Чорноморський флот Російської Федерації на території України: як це було (1995–2014)

іржаве російське коритоСьогодні минає рівно рік з того дня, як російські солдати без пізнавальних ознак захопили органи влади Автономної Республіки Крим у Сімферополі. Після цього Україна пережила блокування українських військових частин у Криму, введення російських військ до Криму і Донбасу, анексію півострова, війну на Сході України. Як починалася російська військова присутність в Україні у період незалежності – читайте у нашому матеріалі.

Після розпаду СРСР та проголошення незалежності України радянський Чорноморський флот перейшов під контроль України. Проте частина офіцерів флоту, підтримана Російською Федерацією, збунтувалася проти української влади. Проблему підняли на найвищий рівень, і за результатом зустрічі 3 серпня 1992 р. президентів України Л. Кравчука і Російської Федерації Б. Єльцина в Ялті було підписано “Угоду між РФ та Україною про принципи формування МВФ Росії і ВМС України на базі ЧФ колишнього СРСР”. За нею, Чорноморський флот мав бути поділений навпіл. Однак, використавши період міждержавних переговорів, Росія поставила флот під свій повний контроль. Росіяни також відмовлялися залишати Севастополь, мріючи про його передачу Росії.

Після довгих переговорів 9 червня 1995 р. новий президент України Л. Кучма та Б. Єльцин вирішили поділити флот таким чином, що 18,3 % кораблів мали перейти до України, а 81,7 % – до Росії. Військово-морські бази у Ізмаїлі, Одесі, Очакові, Керчі, Донузлаві і Балаклаві і ще 10 баз морської авіації перейшли під контроль військово-морських сил України. За домовленістю між Україною та Росією Чорноморський флот на території України міг мати 338 кораблів і судів. Чисельність особового складу не могла перевищувати 25 тис. осіб. До того ж, до складу флоту могло входити 22 військових літаки. В російському використанні залишилися 16 командних пунктів (з 80), 11 об’єктів зв’язку (з 39), 5 об’єктів забезпечення ракетно-артилерійською і мінно-торпедною зброєю.

Хоча у прийнятій 1996 р. Конституції України заборонено базування на території держави будь-яких іноземних військових формувань (ст. 17), у 1997 р. було погоджено строк знаходження флоту РФ у Севастополі до 2017 року. 28 травня 1997 року було підписано “Угоду між Україною і Російською Федерацією про параметри поділу Чорноморського флоту” строком дії на 20 років. Однак з плином часу стало зрозуміло, що базування іноземного військового флоту на території України є однією з головних загроз безпеці України. Чорноморський флот Російської Федерації перетворився на головний дестабілізуючий фактор ситуації в Севастополі та Криму зокрема та українсько-російських стосунків загалом. Тому вже у 2005 р. президент України В. Ющенко заявив, що питання Чорноморського флоту сусідньої держави на території України є однією з найбільших проблем російсько-українських відносин, після чого пролунала заява про необхідність виводу Чорноморського флоту з Севастополя після зазначеного в угоді строку (2017 р.). Натомість у 2006 р. після сформування антикризової коаліції її лідер, прем’єр-міністр В. Янукович заявив, що ймовірним є перебування Чорноморського флоту РФ на території України і після 2017 р. на вигідних для обох сторін умовах. Під час діяльності українсько-російської міждержавної комісії Ющенко–Путін у 2006 р. відбулися засідання Підкомісії з питань функціонування Чорноморського флоту Російської Федерації та його перебування на території України. За підсумками її роботи було підписано Програму міжрегіонального та прикордонного співробітництва на період до 2010 р. і заходи до неї, а також низку робочих документів. Було розпочато роботу з приведення діяльності Чорноморського флоту РФ у відповідність з укладеними угодами та законодавством нашої держави.

жалюгідний флот окупантівНове напруження українсько-російських відносин з приводу Чорноморського флоту Росії відбулося у 2007 р. Це був такий блок проблем: інвентаризація земельних ділянок, об’єктів і державного майна України, переданого у користування Чорноморському флоту РФ; забезпечення безпеки мореплавства в Чорному і Азовському морях; військово-політичні питання; правові аспекти функціонування військових формувань на території України. Намагання України вирішити ці та інші питання наштовхнулося на протест з боку Росії. Перший заступник міністра закордонних справ України В. Огризко знову підняв питання про виведення Чорноморського флоту з України після 2017 р., що було негативно оцінене російською стороною.

Пізніше заява В. Ющенка була повторена у травні 2008 р. Питання щодо статусу і термінів розміщення Чорноморського флоту на території України було піднято у зв’язку з подіями в Грузії, коли під час російської агресії у Південній Осетії та Абхазії в серпні 2008 р. Чорноморський флот РФ взяв участь у блокуванні грузинського узбережжя, таким чином мимоволі втягуючи Україну у міжнародний конфлікт. Розміщення частини військово-морських сил Російської Федерації на території України в цей час використовувалося російським керівництвом для військово-політичного домінування в Криму та для тиску на українське керівництво у політичних питаннях. Вкупі з посиленням антиукраїнської риторики в Росії під час президентства В. Ющенка Чорноморський флот РФ перетворився на російський форпост на території ворожої держави. Крім того, розміщення Чорноморського флоту Російської Федерації у Криму було одним з факторів стримування України від вступу до НАТО, членство у якій заборонено державам, на території яких перебувають військових формування держав, що не є членами НАТО. За умов ухиляння Росії від врегулювання питань сухопутного та водного кордону з Україною, спроб змістити державний кордон у Керченській протоці, стала очевидною необхідність виведення Чорноморського флоту РФ з-поза меж України. Серед інших проблем перебування у Криму баз Чорноморського флоту Російської Федерації залишалися питання про функціонування органів прокуратури Росії на території України, надання подвійного громадянства військовослужбовцям РФ та їх родинам, самовільне захоплення російськими військовослужбовцями землі і майна в Криму, дестабілізуючий ідеологічний, культурний і політичний вплив російського флоту на мешканців Севастополя та Автономної Республіки Крим.

підарасиВже з 2009 р. висловлювалися думки, що в разі перемоги на президентських виборах небажаного для Росії кандидата можливі російські провокації з застосуванням Чорноморського флоту в Криму. У 2010 р. президентом став В. Янукович, який проводив політику небезпечного зближення з Російською Федерацією, наслідки якої стали фатальні для безпеки України та її територіальної цілісності. 21 квітня 2010 р. було підписано, і за 6 днів поспішно ратифіковано міждержавну угоду з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, відповідно до якої термін дії угоди про перебування російського флоту в Україні було продовжено наперед, з 2017 р., аж на 25 років. У 2011 р. на двосторонніх зустрічах міністрів оборони України та Росії вирішено залучити українські підприємства для модернізації кораблів ВМС Росії та утилізації їх озброєння та техніки.

20 лютого 2014 р., ще у переддень втечі В. Януковича з України, Російська Федерація розпочала військову операцію з окупації Криму. 27 лютого на порушення двосторонніх російсько-українських та укладених у рамках СНД угод, Будапештського меморандуму та Гельсінського заключного акту, за якими стверджувалася непорушність кордонів України, російські війська здійснили агресію проти України – захопили приміщення уряду і парламенту в Криму. Таким чином, угоди про легітимність розміщення російського Чорноморського флоту на території України були фактично денонсовані Росією.

Ucraina Inter Arma

Читайте також:

В окупованому Криму створена військово-морська база російського флоту

Декларація про боротьбу за звільнення України

2 коментарі до “Чорноморський флот Російської Федерації на території України: як це було (1995–2014)

  1. Вітолін Олександр

    Дуже загально написано про 2007 рік. Ніякої конкретики про заховлення росіянами мису Сарич і інших гідрогеографічних об’єктів і бездіяльність з цього приводу Ющенко, міністра закордонних справ, СБУ, ВСУ.

    1. A_P Автор публікації

      На жаль, обсяг оглядової статті обмежений. Якщо у Вас є цікава інформація з цього питання, яку Ви хотіли б опублікувати, Ви можете вислати нам її на uсrаіnarmа@иkr.nеt (латиницею)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *