Сельджуцький шолом з маскою, ХІІІ ст.

Реконструкція Адама Кубіка та Адама Мазяра, клуб історичної реконструкції “Ułus Polska” (Республіка Польща)

Сельджуцький шолом

Версія ймовірного шолому з маскою. Іран, XIII ст., за зображенням з манускрипту “Warqa wa Gulsha”

Однією з найцікавіших форм озброєння середньовічних кочівників є шоломи з анатомічним захистом обличчя. Оскільки датування знахідок таких шоломів з території України ХІІ–ХІІІ ст. нині піддається сумніву, нашу увагу привернула мініатюра з азербайджанського манускрипту “Warqa wa Gulsha”. Зображення є дуже цінним, оскільки показує без сумніву шолом типу ІІІ типології А. Кірпічнікова під час бою, а також дозволяє чітко датувати цей вид захисного озброєння. Сам манускрипт написаний на рубежі ХІІ і ХІІІ ст. (за A. Melikian-Chirvâni) і є цінним джерелом для вивчення озброєння Ірану домонгольської доби. Сама ідентифікація цього шолому за мініатюрою з манускрипту була непростою річчю, але нижче ми спробуємо показати наш хід думок у ході цього процесу.

1. Наші реконструкції.

Розуміння процесу мислення автора реконструкції є, на наш погляд, першочерговим для оцінки його дій. Ми представляємо групу реконструкції “Ułus Polska”, що відтворює культуру кочовиків з теренів України, через Близький Схід, і по Китай, у проміжку часу між XII і XIV ст. У нашому розумінні реконструкція – це не лише процес відтворення якоїсь конкретної знахідки. Її головною метою є передусім спроба пізнання процесів мислення, життя, культури і проблем, з якими стикалися згадані кочівники. Реконструкція шолому з манускрипту відповідно супроводжувалася певним аналізом джерел, місця цього виду озброєння в культурі і часі.

2. Наші думки щодо культурних аспектів побутування шоломів з масками.

З часів публікацій А. Н. Кірпічнікова більшість археологів пов’язувала шоломи з антропоморфними масками з певним проявом контактів Русі і кочовиків, а їх винайдення відносили до візантійської культури і пов’язували з більш ранніми римськими масками (П. Васін, А. Лемешко). Однак значні відмінності у формі масок на римських шоломах і тих, що знаходять у кочівницьких похованнях, роблять цю теорію, на наш погляд, мало правдоподібною. На особливу увагу заслуговує також факт існування чжурчженських сталевих масок. Важко повірити в те, що маски, що носилися в алтайському регіоні, можуть мати щось спільне з Римом (варто згадати також знахідки поховальних масок в похованнях алтайських племен). Тому, якщо була можливою поява сталевих масок як елемента захисного озброєння у кочівницькій культурі без впливу римської, шлях масок з Алтаю через степ на терени України видається нам найбільш правдоподібним. Цікавими в цьому плані є маски з Константинополя, форма яких здається нам найбільш наближеною до чжурчженських личин (великий трикутний ніс, округлі очі, відсутність отворів для роту, відсутність шарніру), ніж до кавалерійських масок Риму. Форма артефакту, знайденого під час реконструкції вокзалу в Стамбулі (маски були знайдені разом з кінською збруєю), а також добре відома за документами присутність кочовиків у Візантії дозволяє нам зробити висновок, що належність масок з Константинополя до візантійської культури є досить суперечливою.

На цьому етапі у нас з’явилися певні думки щодо самого походження антропоморфних масок, які як типово кочівницький предмет стали для нас одним з пріоритетів у реконструкції. Наступним кроком було з’ясування форми маски, яку видно на мініатюрі манускрипту “Warqa wa Gulsha”.

Мініатюра азербайджанського манускрипту

Деталь мініатюри з “Warqa wa Gulsha”, Азербайджан, XII-XIII ст., Topkapi Muzeum, м. Стамбул

Світлим кольором на мініатюрі показані частини маски, що виступають (середина носа, брови), темнішим – заглиблення. Після детального огляду зображення можна побачити маску з невеликим вузьким носом, дещо розширеним знизу, верх якого переходить у брові, з овальними, дещо звуженими очима, а також з широким виступом у нижній частині маски. Щиро кажучи, ширина виступу більш нагадує нам широкий рот, близький до маски з Ротмістрівки (Національний музей історії України, м. Київ), ніж вуса. Однак одна пряма лінія, проведена вздовж зазначеного виступу, яка в випадку носа зазначає найвищу точку, а також дві бічні лінії на кінці носа дають нам підстави припустити, що на масці зображено саме вуса. Це схилило нас до спроби реконструкції маски, яка за виглядом нагадувала б знахідки з Ковалів та Липовця.

Визначившись із формою маски та з походженням цього типу захисту, ми повинні були ще й обґрунтувати використання матеріалів поховань з території України для реконструкції іранського озброєння. Не позбавленими обґрунтованості нам здалися ідеї М. Гореліка, який за аналогіями зображень з’ясував шлях шоломів з кочівницьких поховань з Ірану на степи України. Цей шлях у випадку шоломів з личинами здається нам правдоподібною з двох головних причин. По-перше, це зображення з “Warqa wa Gulsha”, що показує турків-сельджуків у домонгольську добу. Безпосередні контакти кочовиків України з сельджуками, а особливо їх війни з Візантією та завоювання причорноморських теренів, добре задокументовано. По-друге, шоломи з личинами, зокрема шоломи з масками з вусами, збереглися у іранській культурі до значно пізніших часів, проходячи чисельні еволюції. Тому розвиток такої форми цього захисту обличчя в Ірані, через запозичення кочівницькою культурою турків-сельджуків, згідно з зображенням з “Warqa wa Gulsha”, і далі їх шляхом на територію України (в період монгольської навали на Русь, як вважає М. Горелік, або у більш пізній період Золотої Орди і Ільханату) здається нам набагато більш правдоподібним.

Маючи підстави для використання форми захисту для нашої реконструкції, ми повинні були ще й знайти безпосередній зв’язок цієї знахідки з культурою Ірану. На наш подив, корисним виявився аналіз залишків кріплення масок у знахідках з території України, а саме знахідка антропоморфної маски з Херсонесу. Згідно з датуванням Н. Пятишевої, личина походить з поховання середини XIV ст. Кріплення, однак, виконане у формі півмісяця, що є типовим для іранських масок, датованих більш пізнім часом.

маска з Херсонесу

Кріплення личини з Херсонесу. Зображення з сайту tforum.info

маска з Ірану

Маска з Ірану. З колекції Nasser D. Khalili, Амстердам.

Знахідка маски з Херсонесу не лише дала нам можливість послатися на знахідку з виразним іранським впливом, але й дало вагоме підтвердження обґрунтованості можливості запозичення причорноморськими кочовиками озброєння з Ірану. Визначившись із цими аспектами, нам залишилося нарешті визначити форму шолому. На цьому етапі ми схилилися до ідеї створення двох варіантів шоломів. Один варіант заснований на знахідці шолому з Сирії, що перебуває у приватній колекції. Він конструктивно відповідає чисельним зображенням конічних сельджуцьких шоломів.

Сирійський шолом

Шолом з приватної колекції, Сирія, ймовірно XIV ст.

Другий варіант шолому – півкруглої форми, подібний за формою до шолому з маскою з зображення самого манускрипту. Якраз в цьому випадку віднайти форму шолому виявилося непростою річчю. Зображення круглих шоломів не часто можна зустріти. Водночас нам були невідомі шоломи такої форми, з якими могли носитися захисні маски. В даному варіанті ми теж звернулися до знахідок з території причорноморських кочівників, а саме шоломів типу IV за А. Н. Кірпічніковим. У книжці М. Гореліка “Армії монголо-татар” зображено шолом з приватної колекції, знайдений на Кубані, який має округлий купол, а на лицевій частині містить виразний слід від кріплення і виріз, що вказує на можливість поєднання з захисною маскою. Водночас датування шолому ХІІІ – початком XІV ст. та зазначене М. Гореліком іранське походження шоломів цього типу зміцнило наше переконання, що напівкруглий шолом з манускрипту “Warqa wa Gulsha” міг бути шоломом типу IV, або формою шолому, від якої цей тип походив.

Шолом з Кубані

Шолом з Кубані (за М. Гореліком)

Цікавим здався нам також рослинний орнамент на куполі шолому з Кубані, подібний до рослинного візерунку на шоломі з зображення манускрипту “Warqa wa Gulsha”.

Виходячи з викладених вище думок, ми представляємо свої реконструкції.

Реконструкція сельджуцького шолому

Варіант шолому з маскою, ХІІІ ст., за знахідкою на Кубані

Література:

1. Васин П., Лемешко А. Личины // Тоже город. Библиотека. История. Тоже Русь. 18.11.2002: http://tgorod.ru/index.php?topgroupid=2&groupid=7&subgroupid=31&contentid=224
2. Кирпичников А. Н. Древнерусское оружие. Вып. 3: Доспех, комплекс боевых средств IX–XIII вв. – Л.: “Наука”, 1971.
3. Melikian-Chirvâni A. S. Le roman de Varqe et Golšâh : Essai sur les rapports de l’esthétique littéraire et de l’esthétique plastique dans l’Iran pré-mongol, suivi de la traduction du poème. – Paris, 1967.
4. Горелик М. В. Армии монголо-татар X–XIV вв. Воинское искусство, оружие, снаряжение. – М., 2002.
5. Пятышева Н. В. Железная маска из Херсонеса. – М., 1964.

 

1. Васин П., Лемешко А. Личины // Тоже город. Библиотека. История. Тоже Русь. 18.11.2002: http://tgorod.ru/index.php?topgroupid=2&groupid=7&subgroupid=31&contentid=224
2. Кирпичников А. Н. Древнерусское оружие. Вып. 3: Доспех, комплекс боевых средств IX–XIII вв. – Л.: “Наука”, 1971.
3. Melikian-Chirvâni A. S. Le roman de Varqe et Golšâh : Essai sur les rapports de l’esthétique littéraire et de l’esthétique plastique dans l’Iran pré-mongol, suivi de la traduction du poème. –
Paris, 1967.
4. Горелик
М. В.Армии монголо-татар X–XIV вв. Воинское искусство, оружие, снаряжение. М., 2002.
5.
Пятышева Н.В. Железная маска из Херсонеса. М., 1964.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *