідувальну інформацію, необхідну для їх подальшого ураження силами АТО.

Відтак, о 06.30 було здійснено нанесення ударів авіацією по розвіданим цілям бойовиків – скупченню НЗФ в районах Сіверськ, Краматорськ, Дронівка, крім того, в ході операції здійснювала авіаційну підтримку дій підрозділів сил АТО пара літаків винищувальної авіації (МіГ-29 та Су-27).

У відповідь на дії сил АТО, бойовики протягом дня здійснювали спроби нападів на колони сил АТО, мінометних обстрілів блокпостів, сторожових постів для недопущення зайняття підрозділами угруповання сил і засобів сектору “С” визначених районів бойового призначення.

У цьому контексті слід зазначити, що під час ведення розвідки маршруту висування головних сил потрапив у засідку розвідувальний взвод 79 омбр. У результаті бойового зіткнення противник був змушений відійти, а підрозділ сил АТО продовжив рух за визначеним маршрутом. Втрати серед наших військ склали – два військовослужбовця поранено, яких у подальшому було направлено до Харківського військового шпиталю.

Активне використання засідок бойовиками принесло чимало проблем угрупованню сил АТО, як на землі, так і в повітряному просторі.

Отже, в ході ведення повітряної розвідки (проведення фотографування районів скупчення бойовиків) у Слов’янську близько 18.30 пострілом з ПЗРК був уражений літак розвідник Су-24МР. Ракета влучила в двигун літака та пошкодила його, причому двигун продовжував працювати, але знаходився в критичному стані.

Завдяки вмілим діям льотчика літак продовжив політ в аварійному режимі та здійснив посадку на аеродромі Миргород.

Як було встановлено згодом, бойовики обладнали засідку (позицію стрілка-зенітника) на даху одного з житлових будинків Слов’янська, розсунувши шиферини на даху. Під час прольоту літака над будівлею стрілок-зенітник здійснив постріл, після чого шифер був покладений на місце.

Найбільшої активності протистояння противника, штабом АТО було відмічено під вечір 1 липня 2014 року.

Противник всіма можливими способами намагався нанести вогневе ураження силам АТО та завдати максимальної шкоди, щоб зірвати їхні плани щодо висування та розгортання.

Близько 19 години бойовики здійснили обстріл зі стрілецької зброї блокпосту № 8, внаслідок якого отримав смертельне поранення військовослужбовець 80 оаембр.

На іншому напрямку в період з 19.10 до 23.30, під час мінометного обстрілу блокпосту № 2 здійснили спробу нападу на нього. Але, за вогневої підтримки та у взаємодії з силами і засобами блокпосту № 1, підрозділу, який знаходився на блокпосту № 2, вдалося відбити напад ворога, при цьому понісши втрати (пошкоджено: Т-64 – 1 од., екскаватор (МАЗ) – 1 од., ЗИЛ-131 – 2 од., Урал – 1 од).

Продовжуючи наносити ураження силам АТО, бойовики здійснювали обстріли та напади на блокпости. Так, з 21 години протягом 40 хвилин відбувався мінометний обстріл опорного пункту 95 оаембр в районі МТФ (1 км півд. Крива Лука). Приблизно в цей же час опорний пункт дшб 25 опдбр у районі 0,5 км західніше Крива Лука також був обстріляний ворогом з мінометів.

Під час повернення до опорного пункту о 21.30 в районі бойового призначення підірвалася на фугасі БМД-2 25 опдбр.

У відповідь, для придушення вогневих засобів противника, артилерія сил АТО була застосована до ураження незапланованих цілей.

Незважаючи на обстріли та засідки бойовиків, станом на 22 годину 1 липня сили АТО частиною сил здійснили висування в райони бойового призначення під вогневим прикриттям авіації та артилерії з основних вогневих позицій (у районі блокпосту № 2) та тимчасових вогневих позицій (у районі 4 км східніше Красного Лиману) і зосередилися в районах для виконання подальших завдань, а саме:

штурмові загони № 2 (1/1/24 омбр), № 5 (2/1/24 омбр) – з базового табору “Джанкой” (1 км північно-західніше Ставки) через Красний Лиман зосередилися в районі блокпосту А 4, який розташований на південних околицях Красного Лиману;

габатр 95 оаембр, габатр, мв 24 омбр – з району тимчасових вогневих позицій 4 км східніше Красного Лиману через блокпост А 4 зосередилися в районі МТФ (500 м північніше ДІБРОВА);

дві габатр 80 оаембр, габатр 55 оабр, реабатр 24 омбр, 4 аемдр 95 оаембр – з району тимчасових вогневих позицій 4 км східніше Красного Лиману через блокпост А4, Рай-Городок зосередилися в районі основних вогневих позицій вис. 155,9 (2 км південно-західніше Донецьке);

штурмовий загін № 6 (1 БТГр 79 оаембр) – продовжував виконувати завдання з базового табору в районі вис. 179,2 (2 км північніше Резніковки);

штурмові загони № З (1/1/95 оаембр), № 4 (2/1/95 оаембр) – продовжували виконувати завдання з базового табору в районі МТФ (1 км південніше Крива Лука);

штурмовий загін № 1 (дшб 25 опдбр, 1/1/80 оаембр (без аемв) – продовжував виконувати завдання з базового табору в районі вис. 134,0 (1 км західніше Крива Лука).

3.2. Ведення пошуково-ударних дій та заняття рубежу блокування (2 липня 2014 року).

Операція розпочалася зранку о 6 годині 2 липня з попередження населення про початок проведення операції щодо знищення терористів шляхом залистування артилерійськими снарядами населених пунктів Миколаївка, Закотне, Сіверськ, Крива Лука.

Крім того, з 06.20 протягом 5 хвилин було здійснено дистанційне мінування ділянок дороги: Закотне – Сіверськ, Федорівка – Благодатне, Кірове – Сіверськ.

Одночасно о 06.20 було нанесено зосереджений авіаційний удар по визначених розвіданих цілях у смузі відповідальності сектору “С”, а в секторах “А”, “Б” і “Д” розпочалися вогневі нальоти артилерії по планових цілях з метою відволікання уваги бойовиків від головного напрямку удару наших військ.

Таким чином, було завдано потужного вогневого удару по бойовиках у місцях їх перебування та зосередження техніки, які напередодні були виявлені підрозділами розвідки та спеціального призначення.

Приблизно о 07.10 розпочали висування підрозділи артилерії в райони основних вогневих позицій.

Зокрема, розпочав рух і підрозділ 5/2/27 реап (колона техніки у складі 18 од.), який мав завдання до 9 години розгорнутися на стартових (вогневих) позиціях та забезпечити підтримку вогнем дій підрозділів сил АТО. На позиціях підрозділ був розгорнутий о 08.50.

На той час однією з основних задач було утримання залізобетонного мосту в районі 1,5 км південніше Іллічівки для забезпечення функціонування сполучення між основним угрупованням сил і засобів сектору “С” та підрозділами всебічного забезпечення (маневру мобільних резервів, доставки підрозділам сил АТО боєприпасів та МТЗ).

Для виконання цього завдання був направлений підрозділ НГ України зі складу сил і засобів блокпосту № 10.

В той же час, штурмові загони здійснювали пошуково-ударні дії у визначених районах.

Так, о 09.55 штурмові загони 95 оаембр в ході ведення пошуково- ударних дій в районі БП № 4 (1,5 км південніше Юрківки) виявили танки бойовиків та вступили з ними в бій. В результаті бою противник зазнав втрат та змушений був відступити. Втрат серед штурмових загонів не було, і підрозділи продовжили виконання бойового завдання відповідно до замислу операції.

О 10.40 за вказівкою командира штурмового загону № 5 реадн 24 омбр відкрив вогонь по блокпосту бойовиків перед фронтом опорного пункту 2/1/24 омбр в районі 3 км західніше Сіверська. Але з першого залпу у ціль не влучив. Після корегування був здійснений повторний вогневий наліт, внаслідок чого блокпост противника був знищений.

Поряд з пошуково-ударними діями штурмових загонів виконувала бойові завдання авіація Повітряних Сил, які здійснювала підтримку наземного угруповання сил і засобів сектору “С” з повітря.

В окремих випадках, застосування авіації на даному етапі операції мало і негативний результат.

Так, під час виконання завдання щодо мінування ділянки дороги Закотне – Сіверськ літаком Су-25 штурмової авіації ПС було виявлено блокпост бойовиків. На блокпосту знаходилося 4 одиниці БТР та особового складу до 30 чоловік.

Терористи, в свою чергу, також помітили літак і відкрили вогонь по ньому зі стрілецької зброї. За результатами обстрілу, літак отримав пошкодження обшивки фюзеляжу та одного з вузлів системи управління польотом.

Пілот пошкодженого Су-25 всіляко намагався довести літак до аеропорту Дніпропетровськ та посадити його, але пошкодження виявилося значним, і з часом управління машиною було втрачено. Відтак, об 11.05, не дотягнувши до злітно-посадочної смуги близько 50 м, для збереження власного життя, льотчик був змушений катапультуватися, а некерований літак упав на землю і розбився.

Звісно, що під час операції мали місце і більш вдалі приклади застосування тактичної авіації.

В цьому контексті хотілося б відмітити той факт, коли під час мінування ділянки дороги Кірове – Сіверськ парою літаків Су-25 було виявлено засідку бойовиків, які спробували знищити літаки, відкривши вогонь зі стрілецької зброї та зенітної установки ЗУ-23-2.

Пілоти літаків проявили фахові навики, здійснивши вищі фігури пілотажу та вдало ухилилися від вогню противника, після чого виконали захід на бойовий курс та відкрили вогонь у відповідь. У результаті нанесеного удару зенітна установка бойовиків була знищена.

В той же час, на суходолі штурмові загони продовжували виконувати бойове завдання та мали певний успіх.

95 оаембр у складі двох штурмових груп продовжувала висування до рубежу блокування та об 11.30 оволоділа залізобетонним мостом в районі 1,2 км південно-західніше Юрківки. Під час ведення пошуково-ударних дій підрозділами 95 оаембр було захоплено у сепаратистів декілька одиниць стрілецької зброї, гранатометів та ручних гранат, які були доставлені до базового табору.

Розглядаючи перебіг подій у ході другого етапу операції, слід відмітити, що бойові дії велися як на передньому краї, так і в тиловій смузі.

Під час передислокації першої частини тилу до базового табору “Сармат”, об 11.48, колона підрозділів тилового забезпечення потрапила у засідку бойовиків в районі залізничної станції Соболівка (Райгородок). Сепаратисти вели вогонь зі стрілецької зброї та підствольних гранатометів. Але, завдяки злагодженим діям та набутим фаховим навичкам, особовому складу зазначеної колони вдалося власними силами відбити напад бойовиків, не понісши при цьому втрат ані в живій силі, ані в техніці.

Штурмові загони продовжували висування до визначених районів. Близько 12.20 дшб 25 опдбр досягнув перехрестя доріг у районі 2 км південно-західніше Піскуновки та приступили до зайняття опорного пункту.

В той же час, штурмовий загін 1 БТГр 79 оаембр вийшов на рубіж блокування, де виставив тимчасовий блокпост в районі перехрестя доріг 2 км східніше Миколаївки.

Розвідка бойовиків виявила тимчасовий блокпост десантників, та о 12.45 бойовики здійснили спробу нападу на нього.

Відтак, з боку лісу, на східних околицях Миколаївки, група бойовиків чисельністю до 150 чоловік під керівництвом польового командира на прізвисько “Шаман” атакувала тимчасовий блокпост.

Особовий склад блокпосту не розгубився та рішуче вступив в бій з сепаратистами. Зав’язався тривалий жорсткий бій, який тривав до однієї години.

Командир штурмового загону розумів, що утримання пасивної оборони успіху не принесе, тому ним було прийнято рішення щодо здійсненням маневру частиною сил з північного напрямку у фланг бойовиків.

Завдяки стрімкому маневру, штурмова група примусила бойовиків відійти в південному напрямку до “зеленки” на північній околиці Рай- Олександровки.

Штурмова група здійснювала переслідування відступаючого противника та з його досягненням лісової смуги провела прочісування місцевості. За результатами прочісування місцевості в районі тимчасового блокпосту на віддаленні 1,5 км на захід від нього було виявлено автомобіль КамАЗ зі слідами крові та залишками обмундирування сепаратистів. Ймовірно, бойовики покинули пошкоджений автомобіль та забрали пораненого.

В результаті бою втрати десантників склали: безповоротні – 2 військовослужбовця, санітарні – 2.

Але, поряд з цим, були захоплені та евакуйовані до базового табору “Сармат” трофеї: броньований КамАЗ (російського виробництва) – 1 од.; автомобілі ГАЗель та ВАЗ-2105; міномети – 4 од. (2 од. 2С12 “Сані”, 2 од. БМ37 “Поднос”); ПЗРК «Ігла» з двома пусковими зарядами; АГС-17; ПТУР (9П135М); РПО “Шмель”; РПГ-7Д; 2 од. – АКС та 50 мін до 120 мм міномету (російського виробництва – 2000 року).

Після завершення бою та проведення зачистки місцевості, проаналізувавши обстановку, командир штурмового загону прийняв рішення щодо виставлення бойової охорони в районі північної околиці лісу східніше Миколаївки з метою недопущення раптового нападу бойовиків на підрозділи в опорному пункті.

Одразу ж з виставленням бойової охорони, приблизно о 13.45, бойовики розпочали мінометний обстріл даної позиції, який тривав протягом 30 хвилин.

Разом з цим, дії штурмових загонів підтримувалися артилерією шляхом проведенням вогневих нальотів по планових та непланових цілях.

Так, гсабатр 24 омбр з основних вогневих позицій в районі Діброви наносила вогневе ураження бойовикам на блокпостах на напрямках дій дшб 25 опдбр в районах західної і південної околиці Стародубівки, а також штурмових загонів 95 оаембр – в районі вис. 135.0 З км південно-західніше Миколаївки.

В результаті влучного вогневого нальоту артилерії був знищений прямим влученням блокпост сепаратистів у районі вис. 135.0, що знаходився на віддаленні 14 км від вогневих позицій батареї.

У той же час, штурмові загони продовжували висування до районів призначення.

Під час підходу до району призначення, колона 1 БТГр 79 оаембр потрапила під снайперський вогонь, який вівся з боку “зеленки”, яка була розташована на окраїні яру біля селища Стародубівка.

Підрозділи БТГр відкрили вогонь у відповідь, в результаті чого вогонь з “зеленки” припинився. Після огляду місцевості вбитими бойовиків на місці засідки не знайшли. Ймовірно, бойовики відступили на транспорті, який знаходився в районі 500 м західніше вигину дороги на західній окраїні яру Стародубівка.

Відбивши напад, 1 БТГр 79 оаембр продовжила висування та о 15.30 зосередилася в районі перехрестя доріг 1 км південніше Стародубівки.

Для своєчасного виявлення висування бойовиків з Миколаївки в напрямку рубежів блокування, а також недопущення спроб покинути місто, підрозділами спеціального призначення велася розвідка, якою було виявлено дві засідки в районі житлових кварталів у північно-східній частині селища, по яких влучним вогнем артилерії було нанесено вогневе ураження.

Таким чином, штурмові загони нанесли значне ураження бойовикам під час ведення пошуково-ударних дій, виставили тимчасові блокпости на підступах до Миколаївки, та станом на 22 годину закріпилися на досягнутих рубежах блокування, чим виконали завдання на добу.

Протягом доби армійська авіація Сухопутних військ залучалася до перевезення військ (сил) та МТЗ з інтенсивністю 21 вертольото-виліт. Авіація Повітряних сил, у свою чергу, виконувала бойові завдання з інтенсивністю 18 літако-вильотів (бойові дії – 13 л/в., перевезення – 2 л/в., ретрансляція – 1 л/в., чергування з ППО – 2 л/в.)

Підводячи підсумки бойових (спеціальних) дій за добу, слід зазначити, що угруповання сил і засобів сектору “С”, які брали участь на другому етапі операції, бойові завдання виконали.

3.3. Закріплення на рубежі блокування (З липня 2014 року).

Штурмові групи продовжували виконання завдання щодо зайняття рубежів блокування, перекриття шляхів сполучення зі Слов’янськом, Сіверськом та Краматорськом, та постачання ресурсів з них (зброї, боєприпасів) до Миколаївки.

Розвідкою були виявлені опорні пункти, блокпости бойовиків на північних та південно-східних околицях Миколаївки.

За результатами розвідданих, артилерією було нанесено вогневе ураження по районах розташування (скупчення) бойовиків, які знаходилися перед позиціями 2/1/24 омбр (2 км західніше Миколаївки).

Після вогневого нальоту артилерії, командиром 1/24 омбр було прийнято рішення щодо виставлення спостережного посту в районі вис 221,9 (2 км північно-західніше Рай-Олександрівки).

Близько 8 години, через позиції 2/1/95 оаембр в районі вис. 188.5 1 км південніше Миколаївки, до населеного пункту почали висуватися підрозділи Національної гвардії “Беркут” для проведення “зачистки” південної частини міста та виставлення там блокпостів.

Дії підрозділів НГУ підтримувалися вогнем артилерії.

У той же час, підрозділами розвідки та спеціального призначення було виявлено до 300 бойовиків на укріплених позиціях в районі залізничної станції “Електрична” (північна околиця Миколаївки).

Укріплені позиції сепаратистів представляли собою бетонні довготривалі вогневі споруди, перекриті щілини, траншеї, ходи сполучення, вогневі позиції для особового складу та техніки.

Артилерією було здійснено два вогневі нальоти по даному опорному пункту бойовиків. За попередніми даними, втрати бойовиків склали близько 100 осіб убитими.

На іншому напрямку, по маршруту висування штурмового загону № 1, командуванням 1/25 опдбр були вислані розвідувальний дозор (у складі БТР-80 (80 оаембр) – 1 од., Т-64б – 1 од.) та головна похідна застава (у складі БМД-1 – 1 од, БТР-Д – 2 од., 1В119 «Реостат», ГАЗ-66 з ЗУ-23-2 – 1 од, Урал-4320 – 1 од.).

Висування похідної охорони здійснювалося перекатами від одного укриття до іншого, від однієї небезпечної ділянки до іншої, у разі виявлення небезпеки (небезпечної ділянки місцевості) – головний дозор зупинявся, посилював спостереження та чекав на ГПЗ. З прибуттям ГПЗ проводився огляд небезпечної ділянки місцевості, за відсутності загрози рух колони продовжувався.

Під час висування ГПЗ з базового табору в напрямку Миколаївки на дорозі в районі вис. 142,0 (800 м південно-східніше Стародубівки) розвідувальним дозором було виявлено фугас, підготовлений до підриву. Сам фугас представляв собою 120-мм міну з тротилом на підривнику, дроти від якого відходили ліворуч від дороги на відстань до 70-100 м у напрямку лісосмуги. Це була не остання знахідка ГПЗ.

Крім того, вздовж дороги були виявлені ще чотири шурфи, підготовлені для закладки фугасів.

Колона ГПЗ була негайно зупинена на безпечній відстані від небезпечного місця, після чого проведено огляд ділянки лісу пішими дозорними з метою виявлення засідки.

Під час огляду місцевості було виявлено намет бойовиків, засоби для підриву вибухових пристроїв, зброю і засоби зв’язку та навіть гарячий чай.

Отже, противник зовсім поруч! Діяти потрібно було пильно та рішуче.

А в цей час сепаратисти споряджали фугаси та були вкрай спантеличені раптовою появою регулярних військ, які зайшли їм з тилу.

Але момент раптовості не надав нашим військам переваги. На жаль, ворог не був дезорганізованим та не подався до панічної втечі, а навпаки, одразу відкрив вогонь по силовиках та почав закидати їх ручними гранатами, намагаючись сховатися в лісі.

За результатами сутички бойовикам вдалося відступити та переховатися у лісі. Їхнє майно було захоплено військовими та завантажено на транспорт для доставки до базового табору для більш детального огляду.

Втрат серед особового складу та техніки ГПЗ не зазнала.

Цікавим є той факт, що в якості засобів сигналізації про наближення будь-кого до місця розташування, бойовики використовували риболовний пристрій сигналізації клювання. При цьому бойовики розтягували ліску таким чином, що вона лягала по ходу уклону трави, а потім між кущами, що створювало її натягування. Таким чином, її практично не було помітно, тому що вона розташовувалася по ходу руху, а не поперек, і була не білого, а зеленого кольору.

Після огляду місцевості, ГПЗ продовжила виконання завдання та до 10 години вийшла в район 300 м південніше Стародубівки.

Слід зазначити, що бойовиками постійно використовувалися пристрої щодо оповіщення наближення до їхнього місця перебування сторонніх осіб, у тому числі розвідників, що давало їм можливість виграти час на підготовку засідки або на відхід.

У подальшому, просуваючись за визначеним маршрутом, ГПЗ виявила блокпост бойовиків у районі 750 м південно-західніше Стародубівки та в результаті вогневої сутички відійшла назад. Командир ГПЗ був змушений викликати вогонь артилерії через артилерійського корегувальника вогню.

Артилерія старшого начальника (батарея 2СЗ “Акація”) розпочала вогневе прочісування місцевості. З кожним вогневим нальотом розриви снарядів наближалися до ГПЗ – спочатку за 300 м, потім – 200 м. За командою командира ГПЗ всі машини одночасно розвернулися ліворуч та поспіхом здійснили вихід з під артилерійського обстрілу. Але наступний (останній) вогневий наліт змусив підрозділ відійти на інший бік поля.

Після закінчення вогневого прочісування, командир штурмового загону попередив ГПЗ про застосування авіації в районі, де він знаходився, та наказав укрити особовий склад та техніку.

Командир ГПЗ розпочав відхід у бік лісу, але підрозділ не встиг сховатися, як авіація нанесла удар поряд, тому особовий склад був змушений укритися в техніці (під нею) та за деревами в посадці. На щастя, втрат серед особового складу ГПЗ не зазнала.

За результатами ударів авіації та вогневого прочісування артилерією бойовики залишили блокпост і відступили на інший, заздалегідь підготовлений блокпост вздовж дороги у напрямку Миколаївки.

Дана подія дала змогу штурмовому загону зайняти вис. 145.4 1,5 км (північно-східніше Миколаївки), виставити спостережний пост на випадок повернення бойовиків та здійснити поповнення боєприпасів.

Що стосується ударного ешелону, то на південно-західній околиці Миколаївки підрозділи Національної гвардії у взаємодії з підрозділами 1/95 оаембр вели бій з бойовиками та намагалися встановити контроль на території шляхом виставлення блокпостів:

2/1/95 оаембр – окраїна лісу 800 м західніше Миколаївки;

1/1/95 оаембр – водокачка 500 м південно-західніше Миколаївки. Крім цього, для вогневої підтримки дій підрозділів у районі західної околиці Крива Лука розпочав розгортання на вогневих позиціях реадн 24 омбр.

Відтак, близько 10 години, вогнем реадн 24 омбр, 1/26 абр були подавлені опорні пункти бойовиків в північній частини Миколаївки в районах: очисних споруд, водоканалу, польової дороги вздовж лісу та перехрестя доріг.

Після проведення коректування, артилерія повторним вогневим нальотом подавила укріплений район бойовиків у районі 2 км західніше Миколаївки, що розташовувався перед позиціями 2/1/24 омбр та чинив їм збройний опір.

За результатом вогневого ураження було знищено два мінометних розрахунки разом зі складом боєприпасів, в наслідок чого бойовики почали покидати займані позиції та намагатися здійснити обхід підрозділів 2/1/24 омбр з південної боку в напрямку вис. 218.3 – перехрестя доріг.

З метою недопущення обходу та оточення штурмова група частиною сил та засобів здійснила маневр на загрозливий напрямок, вступила в бій та у взаємодії зі спостережним постом протягом години утримувала займані позиції, дала гідну відсіч ворогу та не допустила його виходу в тил свого підрозділу.

Хотілося б зазначити, що самостійно досягти успіху штурмові загони не могли, тому важливе місце на третьому етапі операції займала авіаційна підтримка дій військ.

Отже, авіаційну підтримку дій штурмових груп здійснювала пара літаків Су-27 та Су-24, які наносили удари по позиціях бойовиків. Внаслідок нанесеного вогневого ураження та штурмових дій, штурмовому загону 2/1/24 омбр вдалося оволоділи укріпленими районами та опорними пунктами бойовиків.

Таким чином, станом на 13 годину штурмові загони проводили спеціальні дії в районах:

• СП 25 опдбр – 700 м південно-східніше Миколаївки;
• № 1 – вис. 145,4 (1,5 км північно-східніше Миколаївки);
• № 3 – 700 м південніше Миколаївки;
• № 4 – 500 м південно-західніше Миколаївки;
• № 5 – 2 км південно-східніше Миколаївки;
• № 6 – перехрестя доріг 1 км північніше Резніковка, польова дорога, південно-західніша окраїни Резніковка.

У подальшому, штурмовий загін № 1 продовжив висування в напрямку Миколаївки.

Приблизно о 14 годині штурмовий загін № 1 у взаємодії з підрозділами Національної гвардії розпочав зачистку північної частини Миколаївки.

Під час ведення спеціальних дій та просування по вулицях міста, силовики застосовували бойовий порядок “Свиня”, який зображено схематично на малюнку 1.

Просуваючись по населеному пункту, підрозділи штурмового загону спільно з підрозділами Національної гвардії здійснювали зачистку та відтісняли бойовиків з міста. Але, використавши боєкомплект, гвардійці були змушені вийти з бою для відновлення боєздатності та поповнення боєкомплекту, після чого до штурмового загону не повернулися. Тому штурмовий загін № 1 був змушений продовжити виконання завдання самостійно.

Продовжуючи ведення спеціальних дій, штурмовий загін близько 15 години досягнув залізничного переїзду на північно-західній околиці Миколаївки.

Розвідувальним дозором було виявлено укріпрайон бойовиків у районі залізничної станції “Електрична”, з якого по підрозділах штурмового загону противник відкрив вогонь з мінометів та стрілецької зброї. На підмогу бойовикам укріпрайону долучилися снайпери та гранатометники ворога, які почали вести вогонь по наших військах з підготовлених позицій, обладнаних в житлових будинках міста.

Тому кожен метр міста брався тяжким боєм штурмового загону № 1.

Зважаючи на важке положення штурмового загону “воїнів десантників”, який залишився один на один з підступним ворогом, озброєним до зубів, керівництвом штабу АТО було прийнято рішення щодо перенацілення певної кількості артилерії для вогневої підтримки його дій.

Артилерія вела вогонь по укріпленому району в результаті якого було знищено один танк та один БТР бойовиків.

За результатами бою укріплений район бойовиків був захоплений.

Підрозділи штурмового загону № 1 на кінець доби закріпилися в районі вис. 145,4 (1,5 км північно-східніше Миколаївки).

У цей же час, штурмовий загін № 2 вів бій на східній околиці Миколаївки. Під час бою, бойовий порядок був порушений, внаслідок чого утворився певний проміжок між штурмовими групами, через який бойовики намагалися вирватися з кільця оточення за околицю міста, але за вогневої підтримки артилерією та перехресного вогню штурмових груп бойовики були зупинені та відкинуті назад до населеного пункту.

За результатами бою загоном було знищено колону техніки у складі 4 автомобілів КамАЗ, які перевозили бойовиків.

Для підтримки дій штурмових загонів (груп) та нарощення зусиль на основних напрямках, трьома парами літаків Су-25 були нанесені авіаційні удари по блокпостах, укріплених районах, а також по виявлених об’єктах бойовиків.

Крім того, з метою взяття під контроль шляхів сполучення Слов’янськ – Сіверськ та Краматорськ – Сіверськ підрозділи 1/79 оаембр просувалися в напрямку Кірове, Рай-Олександрівка і на станом 21.30 досягли визначеного району (північно-східна околиця с. Каленики).

Оскільки підрозділи змушені були проходили через позиції інших підрозділів сил АТО, які вже закріпилися на досягнутих рубежах у темний час доби, то для запобігання ураження та розпізнавання своїх підрозділів був призначений сигнал – два короткі блимання фарами.

Близько 22.30, після отримання інформації про зосередження бойовиків в районі заводу на північній околиці Миколаївки, з метою підтримання підрозділів штурмових груп, які там уже закріпилися, по скупченню бойовиків був нанесений зосереджений вогонь артилерійською батареєю 17 отбр, внаслідок чого противник був подавлений.

Таким чином, на кінець доби третього етапу операції, в результаті ведення спеціальних дій сили АТО оволоділи шістьма опорними пунктами бойовиків, блокували Миколаївку з чотирьох боків та зайняли вихідні положення на рубежі блокування для забезпечення проведення зачистки підрозділами Національної гвардії.

Крім того, було взято під контроль ділянку траси Харків – Ростов південніше Слов’янська.

Бойовими діями артилерії та авіації були подавлені шість опорних пунктів бойовиків на північній та південно-східній околицях Миколаївки та нанесено великих втрат бойовикам.

Протягом доби армійська авіація Сухопутних військ залучалася до ведення повітряної розвідки та перевезення військ (сил) та МТЗ з інтенсивністю 27 вертольото-вильотів. Авіація Повітряних сил, своєю чергою, виконувала бойові завдання з інтенсивністю 15 літако-вильотів (бойові дії – 12 л/в., перевезення – 3 л/в.)

Підводячи підсумки бойових (спеціальних) дій за добу, слід зазначити, що угруповання сил і засобів сектору “С”, які брали участь на другому етапі операції, бойові завдання виконали.

Загальні втрати угруповання за добу склали; безповоротні – 3 військовослужбовці (1 – 30 омбр, 1 – 80 оаембр, 1 – 128 огпбр); санітарні – 15 військовослужбовців (2 – 30 омбр, 2 – 80 оаембр, 2 – 25 опдбр, 3 – 40 бТрО, 6 –ДПСУ).

3.4. Завершення операції “проведення зачистки Миколаївки” (4 липня 2014 року)

У відповідь на щільну блокаду Миколаївки бойовики вдалися до спроб деблокувати місто та створити умови для виходу сепаратистів з оточення.

Так, бандформування з прилеглих до цього району баз зосередження НЗФ почали здійснювати напади на блокпости, які утримували десантники та стягувати свої сили під Миколаївку.

Група бойовиків, яка дислокувалися в районі Васютинське (Краматорськ) вночі здійснила обстріл з мінометів підрозділу 25 опдбр, який перебував в районі аеродрому Краматорськ, після чого висунулась у напрямку Миколаївки.

Крім того, з 9 години ранку бойовики продовжували здійснювати періодичні обстріли підрозділів на аеродромі Краматорськ зі снайперської крупнокаліберної гвинтівки шляхом ведення турбуючого вогню протягом майже 1,5 год.

З самого ранку розпочалася зачистка Миколаївки від зовнішнього кільця оточення до центру міста, в ході якої підрозділи НГУ та штурмового загону № 1 просувалися з півночі, штурмові загони: № 5 зі сходу, № 6 з південного сходу, № 3 із заходу та № 4 з південного заходу.

Одночасно на інших напрямках, по усій лінії зіткнення, також велися бойові дії з метою відволікання та розпорошення їх сил і недопущення підходу підкріплення бойовикам.

Так, о 10 годині артилерія блокпосту № 6 (габатр 95 оаембр) вогневим нальотом подавила бойовиків в районі збору (1,5 км південно-західніше Краматорськ). За розвідувальними відомостями, ймовірними діями НЗФ було: здійснення нападу на аеродром Краматорськ, пророблення проходу через позиції українських силовиків, в подальшому висування до Миколаївки та прорив кільця блокування і надання допомоги бойовикам.

Близько 10.30 група бойовиків у складі до 200 осіб, які висувалися з Васютинського в напрямку Миколаївки, здійснила напад на блокпост № 4, який перекривав шляхи сполучення з півдня на Слов’янськ та Миколаївку.

Старший зазначеного блокпосту був змушений викликати вогонь артилерії для підтримки та відсікання бойовиків. В результаті запеклого бою за утримання позицій та недопущення просування бойовиків в напрямку Миколаївки їх було зупинено (під час бою зі складу блокпосту було вбито 2 та поранено 4 військовослужбовця 95 оаембр).

Трохи пізніше на блокпост прибув за викликом вертоліт МЕDЕVАС. На час роботи групи збору і евакуації поранених артилерія тимчасово припинила ведення вогню по бойовиках. Безпеку вертольота МЕDЕVАС під час приземлення, завантаження та зльоту забезпечував особовий склад блокпосту постійним веденням вогню по позиціях бойовиків.

Після надання медичної допомоги особовому складу, група збору і евакуації поранених вилетіла з блокпосту та евакуювала вбитих та поранених до Харкова.

Об 11.30 штурмовий загін № 6, який виконував завдання щодо зачистки міста з південно-східного напрямку в районі східніше Червоний Молочар потрапив під мінометний обстріл бойовиків. Даний факт свідчить про те, що бойовики приділяли велику увагу веденню розвідки поряд з веденням бойових дій, або, як варіант, мали інформаторів серед місцевих мешканців, які вчасно сповіщали їх про переміщення армійців.

З огляду на обстановку, яка склалася, командир штурмового загону негайно здійснив маневр підрозділами з метою виходу з-під обстрілу та зайняття вигідної позиції для відбиття нападу та недопущення просування бойовиків у напрямку Миколаївки.

У цей час за координатами, які були надані командирами штурмових загонів, артилерією були подавлені вогневі позиції мінометів та колона бойовиків.

Для з’ясування обстановки в районі Сіверська та виявлення ударних угруповань бойовиків щодо підсилення (надання допомоги) бойовиків в блокованій Миколаївці літаком-розвідником була проведена повітряна розвідка. За результатами розвідки було виявлено в районі центрального ринку Сіверська – 5 од. БТР, які імовірно прибули з Лисичанська, та скупчення на західних околицях Сіверська бойовиків.

Узявши до уваги всю складність ситуації, яка склалася, керівництвом АТО було прийнято рішення щодо здійснення дистанційного мінування ділянки дороги Сіверськ – Кірове з метою ускладнення переміщення угруповань бойовиків та відсікання резервів від головного угруповання. До виконання даного завдання було залучено 2 реабатр 27 реап.

Штурмові загони продовжували виконання бойового завдання щодо зачистки міста, крок за кроком звужували кільце. При чому, їхні дії постійно підтримувалися артилерійським вогнем.

У результаті вогневих нальотів артилерії старшого начальника, за викликом, по території цегляного заводу, територія якого була підготовлена як укріплений район, штурмовим загоном було захоплено в полон та роззброєно 38 бойовиків, яких було передано органам МВС для проведення слідчих дій.

Розвідувальні підрозділи штурмових загонів неодноразово стикалися з жорстким спротивом ворога, який, використовуючи заздалегідь підготовлені вогневі вузли, всіма наявними вогневими засобами намагався знищити їх.

Для прикладу можна розглянути один з таких епізодів, в якому завдяки вчасному та вдалому рішенню командира вдалося виконати завдання з найменшими втратами з боку наших військ.

Так, розвідувальний дозор (80 оаембр) штурмового загону № 1, просуваючись північною околицею Миколаївки за залізничним переїздом виявив блокпост бойовиків та вступив з ним у вогневий контакт. Після вогневої сутички був змушений відійти назад у район залізничного переїзду, де виставив тимчасовий блокпост.

Згодом головна похідна застава підійшла до тимчасового блокпосту, виставленого командиром розвідувального дозору. Командир ГПЗ спробував своїм вогнем вибити бойовиків з блокпосту. Але спротив ворога був настільки сильним, що ГПЗ також була змушена відступити від позицій блокпосту бойовиків. Тоді командир ГПЗ запросив вогонь артилерії старшого начальника, використовуючи який ГПЗ вийшла з-під обстрілу.

Після цього головна похідна застава отримала завдання висунутися за іншим маршрутом, а саме – північніше промислової зони, обійти блокпост бойовиків в районі залізничного переїзду та у взаємодії з основними силами штурмового загону з тимчасового блокпосту розгромити бойовиків.

ГПЗ, виконуючи поставлене завдання, висунулася за визначеним маршрутом, але вийшовши з півночі в район залізничної станції “Електрична”, блокпосту не знайшла.

Після нанесеного вогневого ураження артилерією за викликом командира ГПЗ, бойовики залишили блокпост в районі залізничного переїзду. Ймовірно, цьому також сприяли успішні дії штурмових загонів та Національної гвардії в інших районах міста та відступ бойовиків з міста. На залишеному блокпості бойовиків було знайдено 30 штук 50-ти літрових бочок з тротилом, різні документи та взято у полон двох сепаратистів.

У той же час, розвідувальний дозор штурмового загону № 1 здійснив вдалу спробу обійти блокпост бойовиків та висунувся в напрямку Високоіванівки для розвідки району вис. 133.0 (1 км східніше Високоіванівки).

Що стосується самого штурмового загону № 1, то він основними силами вийшов у район заводу та розпочав зачистку його території від бойовиків. У відповідь на спеціальні дії штурмових груп бойовиками був відкритий мінометний вогонь, ймовірно з району Семенівки, який знаходиться близько 5 км західніше Миколаївки.

Отже, під час зачистки Миколаївки від терористів, командири штурмових загонів широко застосовували вогонь артилерії за викликом з метою подавлення (знищення) осередків спротиву ворога.

Того дня дуже велику роль відіграв розвідувальний дозор штурмового загону № 1, який завдяки рішучості та відсутності почуття страху в особового складу дозволив виявити дуже багато важливих об’єктів (цілей) противника.

У ході розвідки вис. 133.0 розвідувальним дозором штурмового загону № 1 було виявлено розташування покинутого бойовиками базового табору (Малюнок 2).

Базовий табір був підготовлений до кругової оборони в декілька ярусів, оскільки знаходився на висоті та в лісі.

Система вогню та інженерних загороджень була також багатоярусною. По периметру були встановлені розтяжки, протипіхотні міни, всі підходи до висоти були під обстрілом вогневих засобів. Це ще раз доводить, що на чолі бойовиків стояли фахівці військової справи, які були знайомі з останніми збройними конфліктами та способами застосування сил і засобів у них.

Сам табір складався приблизно з 12 наметів, які були закопані в землю приблизно на 1,5 м. За кількістю наметів можливо припустити, що чисельність бойовиків складала близько 100–180 чол. Одним з крайніх – не центральних наметів був намет керівництва бойовиками (штаб).

Це була скоріше землянка, ніж намет, у чотири накати колод, землі та бетону. Вхід до неї був зроблений під кутом 90°, таким чином, щоб захистити особовий склад в середині землянки. У ній по центру розташовувався великий стіл, ймовірно для роботи на карті, в дальньому куті стіл – місце для зв’язку. У три сторони від входу були розташовані двометрові ніші, в яких розміщувалися охоронці – стрільці-кулеметники. Ці ніші одночасно були і вогневими точками з бійницями, і місцем для відпочинку з підготовленим місцем для відпочинку (топчаном).

Ще однією з особливостей базового табору бойовиків були стежки, які не приводили прямо від одного намету до іншого, а вели на якусь галявинку (розвилку), а тільки потім по іншій стежці можливо було дістатися до іншого намету. Тобто бойовики не протоптували стежки навпростець між об’єктами табору, а спеціально заплутували сліди, що ще раз підтверджує їхній професіоналізм.

Загалом, на кінець доби штурмові загони сил АТО завершили зачистку Миколаївки, звільнили її від бойовиків, виконали завдання на добу і операції загалом та закріпилися по рубежу:

• дшб 25 опдбр з 50 чол. 80 оаембр – цегляний завод (західні околиці Миколаївки);
• 1/1/79 оаембр – західні околиці Красний Молочар;
• 1/1/95 оаембр – 1,5 км південно-західніше Миколаївки,
• 2/1/24 омбр – 1,5 південно-східніше Миколаївки;
• 2/1/79 оаембр – східні околиці Різниківки;
• 1/1/24 омбр – східні околиці Закітного.

З метою здійснення охорони та оборони бази зберігання озброєння передовий загін 1/95 оаембр (2/1/95 оаембр) здійснив висування в район Парасковіївки.

Всього за добу було здійснено:

• повітряну розвідку Сіверська, доставку вантажу в аеропорт Луганська, забезпечено ретрансляцію для вертольотів АА (З літако- вильоти: Су-24МР – 1 л/в, Ан-26 – 1 л/в, Ан-26РТ – 1 л/в);
• 15 вертольото-вильотів авіації СВ, із них для проведення евакуації загиблих та поранених здійснено 6 вертольото-вильотів;
• 20 вогневих нальотів по не планових цілях за викликом;
• вогневі нальоти по укріпрайонах бойовиків у Миколаївці, по двох блокпостах бойовиків (Миколаївка, Сіверськ), по двом районам засідок бойовиків, по скупченню бойовиків в районах Іллічівки та аеропорту Краматорськ;
• знищено склад боєприпасів бойовиків в районі східних околиць Черевківки та баз бойовиків в районах Семенівки і Черевківки, а також колони бойовиків із мінометним розрахунком.

В результаті проведення спеціальних дій у бойовиків вилучено наступні трофеї: 1 тону тротилу, 8 снарядів 2Ф9, 2 танкових постріли, 6 пострілів ПГ-7, футляри ШН-58, елементи танкової гармати, 50 кг амоніта, два пошкоджених автомобілі (Нива, Сетрол) сріблястого кольору з документами обліку особового складу та символікою рф, 2 колісних хода до мінометів, набої до стрілецької зброї.

Загальні втрати угруповання за добу склали: безповоротні – 9 військовослужбовців (7 – 93 омбр, 2 – 79 оаембр), санітарні – 18 військовослужбовців (6 – 80 оаембр, 6 – 93 омбр, 5 – 79 оаембр, 1 – 25 опдбр).

4. Загальні висновки

Тимчасове перемир’я, оголошене Президентом України, було використане бойовикам для переправи через кордон (отримання) великої кількості озброєння та особового складу, підготовки вузлів опору та загороджень, укріплення опорних пунктів, використання промислових ресурсів на підконтрольних територіях для удосконалення оборонних фортифікаційних споруд ешелонованих у глибину.

Крім того, поява у бойовиків важкого озброєння та потужних сучасних вогневих засобів виробництва росії, значно ускладнило їх ліквідацію.

Сучасні засоби оборони, які на той момент перебували на озброєнні сепаратистів, особливо під час дій в населеному пункті, робили оборону надзвичайно стійкою. За таких умов оточений противник може тривалий час чинити збройний опір. Тому, слідом за оточенням НЗФ та ДРТГ армійцям доводилося негайно приступати до його знищення. Зволікання могло дозволити ворогові підсилити оборону, що призвело б до зайвих жертв як з боку військових, так і місцевих мешканців.

Але і зайва квапливість у цьому випадку могла бути не менш шкідливою, тому що штурм без ретельної розвідки і підготовка могли призвести тільки до більших втрат або навіть знищення підрозділу в оточенні.

У тактиці дій бойовиків відслідковувалася характерна риса добре підготовлених у військовій справі командирів. Чітко сплановані місця розташування баз, містечок, а також обладнання оборонних споруд, засідок та різноманітних пасток свідчило про те, що загальне і безпосереднє керівництво очолювали військові з великим досвідом ведення воєнних конфліктів сучасності.

Керівництво сил АТО також передбачило асиметричний перебіг подій у даній операції, у результаті чого було активно залучено сили і засоби авіації та артилерії для підтримки дій штурмових загонів.

За результатами операції щодо ізоляції Миколаївки, проведення її зачистки, недопущення виходу (проникнення до району конфлікту) незаконних збройних формувань, створення умов для нормального функціонування органів державної влади та місцевого самоврядування і проведення ударно-пошукових дій в Миколаївці, силам АТО вдалося нанести ураження бойовикам, діючим на даній території, та оволодіти визначеними рубежами.

Також були створені вигідні умови для подальших дій щодо блокування Слов’янська, Краматорська, Сіверська, подальшого просування вглибину кризового району і звуження кільця ізоляції та оволодіння рубежем Сіверськ – Артемівськ. Противнику були нанесено значних втрат, які призвели до повної деморалізації бойовиків, що в результаті стало вирішальним фактором для здачі ними міст Слов’янськ, Краматорськ та Сіверськ без особливого опору.

Успіх під час виконання завдання було досягнуто за рахунок цілої низки факторів, основними з яких стали:

1. Чітка організація планування операції керівництвом АТО та його безпосереднє управління військами (силами) забезпечила єдине розуміння командирами підрозділів порядку виконання завдань та їх узгоджені дії в ході операції, що дало змогу з мінімальними втратами досягти мети операції.
2. Додатковим фактором, який сприяв ефективному управлінню підрозділами в ході операції, було розгортання ДПУ на максимально допустимій близькості до операційного району. Управління операцією в режимі реального часу велося з нього.
3. Умілий розподіл обмеженого складу сил і засобів по ешелонах дозволив провести розвідку, здійснити блокування та знищення противника, оперативно реагувати на зміни в обстановці на загрозливих напрямках.
4. Своєчасне та узгоджене застосування сил і засобів армійської та тактичної авіації, а також артилерійських підрозділів дало можливість здійснювати надійну вогневу підтримку та забезпечення дій штурмових підрозділів, що значно мінімізувало втрати особового складу і ОВТ наших військ та нанести максимальне ураження противнику.
5. Інтенсивна повітряна розвідка, як на етапі підготовки операції, так і в ході її проведення, а також нестандартний підхід у веденні тактичної розвідки на полі бою дали можливість оперативному складу пунктів управління і командирам штурмових загонів мати повну інформацію про противника та район ведення бойових дій.
6. Надійна вогнева підтримка та забезпечення дій підрозділів, ініціатива та військова хитрість стали вирішальним фактором у подоланні підготовлених осередків опору терористів та блокуванні Миколаївки.

Водночас, аналіз операції показав слабкі місця в діях наших військ, що мали негативний вплив на якісний результат операції, зокрема:

1. Поява у бойовиків важкого озброєння та потужних сучасних вогневих засобів виробництва рф – танків, БМП, РСЗВ “Град”, РПО, РПГ, ПТУР – значно ускладнило їх ліквідацію та вимагало від підрозділів сил АТО переходити від спеціальних до загальновійськових дій.
2. На недостатньому рівні були сплановані та реалізовані заходи забезпечення безпеки операції, особливо щодо приховування дій військ в ході висування та здійснення маневру. Про це свідчить перебіг подій, який стався під Стародубівкою, коли у засідку бойовиків потрапив підрозділ 1/25 опдбр. Саме про цей підрозділ вони достеменно знали та могли передбачити маршрути висування і розташування.
3. Вихід з бою підрозділів Національної гвардії під час зачистки Миколаївки свідчить про необхідність створення для ведення спеціальних дій додаткового запасу боєприпасів, що в свою чергу було підтверджено діями штурмового загону 25 опдбр, у якому кожен солдат мав із собою 450 шт. набоїв, а більш досвідчені воїни мали до 900 шт.
4. Відсутність взаємного розпізнавання авіації та наземних підрозділів призводить до випадків нанесення ударів авіації по своїх військах, як це було під Стародубівкою з головною похідною заставою 1/25 опдбр.
5. Оснащеність військ (сил) ЗС України застарілими засобами зв’язку, в деяких випадках непрацездатними. Відсутність на озброєнні підрозділів новітніх засобів зв’язку, які мають забезпечити надійний, безперервний, захищений, взаємосумісний обмін інформацією.

Джерело: Центр досліджень воєнної історії Збройних Сил України