УНР

Польські корпуси в Україні у 1917–1918 рр. Polish Corps in Ukraine 1917–1918

Автор

Артем Папакін

Леґія
Знак Рицарського легіону 3-го Польського корпусу

У період Першої світової війни 1914–1918 рр. польський народ намагався створити армію, за допомогою якої можна було б завоювати незалежність. Задля осягнення цієї мети польські військові формування створювалися під австрійським, російським та французьким командуванням. Хоча більш відомою українському і польському читачеві є історія Легіонів Польських – військових з’єднань у складі австро-угорської армії, все ж найбільш чисельними були польські військові формування, що виділялися зі складу армії російської. Влітку 1917 – навесні 1918 рр. на території колишньої Російської імперії тривало створення трьох польських корпусів, два з яких розміщувалися на території Наддніпрянщини й Бессарабії та були об’єднані під назвою Польських військ в Україні.

Читати далі

Стрілець Української Галицької армії. Літо–осінь 1919 р.

Автор

Реконструкція Артема Папакіна.

УГА-2Ще під час українсько-польської війни 1918–1919 рр. Галицька армія відчувала гострі нестачі основних предметів обмундирування для солдатів. Тому після проголошення Злуки з Українською Народною Республікою збройні сили ЗУНР, крім техніки, озброєння і медикаментів, отримують з Наддніпрянщини ще й уніформу: спочатку шинелі і папахи, а згодом – гімнастерки та інші речі. Після переходу Збруча в липні 1919 р. УГА була вже зовсім відрізана від складів обмундирування і спорядження колишньої австро-угорської армії і поповнювала свої запаси лише з Великої України. Наперекір усім наказам, фотографії свідчать, що однострій галицького стрільця, а часто навіть і старшини, влітку – восени 1919 р. являв собою мішанину австрійських і російських речей з додатком елементів, введених в українських арміях.

Читати далі

Польсько-радянська війна 1919–1920 рр. Битва за Україну (частина 2)

Автор

Артем Папакін

Продовження. Частина 1

Польський генерал А. Лістовський, Головний Отаман Військ УНР С. Петлюра, військовий міністр В. Сальський, командир 6-ї Січевої дивізії М. Безручко. Квітень 1920 р.
Польський генерал А. Лістовський, Головний Отаман Військ УНР С. Петлюра, військовий міністр В. Сальський, командир 6-ї Січевої дивізії М. Безручко. Квітень 1920 р. З колекції В.Подгорного

Головним союзником Війська Польського під час планованого Ю. Пілсудським походу на Київ була Армія Української Народної Республіки. Стан матеріально-технічного оснащення цього війська був не найкращим, оскільки військо було відрізане від основних складів в Україні та повністю залежало від постачань ззовні. Під час формування з’єднань Армії УНР а Польщі її солдати отримували російські гвинтівки Мосіна та спорядження, виведені в цей час з Війська Польського, однак набоїв до російської стрілецької зброї у поляків було недостатньо.

Читати далі

Польсько-радянська війна 1919–1920 рр. Битва за Україну (частина 1)

Автор

Артем Папакін

 

Військо Польське вирушає на більшовицький фронт. 1920 р.
Військо Польське вирушає на більшовицький фронт. 1920 р.

Польсько-радянська війна (відома у історіографії також як радянсько-польська, польсько-більшовицька, війна 1920 року) була одним з тривалих етапів Громадянської війни в Росії та боротьби новопосталих держав – радянських республік, Української і Білоруської Народної Республік та Другої Речі Посполитої (Польщі) – за незалежність та кордони, а також була тісно пов’язана з національно-визвольними і революційними рухами у сусідніх країнах. Український театр бойових дій був одним з основних у цій війні, результати якої у значній мірі вирішили долю українських земель майже на два десятиліття уперед.

Читати далі

Політика української влади щодо польських військових формувань в Україні у 1917–1918 рр. Ukrainian policy towards Polish military troops in Ukraine in 1917–1918

Автор

Артем Папакін

 

Солдати Польської стрілецької дивізії. Київ, 1917 р.

У 1917–1918 рр. на території Української Народної Республіки та Української Держави перебували польські національні частини, що були
помітним фактором в українсько-польських відносинах. Польські військові формування почали створюватися з самого початку Першої світової війни
1914–1918 рр., спочатку у Царстві Польському (Пулавах та Любліні), потім у Білорусі та Росії (Бобруйськ, Смоленськ). На початку 1917 р. військові частини, об’єднані у Польську стрілецьку бригаду, було вирішено перенести до Київського військового округу. Спочатку в Києві (пізніше у Полтаві та Балаклеї) командування думало утворити запасний стрілецький полк та запасний уланський дивізіон для частин бригади, що перебували на Західному фронті, однак командувач Південно-Західного фронту генерал О. Брусилов попросив Верховного головнокомандувача перемістити до Київського округу всю бригаду [17, л. 4, 8, 45, 55, 56]. Протягом лютого 1917 р. Польська бригада мала бути розгорнена до дивізії.

Читати далі