24 квітня 2015 р. в Національному центрі народної культури “Музей Івана Гончара” відбулася презентація збірника “Українське повсякдення ранньомодерної доби. Волинь XVI ст.”
Видання містить 320 документів з історії життя волинської спільноти XVI ст. Основою матеріалу для збірника стали актові книги ґродських і земських судів XVI ст., що зберігаються в Центральному державному історичному архіві України в м.Києві. Документи розказують про стосунки всередині станів, взаємини різних станів тогочасного українського соціуму: рядової шляхти, міщанства, селянства, духовенства та етнічних груп, що проживали на території Волині.
1 – шабля угорсько-польська, тип І; 2 – шабля угорсько-польська тип II; 3 – шабля угорсько-польська, тип II з напівзакритим ефесом; 4 – шабля угорсько-польська, тип III; 5 – ефес угорсько-польської шаблі, тип ІІ з напівзакритим ефесом
Шабля здавна вважалася символом козацтва, оскільки козаки завжди з пошаною ставилися до цього виду зброї, називаючи її «сестрицею» чи «жіночкою». А як же ж виглядала козацька шабля? Цьому виду озброєння присвячено чимало праць відомих дослідників, зокрема, роботи Д.І. Яворницького, М.С. Грушевського, І.П. Крип’якевича, Д.В. Тоїчкіна, В. Заблоцького, В. Кваснєвича, Е.Г. Аствацатурян та ін.
Перш ніж перейти до огляду шабель, якими користувалися козаки, необхідно зрозуміти термін «козацька шабля». Цей термін можна розуміти двояко. З одного боку козацькими можна називати всі типи шабель, якими користувалися козаки, не залежно від місця їх виготовлення. З іншого, до козацьких (українських) шабель можна зараховувати зразки, виготовлені лише українськими майстрами. У XVII ст. шаблі виготовлялися по-різному, як правило, майстри закупляли готові клинки, на які монтували власноруч зроблені ефеси, часом закупляли за кордоном усі частини шаблі і вже монтували її на місці. Частими були випадки повного виготовлення шаблі місцевими майстрами.
Неодмінним атрибутом кожного козака був ніж. Ним користувалися у побуті, корисним він був і у якості зброї. Не обходився побут козака і без таких важливих предметів як ложка та виделка. Найбільшу кількість ножів, виделок та ложок, якими користувалися козаки у XVII ст., знайдено під час розкопок поля Берестецької битви. Більшість цих артефактів, знайдених Ігорем Кириловичем Свєшніковим, є у музейних збірках Рівного та Пляшевої, а також Львова, Запоріжжя, Батурина та ін. Саме ці експонати стали основою для реконструкції козаками ВІК «Печерська сотня Опанаса Предримирського Київського реєстрового козацького полку війська гетьмана Богдана Хмельницького».
Після успіху під Борушківцями російський командувач генерал Михайло Каховський послав із корпуса генерала Кутузова навздогін відступаючій на захід коронній армії 11-тисячну дивізію генерал-майора Іраклія Моркова з 24 гарматами, посилену козаками Орлова. Загін Моркова мав завдання обійти поляків, що відступали на Заслав через Зеленці і вдарити їм у фланг. Морков повинен був відрізати полякам відступ від Горині, а також захопити їхній табір із військовим реманентом і припасами. Морков швидко вирушив на світанку 18 червня й у 7 годині ранку прибув до Зеленець, де його зустріли 3,000 поляків генералів Юзефа Зайончка та Людвіка Трокіна.
24 квітня 2015 р. в Національному центрі народної культури “Музей Івана Гончара” відбулася презентація збірника “Українське повсякдення ранньомодерної доби. Волинь XVI ст.” 
