Артем Папакін
Історичні зв’язки України з Польщею, викликані тривалим перебуванням українських та польських земель у складі одних державних утворень та сусідством поляків і українців, викликають все більший інтерес дослідників. Однак поза увагою українських науковців часто опиняється величезний пласт україніки, що зберігається в польських архівах. В фондах архівних установ Республіки Польща можна знайти документи, що виникли внаслідок діяльності українських органів державної влади, збройних сил, громадських, політичних організацій, установ, об’єднань. На сторінках української фахової періодики неодноразово повідомлялося про цікаві для дослідників української історії документи різних історичних періодів, що зберігаються в Польщі [1]. Проте, зважаючи на велику кількість україніки в Центральному військовому архіві у Варшаві, слід детальніше зупинитися на складі його фондів**.
Центральний військовий архів ім. майора Болеслава Валіґури (Centralne Archiwum Wojskowe im. mjr Bolesława Waligóry; далі – ЦВА), підпорядкований Міністерству оборони Республіки Польща, є центральною архівною установою мережі військових архівів (до неї також входять Архів Міністерства оборони в Модліні, Військовий архів в Олесниці, Військовий архів у Торуні, Військово-морський архів у Ґдині, Архів повітряних сил у Модліні). Центральний військовий архів зберігає документи, створені збройними силами, військовими формуваннями та організаціями, а також документи інших установ, пов’язані з обороною Польщі. Документальне зібрання архіву за хронологією та тематикою поділено на десять відділів: І. Архівні документи за 1908–1939 рр.; ІІ. Архівні документи з часів Другої світової війни; ІІІ. Архівалії Війська Польського за 1943–1945 рр.; IV. Архівалії Війська Польського після 1945 р.; V. Колекція Військової архівної комісії; VI. Особові та нагородні документи за 1918–2007 рр.; VII. Фотографічна колекція; VIII. Картографічна колекція; ІХ. Колекція статутів, інструкцій і юридичних документів; Х. Архівалії Війська Польського за 1943–2007 рр. (неопрацьовані документи) [2].
Безперечно, найголовнішими документами україніки, що перебувають у ЦВА, є документи з групи фондів “Союзна українська армія” (І.380). Тут збереглася велика частина документації Дієвої армії УНР, що внаслідок поразки у війні з Червоною армією в 1920 р. була змушена шукати притулку на території Польщі. У групі фондів зберігаються документи канцелярії Головного отамана (ф. 1), Військового міністерства УНР (ф. 2), Головної управи Військ УНР (ф. 3), Головної управи постачання (ф. 4), Штабу Дієвої армії (ф. 8), Юнацької школи (ф. 6) та скорочений військових курсів (ф. 7), 1-ї стрілецької (ф. 9), 2-ї пішої (ф. 10), 3-ї Залізної (ф. 11) та 5-ї Херсонської (ф. 12) дивізій, військових судів у Луцьку (ф. 15) і Рівному (ф. 15), місцевих військових властей у Каліші (ф. 13), Луцьку (ф. 14), Пінську (ф. 16), Рівному (ф. 17), Золочеві (ф. 19) та залізничної охорони Правобережжя (ф. 20). Серед документів – накази Головного Отамана, Головної Управи Військ УНР, командирів військових частин і з’єднань, оголошення, відозви, статути, доповідні, рапорти, штати військових частин; дипломатичне листування уряду УНР з посольствами в Латвії, Фінляндії, Туреччині, Німеччині, Румунії, Бельгії, Чехо-Словаччині, з кубанським, донським козацтвом; протоколи засідань Військової ради. Окремі документи показують діяльність Уряду УНР в екзилі щодо об’єднання української діаспори в міжвоєнний період, роботу української військової еміграції з планування відродження збройних сил, нелегальну діяльність Штабу Міністра військових справ УНР у 1927–1939 рр. у Польщі. Наявні листи селян України до С. Петлюри, інформаційні бюлетені, донесення і інші відомості щодо політичного і господарського життя в Україні, документи щодо єврейських погромів в Україні, персональні справи українських військовиків, документи з діяльності українців у багатьох країнах світу, зокрема в Канаді та Аргентині; листування щодо стану українців у армії П. Врангеля, статистичні дані, рапорти і листування щодо кількості українських солдатів у країнах Європи, Туреччині, Північній Африці, на Далекому Сході [3].
У варшавському Центральному військовому архіві зберігається чимало документів тих польських військових формувань, які створювалися під час Першої світової війни на українських землях. Вже напередодні Першої світової війни, у 1910–1914 рр. у Галичині діяли польські парамілітарні організації, що патріотично виховували польську молодь і готували її до збройної боротьби за незалежність Польщі. У групі фондів ЦВА “Польські довоєнні союзи” (I.110) зберігаються фонди таких організацій, як “Польські стрілецькі дружини” (ф. 1*, їх фінансова комісія – ф. 13), Гімнастичне товариство “Сокіл” (ф. 3) з відділенням у Коломиї (ф. 4), “Стрілецький союз” у Львові (ф. 5), “Бартошові дружини” у Львові (ф. 11). У 1913 р. ці організації розпочали військову підготовку своїх членів, а з початком світової війни влилися у військові формування, що входили до складу армії Австро-Угорщини – Польські легіони. У Львові розпочалося формування Східного легіону, у Кракові – Західного, однак після реорганізації Польські легіони було поділено на дві (з 1915 р. – три) бригади. ІІ бригада легіонів упродовж 1914–1916 рр. воювала у Східних Карпатах, на Буковині та на Волині. З осені 1915 до осені 1916 рр. всі три бригади Польських легіонів перебували на позиціях під Костюхнівкою на Волині. Після цього польські солдати були виведені з фронту для утворення більшого з’єднання. Однак після того, як у червні 1917 р. частина поляків на чолі з командувачем І бригади Ю. Пілсудським відмовилася складати присягу, Польські легіони були розпущені, а колишніх легіонерів звели у Польський допоміжний корпус [4]. Група фондів ЦВА “Польські легіони і Польський допоміжний корпус” (І.120) складається з 76 невеликих за обсягом фондів окремих бригад, полків, інших частин і підрозділів, управлінь, командування легіонів тощо, що містять документи, зокрема, з періоду їх формування та бойових дій на території сучасної України. Тематично до документів Польських легіонів приєднується група “Головний національний комітет” (І.150), що складається з чотирьох фондів (ф. 1–4) і зберігає документи створеного у серпні 1914 р. Головного національного комітету, що завідував справою формування Польських легіонів у Західній і Східній Галичині у 1914–1917 рр., в т. ч.: копії розпоряджень російської влади в окупованій Галичині, дані щодо дружин “Сокола” та формувань Східного Легіону в Галичині [5].
Цікаві документи з періоду перебування в Україні польських військових формувань, утворених з іншої, російської сторони фронту часів Першої світової війни, містяться у фондах групи “Східні формування” (І.122). Тут зберігаються документи Головного польського військового комітету, 2-го та 3-го Польських корпусів, польських частин Одеського військового округу, етапного пункту в Бердичеві, Вербувально-агітаційної організації [6]. До групи також належать фонди військових частин, утворених після закінчення світової війни, а саме невеличкого Польського загону в Києві (ф. 105) та 4-ї Польської стрілецької дивізії. Дивізія була створена в Одесі у грудні 1918 р. з частин, переправлених морем з Новоросійська, де служили головним чином солдати й офіцери роззброєних польських корпусів в Україні та Білорусі. Військовики дивізії брали участь у боях з Армією УНР та Червоною армією, а у червні – липні 1919 р., після переходу дивізії до Буковини і Галичини – проти Галицької армії. У групі “Східні формування” ЦВА зберігаються фонди 4-ї дивізії (ф. 81), її трьох стрілецьких полків (ф. 82–84), артилерійського дивізіону (ф. 85) і офіцерського легіону (ф. 86).
Вагомий внесок у боротьбу Польщі за незалежність зробила і Польська військова організація, що постала з ініціативи Ю. Пілсудського у 1914 р. у Варшаві. З 1917 р. організація розпочала конспіративну антинімецьку діяльність в Польщі, а також мала осередки в Галичині та Наддніпрянщині (у Києві, Одесі, Проскурові, Житомирі, Вінниці, Рівному, Харкові). Організація взяла активну участь у польському повстанні у Львові у листопаді 1918 р. та захопленні поляками інших міст Східної Галичини, у організації з частин австро-угорської армії польських військових загонів і скеруванні їх для боротьби зі збройними силами ЗУНР. Її документи зберігаються у ЦВА у фонді “Польська військова організація” (I.124.1), на особливу увагу заслуговують чисельні документи Головної команди ІІІ в Україні [7].
Іншими документами, які безпосередньо стосуються історії України, є документи з фондів польських військових об’єднань, які воювали у 1918–1920 рр. на українських землях. У листопаді 1918 р. внаслідок розпаду Австро-Угорщини розпочалася збройна боротьба між польським та українським населенням Східної Галичини за державну приналежність краю. Відомості про українсько-польську війну 1918–1919 рр. містяться у документах фондів Командування Війська Польського у Східній Галичині (І.304.1), Волинського (І.310.18) та Галицько-Волинського (І.310.2) фронтів. У квітні – червні 1919 р. до Східної Галичини була переправлена Польська армія у Франції (Армія Ю. Галлера), яка взяла участь травневому 1919 р. наступі на об’єднані сили УНР і ЗУНР. Документація Армії Ю. Галлера зберігається в групі фондів “Армія Галлера” (І.123), що нараховує 17 фондів. Щоденник бойових дій Армії Ю. Галлера під час українсько-польської війни у 1919 р. зберігається у фонді “Адміністративний інспекторат фронтів Головного командування Війська Польського” (І.301.28). У фонді “Теки Тесляра” (І.475.1) також зберігаються документи про діяльність Армії Ю. Галлера та місії Антанти, що намагалася примирити воюючі сторони у Східній Галичині в 1919 р. Відомості про українсько-польську війну 1918–1919 рр., листування, дослідження й інформації щодо політичних, військових і громадських справ у Східній Галичині містяться у т. зв. “Теках Ляуданського” (І.440.12).
З червня 1919 р. на українських землях ведуться бойові дії між Військом Польським та Червоною армією: влітку та восени 1919 р. поляки успішно наступали на Волині, а в квітні 1920 р. розпочався спільний українсько-польський наступ в Україні, що призвів до тимчасового звільнення Києва. Протягом червня – липня 1920 р. Червона армія здійснила контрнаступ, що призвів до відступу Війська Польського з українських теренів. Масштабні бойові дії супроводжувалися присутністю в Україні чисельної польської армії. У ЦВА зберігаються документи, що розповідають про діяльність частин і з’єднань Війська Польського під час польсько-радянської війни: це, зокрема, документи командувань Галицького (І.310.1), Подільського (І.310.5), Українського фронту (І.310.16), фронту Е. Ридза-Сміґли (І.310.13), Південно-Східного (І.310.7) та Центрального фронту (І.310.15), 2-ї (І.311.2), 3-ї (І.311.3) та 6-ї армій Війська Польського (І.311.6), документи оперативних і тактичних груп (І.312), командування етапів в Україні (І.330.1), Покутті і Коломиї (І.330.2) та Львові (І.330.3), етапних округів (І.331): Бережани (ф. 7) Ковель (ф. 9), Львів (ф. 10, 11), Проскурів (ф. 14), Поділля (ф. 15), Покуття (ф. 16), Рівне (ф. 18), Тернопіль (ф. 20), Тернопіль і Проскурів (ф. 21), Волинь (ф. 24), Волинська етапна інспекція (ф. 32), командувань розміщених в Україні етапних повітів (І.332, ф. 42, 45, 46, 48, 49, 52, 57, 58, 60, 62–64, 66, 74, 75, 78, 79, 80, 81, 84, 85, 87, 94–99), етапних, вартовничих і запасних батальйонів (І.333, ф. 100, 103, 111 – 120, 129, 134, 137, 145, 146, 160, І.336.202), збірних станцій (І.334, ф. 172, 179–183, 186, 187, 189) тощо. У фондах Генеральної ад’ютантури Війська Польського за 1918–1921 рр. (І.301.2), Відділів І (І.301.7), ІІ (І.301.8), ІІІ (І.301.9) і IV (І.301.10) Головного командування Війська Польського за 1918–1921 рр. зберігаються накази, оперативні донесення і директиви Головного командування, листування, рапорти і звіти з бойових дій на українських землях, протоколи допитів полонених, списки інтернованих, військовополонених і таборів для полонених, документи щодо організації військових частин у Галичині, інформаційні рапорти про об’єднання УНР і ЗУНР та їх збройні сили тощо. Накази Головного командування Війська Польського за 1918–1921 рр., в т. ч. щодо боїв у Галичині та Наддніпрянщині, виділені в окремий фонд (І.301.5). Відомості про польські військові формування, що перебували в 1914–1920 рр. на території України, містяться також у “Документах з діяльності військових об’єднань” (І.462), утворених об’єднаннями ветеранів цих формувань, що діяли у міжвоєнний період. Спогади учасників бойових дій та копії документів, що відносяться до історії польських військових формувань в Україні, українсько-польської та польсько-радянської війн, зберігаються у фонді Військово-історичного бюро (І.341.1) [8], що в міжвоєнний період займалося дослідженням воєнної і військової історії Польщі.
У результаті бойових дій 1918–1920 рр. чимало українських солдатів опинилося в полоні, багато військових частин та з’єднань були інтерновані на території Польщі. У ЦВА зберігаються документи польських військових таборів (І.336), де утримувалися українські полонені та інтерновані вояки, серед яких: табір полонених і інтернованих у Стшалково (ф. 1), табори для інтернованих у Домб’ї (ф. 2), Ланьцуті (ф. 3), Щипіорно (ф. 4), Александрув Куявський (ф. 5), табори для військовополонених у Тухолі (ф. 6) і Золочеві (ф. 7) та розподільча станція полонених, інтернованих та біженців у Ковелі (ф. 13). Накази Головного командування у справах полонених і інтернованих зберігаються у фонді Відділу І Штабу Міністерства військових справ за 1918–1921 рр. (I.300.7).
Центральний військовий архів зберігає також ряд документів про становище і діяльність українського населення Другої Речі Посполитої. Зокрема, питанням міжнаціональних і міжрелігійних стосунків у державі у міжвоєнний період присвячені документи фондів Бюро некатолицьких віросповідань Міністерства військових справ (I.300.20), Департамент загального командування Міністерства військових справ (I.300.22), Кабінету міністра військових справ (І.300.1). У останньому фонді зберігаються також документи щодо перебігу акції “осадництва” – колонізації малозаселених теренів Волині та Східної Галичини солдатами і бажаючими цивільними з центральних регіонів Польщі [9]. Питанням співпраці білоруського і українського парламентських представництв присвячені деякі документи фонду Відділ ІІ Генерального Штабу (І.303.4) [10]. Тут також зберігаються рапорти і депеші польських дипломатів з Харкова, дані польської розвідки на території УСРР про становище українського населення, дислокацію частин Червоної армії, стан промисловості і комунікацій, звіти з роботи радіостанцій у Львові та Рівному, рапорти про настрої української меншини, звіти про фінансування Відділом та Міністерством закордонних справ Польщі діяльності Штабу Міністра військових справ УНР, українських еміграційних установ та видавництв в Польщі, дипломатичних представництв УНР у інших державах та окремих українських діячів, інформація про діяльність Українського наукового інституту, Організації українських націоналістів, службу українських контрактових старшин у Війську Польському, а також дані про хід акції “осадництва” [11].
Після завершення бойових дій польську армію було переведено на мирні штати, а територію Другої Речі Посполитої, до якої увійшли також західноукраїнські землі, поділено на шість корпусних округів мирного часу. До двох з них – 6-го (Львівського) та частково 2-го (Люблінського) – увійшли території Галичини і Волині. Документи цих округів за 1919–1939 рр. зберігаються у ЦВА у фондах Командування корпусного округу ІI (І.371.2) та Командування корпусного округу VI (І.371.6). У кожному окрузі розміщувалася певна кількість військових з’єднань, зокрема, у міжвоєнний період в Галичині та на Волині розміщувалися 5-а (I.313.5), 11-а Карпатська (I.313.11), 12-а (I.313.12), 13-а (I.313.13), 27-а (I.313.27) піхотні дивізії, Кресова (I.314.18), Подільська (I.314.21), Волинська (I.314.24) бригади кавалерії, 2-а (I.315.9) та 6-а (I.315.13) групи артилерії тощо. Фонди чисельних військових частин та підрозділів, що стояли на західноукраїнських землях, об’єднані у групи за родами військ: піхота (І.320), кавалерія (І.321), артилерія (І.322), авіація (І.323), панцерні частини (І.324), саперні частини і підрозділи (І.325), частини зв’язку (І.326), обози (І.327). Документи військових шпиталів у Ковелі, Львові та Рівному зберігаються в групі фондів Санітарні і ветеринарні частини й заклади (I.350). В групі фондів Адміністративні заклади і підрозділи (І.361) зберігаються документи інтендантств та складів у Дрогобичі, Львові, Рівному, Станиславові. У групі Командування гарнізонів (І.372) містяться документи про діяльність польських гарнізонів Коломиї, Львова, Рівного, Станиславова, Старого Самбора, Стрия, Тернополя. Польські військові формування не лише розміщувалися в українських містах, але й поповнювалися за рахунок місцевого населення, яке в якості громадян Польщі підлягало загальному військовому обов’язку. У зазначених фондах військових округів, з’єднань, частин і гарнізонів зберігається фінансова документація, щоденні накази, інструкції, повідомлення, звіти, списки особового складу, мобілізаційні розпорядження, правила і схеми на випадок мобілізації, плани навчань, документи про будівельні роботи, листування. Оскільки документи архіву постраждали внаслідок Другої світової війни, документація багатьох військових частин не повна. При командуванні корпусних округів існували Окремі інформаційні відділення, які займалися розвідкою, контррозвідкою, наглядом за рухами національних меншин у армії; у фондах Окремого інформаційного відділення Командування корпусного округу ІІ Люблін (І.371.2/А) та Окремого інформаційного відділення Командування корпусного округу VІ Львів (І.371.6/А) зберігаються, зокрема, звіти i рапорти з відомостями про національні та комуністичні рухи, на терені округу, інструкції щодо роботи з національного питання у військах.
Українська преса міжвоєнного періоду зберігається у групі фондів “Періодичні видання” (І.410).
Опубліковано в: Папакін А. Україніка в фондах Центрального військового архіву, Варшава // Вісник Центрального державного архіву зарубіжної україніки. – Вип. 1. – Кам’янець-Подільський, 2012. – С. 74–87.
Далі буде…
* Тут і далі зазначено лише номер фонду, а шифр групи фондів зазначений після її назви у дужках. Повні шифри фондів (sygnatury) у ЦВА складаються з номеру відділу (римською цифрою), номеру групи фондів та номеру фонду; в даному випадку повний шифр фонду – І.110.1.
** До огляду не увійшли колекції копій документів з російських, білоруських та українських архівів, що також зберігаються у Центральному військовому архіві.
Посилання:
1. Весь існуючий на сьогодні доробок вітчизняних вчених з проблеми архівної україніки в Польщі не можна навести у межах однієї статті. Див.: Публікації про архівну україніку в країнах світу. Польща [Електронний ресурс] // Державна архівна служба України [веб-портал]. – 2011. – Режим доступу: http://www.archives.gov.ua/Archives/Oglyady/ Bibliograph_svit.php. – Назва з екрану.
2. Інформація про склад і вміст окремих фондів Центрального військового архіву представлена як на веб-сайті Центрального військового архіву, так і в загальнопольській архівній базі даних SEZAM. Див.: Informacja o zasobie CAW [Електронний ресурс] // CENTRALNE ARCHIWUM WOJSKOWE im. mjr. Bolesława Waligóry [веб-сайт]. – 2011. – Режим доступу: http://www.caw.wp.mil.pl/zasob/index_zas.htm. – Назва з екрану; Baza danych SEZAM [Електронний ресурс] // Naczelna Dyrekcja Archiwów Państwowych [веб-сайт]. – 2009. – Режим доступу: http://baza.archiwa.gov.pl/sezam/sezam.php. – Назва з екрану; Седляревич Т. Центральный военный архив Польши / Т. Седляревич // Архівы і справаводства. – 2007. – № 3. – С. 83; Бартнік А. Центральний військовий архів у Варшаві та доступ до його документів / А. Бартнік // Архіви України. – 2000. – № 1–3. – С. 81–83.
3. Руккас А. Плани еміграційного уряду УНР щодо відродження української військової авіації (1926–1939 рр.) / А. О. Руккас // Військово-історичний альманах. – 2006. – Ч. 1 (12). – С. 42–59; Його ж. Польська фінансова підтримка еміграційного уряду Української Народної Республіки / А. О. Руккас // Історія та історіографія в Європі. – К., 2006. – Випуск 4. – С. 97–101; Сергійчук В. Українські документи у фондах Центрального військового архіву у Варшаві / В. С. Сергійчук // Студії з архівної справи та документознавства. – К., 1999. – Т. 4. – С. 184–187; Krotofil M. Siły Zbrojne Ukraińskiej Republiki Ludowej (listopad 1918 r. – grudzień 1919 r.) / M. Krotofil. – Kijów, 2011. – S. 70–74, 76–89, 120, 122–125.
4. Див. Руккас А. Польські легіони на фронтах Першої світової війни / А. О. Руккас // Перша світова війна і слов’янські народи і слов’янські народи : Матеріали наукової конференції. – К., 1998. – С. 165–170; Рубльов О. С. Легіони Польські / О. С. Рубльов // Енциклопедія історії України. – Т. 6. – К. : Наукова думка, 2009. – С. 98–100.
5. Wawrzyński T. Militarne aspekty odzyskania niepodległości w świetle akt Centralnego Archiwum Wojskowego / T. Wawrzyński // Biuletyn wojskowej służby archiwalnej. – 1998. – № 21. – S. 178.
6. Детальніше про ці фонди див.: Woyno J. Materiały archiwalne do dziejów polskich formacji wojskowych w Rosji (1914–1920) / J. Wojno // Biuletyn wojskowej służby archiwalnej. – 2002. – № 25. – S. 160–188; Папакін А. Документи архівів Республіки Польща до історії польських військових формувань в Україні у 1917–1918 рр. / А. Г. Папакін // Архіви України. – 2005. – № 4. – С. 107–112. Про історію польських військових формувань в Україні див.: Савченко Г. П. Польські військові формування як чинник розгортання українського руху в російській армії (березень – травень 1917 р.) / Г. П. Савченко // Етнічна історія народів Європи. – К., 2001. – Вип. 8. – С.84-89; Руккас А. О. Створення польських національних частин на Румунському фронті (листопад 1917 р. – березень 1918 р.) / А. О. Руккас // Над Дніпром і Віслою. Матеріали міжнародної наукової конференції “Україна і Польща у визвольних змаганнях ХІХ – початку ХХ ст.” – К.: б. вид., 2004. – С. 18–36; Папакін А. Г. Створення польських військових формувань у складі російської армії під час Першої світової війни / А. Г. Папакін // Наука. Релігія. Суспільство. – 2004. – № 4. – С. 32–43; Його ж. Польські корпуси в Україні // Енциклопедія історії України. – Т. 8. – К., 2011. – С. 386–387; Його ж. Війська польські. Польські військові формування колишньої російської армії в Україні 1917–1919 рр. / А. Г. Папакін – К., 2011. – 128 с.
7. Wawrzyński T. Militarne aspekty… – S. 179.
8. Див. Wawrzyński T. Zespół akt Wojskowego Biura Historycznego / T. Wawrzyński // Biuletyn wojskowej służby archiwalnej. – 1994. – № 17. – S. 76–90.
9. Głowacka L., Żak A. Cz. Osadnictwo wojskowe na Wołyniu w latach 1921–1939 w świetle dokumentów Centralnego Archiwum Wojskowego / L. Głowacka, A. Cz. Żak // Biuletyn wojskowej służby archiwalnej. – 2006. – № 28. – S. 140–164.
10. Пашкевіч А. Супрацоўніцтва парламенцкіх прадстаўніцтваў беларусаў і ўкраінцаў у ІІ Рэчы Паспалітай / А. В. Пашкевіч // Полякі, українці, білоруси, литовці у міжвоєнній Польщі (1921–1939) : Збірник матеріалів Міжнародної наукової конференції, Дрогобич, 8–9 жовтня 2004 р. / Упорядн. В. Футала. – Дрогобич: Коло, 2005. – С. 245–258.
11. Руккас А. Польська фінансова підтримка… – С.84–104; Czarnecka R. Oddział II Sztabu Głównego (Generalnego) w latach 1921–1939. Zarys organizacyjny i przegląd zawartości inwentarza / R. Czarnecka // Biuletyn wojskowej służby archiwalnej. – 2006. – № 28. – S. 92–94, 103.