Статті

Банников А. В. Римская армия в IV столетии (от Константина до Феодосия)

Автор

Банников А. В. Римская армия в IV столетии (от Константина до Феодосия)  / А. В. Банников. – СПб.: Филологический факультет СПбГУ; Нестор-История, 2011. – 264 с., ил. – (Historia Militaris).

Книжку присвячено військовій силі Риму – наймогутнішої світової держави – у дуже цікавий період історії, останнє століття її домінування у відносинах з сусідами. В монографії узагальнено погляди автора – викладача історичного факультету Санкт-Петербурзького державного університету, відомі за його попередніми статтями [1, 2, 3, 4]. У Главі I розглядається контроверсійне питання організації римської армії IV ст. Глава II присвячена озброєнню, військовому одягу, інструментам та прапорам римської армії. Наступна глава розглядає питання організації та озброєння важкої кінноти, артилерії та флоту. Глава IV розповідає про чисельність, структурні підрозділи та командування армії римських імператорів IV ст. В останній, V Главі подається інформація про головних ворогів імперії в цей час, хід проведення військових кампаній, тактику війська та показові для римської армії битви – Аргенторатську 357 р. і Адріанопольську 378 р. Важливим доповненням монографії є тести головних документів мілітарної історії IV ст., наведені у додатку. 

Читати далі

Казакевич Г. Відгомін карниксів: Військові традиції давніх кельтів на землях України, IV–I ст. до н.е.

Автор

Казакевич Г. Відгомін карниксів: Військові традиції давніх кельтів на землях України, IV–I ст. до н.е. – К.: Темпора, 2008. – 112 с. – (Militaria Ucrainica).

Назвичайно цікавій сторінці військової історії України – перебуванню на наших теренах кельтів – присвячено книжку Г. Казакевича. Військово-історичні аспекти цієї проблеми у науково-популярному форматі були підняти лише раз, і лише частково – у книжці Ю. Віноградова про Боспорське царство [2].

Книжка Г. Казакевича вийшла в серії “Militaria Ucrainica” – першій в Україні серії науково-популярних книжок, присвячених військовій історії. Слід відзначити той позитивний момент, що “Відгомін карниксів” – єдина досі книжка серії, оснащена повноцінними посиланнями. Як це не парадоксально, посилання гармонійно вписуються в науково-популярний формат, не заважаючи сприйняттю тексту (посилання розміщені на полях) і водночас надаючи йому наукового звучання. Впадає у вічі ретельність, з якою автор підійшов до написання книги. І це не дивно, зважаючи на те, що історія давніх кельтів є основною темою наукових зацікавлень Г. Казакевича, який на сьогодні видав дві монографії відповідної тематики [3, 4]. 

Читати далі

Польські легіони 1914–1918 рр. Polish Legions 1914–1918

Автор

Артем Папакін

Солдати ІІ бригади Легіонів на Буковині. 1915 р.

У липні (серпні за новим стилем) 1914 р. розпочалася Перша світова війна, що застала українські землі поділеними між монархіями Габсбургів та Романових. У Галичині, що перебувала у складі Австро-Угорщини, до боротьби з російською армією у лавах окремих національних формувань стали як українці, так і поляки. Ще перед війною завдяки прихильному ставленню влади постали польські парамілітарні організації, що зосереджували патріотичну молодь. Напередодні війни в Галичині створено польські спортивні та парамілітарні об’єднання “Стрілецький Союз” (“Związek Strzelecki”), “Польські стрілецькі дружини” (“Polskie Drużyny Strzeleckie”), “Бартошові дружини” (“Drużyny Bartoszowe”), що готували стрільців, підофіцерів та офіцерів для служби у майбутній польській армії.

Читати далі

Військова справа фракійських племен IV до Р.Х. – IІ ст. від Р.Х.

Автор
Фракійські піхотинець і вершник IV ст. до Р.Х. Александрово, Болгарія.

Фракійські племена здавна населяли територію від Балканського півострова на півдні до Карпат на півночі. Дослідники виділяють дві гілки фракійських племен: північну, що мешкала від Карпат до пониззя Істру (Дунаю), та південну, що заселяла Балкани. Нетривалий розквіт фракійських племен (створення Одріського царства у Східній Фракії у V ст.) був перерваний наступом Македонії та скіфів у середині IV ст. до Р.Х., які розділили фракійські землі, а також нашестям кельтів. З занепадом скіфського військового союзу в IV ст. відбувається розселення фракійського племені гетів на північ від гирла Дунаю, до лівобережжя Тіраса (Дністра).

Читати далі

Ольговський С. Я. Володарі степу. Військова справа й озброєння скіфів VII ст. до н.е. – ІІІ ст. н.е.

Автор

Ольговський С. Я. Володарі степу. Військова справа й озброєння скіфів VII ст. до н.е. – ІІІ ст. н.е. / Сергій Ольговський. – К.: Наш час, 2010. – 128 с.:іл. – (Сер. “Плац д’Арм”).

В останній час в Україні спостерігається помітне зростання уваги до власної історії, зокрема такого її напрямку, як воєнна історія та військова справа народів, що населяли Україну в давнину. Військова справа скіфів – іраномовного кочового племені, що заселяло у VII–III ст. до Р.Х. більшу частину сучасної території України, а пізніше осіло у нижньому Подніпров’ї та Тавриці (Криму) – є предметом наукового інтересу вітчизняних істориків вже досить давно. Тим не менш, увага дослідників до неї все більш зростає (чудовою ілюстрацією цьому явищу є недавня наукова монографія В. Грицюка [1]), а окремі питання скіфського військового будівництва, тактики і озброєння досі залишаються невирішеними.

Читати далі