Хоча обмундирування козаків та старшин збройних сил Української Народної Республіки був дуже неоднорідним, військове керівництво неодноразово робило спроби запровадити одноманітні однострої. Опублікований нижче наказ, копія якого зберігається у документах Центрального військового архіву в Варшаві (у фонді “Союзна українська армія” – “Sprzymierzona Armia Ukraińska”), був першою спробою ввести однакові уніформи у війську УНР після її відновлення у листопаді 1918 р. Однак втілити в життя цей наказ не вдалося через його повну невідповідність матеріальним ресурсам тогочасної української армії, і наказ так і залишився проектом.
уніформа
Українській юнак протиповітряної оборони. Галичина, 1944 рік
Реконструкція ВІК “Повстанець”
Під час Другої світової війни Люфтваффе (Luftwaffe) практикувала вербування місцевого населення окупованих країн для служби у протиповітряній обороні (Flakhelfer). В Україні вербуванням до ППО займалася Бойова спеціальна команда Гітлерюгенд “Південь”. Вербунок юнаків та юначок німці робили проти волі Українського Допомогового Комітету, який був категорично проти використання на війні неповнолітніх українців, який до того ж німці здійснювали під іменем комітету. У червні 1944 р. вербунок до цих підрозділів охопив всю Західну Україну. Подекуди, наприклад на Тернопіллі, німці проводили поголовну мобілізацію юнацтва перед наступаючим ворогом – щоб совіти не могли їх мобілізувати у свої війська). Наприкінці року в формуваннях Люфтваффе служило близько 6 тис. українських хлопців та дівчат віком від 15 до 20 років. Організаційно такі підрозділи ППО підпорядковувались Зброї СС (Waffen SS), тактично – команді Люфтваффе.
Козак Чоти пішої розвідки 3-ї Залізної дивізії ДА УНР, 1919 р.
Реконструкція Андрія Мацьківа.
В Дієвій Армії УНР зразка 1919 р. використовували форму та спорядження, успадковані головним чином з російської імператорської армії. Основними видами головних уборів козаків та старшин були англійського типу кашкети, на яких носилися металеві кокарди з тризубом посередині, а взимку – папахи колишньої російської армії. Поруч із одностроями РІА в 1919 р. у війську УНР були введені френчі англійського зразка та бриджі. Систему розрізнення за посадами неодноразово змінювали: спочатку рангові відзнаки розміщувалися на комірі, з квітня 1919 р. – на рукавах, проте через брак необхідних для їх виготовлення матеріалів далеко не всі вояки їх носили.