Македонський воїн. Північне Причорномор’я, 330-ті рр. до Р.Х.

У 331–330 рр. до Р.Х., під час походу армії Олександра Македонського до Азії, намісник царя у Фракії Зопіріон направив свої війська у скіфські степи. Дійшовши до Ольвії, македонська армія обложила місто, однак на допомогу ольвіополітам прийшли скіфи. Вони розбили македонян у битві, і Зопіріон повернув назад у Фракію, однак при переправі через Дунай македонське військо разом з самим Зопіріоном було знищене гетами. Основною наступальною зброєю піхоти була сарісса. Для ближнього бою піхотинці застосовували дволезові ксіфоси (на малюнку) та однолезові махайри. Найчастіше піхотинці використовували шоломи з загнутим наперед за зразком фракійського ковпака верхом, з дашком, напотиличником та рухомими нащічниками, що інколи закривали велику частину обличчя (шолом з Оленешть, Історичний музей Молдови, Кишинів; нащічники гіпотетичні, відтворені за синхронними шоломами цього типу). Звичним типом македонського обладунку був ліноторакс з наплічниками та птеригами (за зображенням на “саркофазі амазонок” з Тарквінії, Археологічний музей у Флоренції). Ноги воїна прикривали поножі – кнеміди, які в цей період могли примотуватися до ніг стрічками. Піхотні круглі щити мали кріплення для ліктя і долоні і являли собою полегшений і зменшений у розмірі варіант щита гопліта.

© Артем Папакін 2009

 

11 коментарів до “Македонський воїн. Північне Причорномор’я, 330-ті рр. до Р.Х.

  1. Тарас Дишкант

    Зопоріон з 30 тисячами війська степами не йшов, а приплив на кораблях, які зібрав з усього Чорного моря під стіни Ольвії де був і благополучно розбитий ольвіполітами і скіфами разом.Тодішні історики, які згадували про цей похід трохи прибріхують вигороджуючи Олександра Македонського – так що Ви знали на майбутнє.

  2. A_P

    Занадто однозначні заяви, враховуючи дуже обмежену кількість джерел. Колись на сайті буде стаття, присвячена походу Зопіріона, в якій будуть розібрані всі версії.

  3. Тарас Дишкант

    Думаю, що Вам пригодиться для написання про похід Зопоріона моя стаття у якій я використав здається всі давні відомості про цей похід: “Похід Зоппіріона” із моєї книжечки ” Правдива Скіфія” Львів 2009 видавн. Сполом , СС.13-18. Хай щастить!

  4. Є_С

    Похід Зопіріона – чудовий приклад виготовлення повноцінного “історичного екшену” за мінімальними джерельними підставами. Наше антикознавство, на жаль, на подібне “страждає” часто-густо, бо дуже хочеться, щоб “наша” убога північнопричорноморська периферія античного світу була не однозначно на узбіччі. Ну як македонська експансія могла пройти повз цей “центр всесвіту”? Відомо лише:
    а) похід був; б) Ольвія знаходилася в облозі; в) якимось боком до подій були залучені окрім ольвіополітів ще й скіфи, а не виключно – й гети; г) якимось боком у поході були застосовані кораблі; д) для Зопіріона все скінчилось сумно. А тепер увага(!): всі джерела, що описують перебіг військових дій та їх окремі деталі, відстоять від описуваних подій мінімум на 150 років (а є й чи не на всі 700, Орозій). Той стислий виклад, що пропонуєте Ви, Артеме, абсолютно адекватний. Приємно порадувала відсутність згадки про чисельність “корпусу” Зопіріона (в джерелах фігурує 30 тис.). Мене вже давно цікавило: як це намісник другорядної “окупованої території” примудрився укомплектувати військо, що практично не поступалося у кількості македоно-грецькому ядру армії його сюзерена (загальновизнане число – 30 тис. македонян та 5 тис. греків)?

  5. Тарас Дишкант

    Стара школа М.Грушевського так і вчувається у Вашому коментарі Є-С! Школа негативного відношення до всього скіфського: т.1 С.89 “Ольвії прийшлось витримати тяжку війну з якимось Зопіріоном: як звичайно приймають, був то воєвода Александра Великого”. Помпей Трог пише, що Зопоріона О.Великий назначив “намісником Понту” – ось звідки і кораблі і 30 тисяч війська. Якісь війська залежить від багатьох чинників. Курцій Руф пише, що загинув правитель Фракії – Зопоріон, я не думаю що Зопіріону так вже було важко для цієї експедиції в Ольвію обіймати дві посади ?? Загибель війська Зопоріона спричинили повстання в Греції і Фракії ось такий був результат походу З. . Діодор хоч і не написав про похід З. але подав інформацію про повстання у Фракії. А Макробія згадку про Зопоріона Ви читали ?? Доречі під стінами Ольвії знаходять пращеві кулі із написом “базилевс Олександр”. Ще в Ольвії відомий досить цікавий декрет Каллініка, я думаю, що це пов*язано з походом Зоп. Щодо правдивості повідомлень античних авторів в залежності від років віддаленості від певної події, можу сказати тільки одне: після походу Дарія 1 Геродот писав десь 50 літ потому і Ви зараз можете намалювати свою версію цього походу і вона буде для Вас вірною, бо Геродот дуже все накрутив з тим походом. А Страбон тільки через 500 років написав трохи правди, що сталося з Дарієм Першим у Скіфії…

  6. Є_С

    Не буду витрачати слів. Ось одне з “базових джерел”, згадане Вами і постійно згадуване в контексті походу Зопіріону більшістю дослідників, декрет на честь Калліника (цитую за російським перекладом з додаткоу до монографії М.В. Скржинської “Будни и праздники Ольвии”):
    5. Декрет в честь Каллиника. 325-320 гг. ΙΡΕ I2 № 25+31

    (Совет и народ постановили, архонты и) коллегия Семи предложили: поскольку Каллиник, сын Евксена, будучи мужем прекрасным и добрым, (постоянно) творит народу наилучшее… городу при раздаче работ (?)… и его доходы (увеличил)… (когда же опасность!?]) явилась (виновницей) того, что ввергла народ (в раздор [?], он, не убоясь никакого) препятствия, (не ставя превыше всего) личные симпатии и спешно предпринимая (усилия привести) к согласию (стороны, учинившие тяжбы) в городе, внес предложение об отмене долгов, и народ наградил его за свое (спасение [или: умиротворение] ) денежной суммой и статуей и не только отменил налоговое обложение, (коим) причинялся ущерб (всем), но и уменьшил чеканку медной монеты согласно расчету. (Дабы и) другие ревностнее советовали и творили (наилучшее), зная, что каждый получит от народа почесть и награду, достойную их благодеяний, да постановит народ: восхвалить Каллиника, сына Евксена, за его доблесть и благодеяние для народа, и пусть он будет награжден тысячей золотых и статуей, а о награждении возвестить на Дионисии в театре.
    Народ посвятил Зевсу Спасителю.

    Де тут Зопіріон чи-то бодай македонці, скіфи або гети?!?!!!

  7. A_P

    Я згоден, що джерел про похід Зопіріона дуже мало. Мало того, вважаю, що розбіжність у описі долі полководця римськими авторами (загинув у морі/був вбитий скіфами/загинув у бурі) свідчить про те, що більш ранні джерела, якими вони користувалися, містили зовсім мало даних про нього. Ольвійська версія є лише однією з багатьох, висловлена у античні часи одним Макробієм, навколо свідчень якого і “наростали” “нові дані” про похід – тут і Олонештьський скарб, бездоказово приписуваний македонцям, і пращеві снаряди, знайдені неподалік Ольвії, і непрямі письмові свідчення. Відповідно реконструювати похід навіть у найбільш загальних рисах (тобто, сушею чи морем?) на даному етапі наших про нього знань неможливо. Тим не менш, ольвійська версія у порівнянні з “конкурентами” має більше непрямих доказів. Тому на даному малюнку представлено гіпотетичний вигляд гіпотетичного воїна. Так би мовити, як би міг виглядати македонський піхотинець Зопіріона, якби похід македонців відбувався сушею і олонештьський скарб мав до нього відношення 🙂

  8. Є_С

    Артеме, я декрет на честь Калліника наводив для пана Тараса, а не для Вас, Ви про цю епіграфічну пам’ятку у вихідному тексті навіть не згадували. Реконструкція Ваша – цілком адекватна. Що ж до конкретного перебігу подій «походу Зопіріону», то за межі гіпотези жодна з реконструкцій ніколи не вийде. Ваша версія, як я вже зазначав, найбільш збалансована.
    До речі, «ламання списів» навкруги «гіперважливого» питання «морем або сушею?», то проблема, як на мене, надумана. Чорним морем за античних часів існував лише один «суто морський» маршрут Херсонес – Сінопа (за сприятливого вітру – день-ніч-день шляху), все решта – каботажне плавання у звичній античній манері (щовечора – пристали до берега, а ще краще – витягнули не цей берег кораблі, переночували, з початком світлового дня попростували далі). «Морські походи», відповідно, найчастіше були комбінованими: сухопутне військо та флот рухалися паралельними маршрутами, підтримуючі одне одного і намагаючись облаштовуватися на ночівлю спільний табір.

  9. Тарас Дишкант

    Скрижнської я не читав, але у мене є книга А.С.Русяева, М.В.Русяева “Ольвия понтийская” Киев “Стилос” 2004. І там на СС.86-97 досить цікаво про все це пишеться і про Зопоріона і Каллініка. А тепер шановні послухайте правильну відповідь, тобто як на насправді все було: 13 червня 323 року до н.е. скінчилося земне життя Олександра Македонського, якого втруїли свої, бо він вже всіх достав на той час своїм походом. За іншою версією його покусав комарик хворий нільську пропасницю, ну менше з тим. Між діадохами розгорілася боротьба за владу. І я думаю якраз осінню 323 року про всі ці події дійшла інформація і до нашої Ольвії. Свято? Свято! Думаю, що поки був живий Ол.Мак. над Скіфією і причорноморськими греками тяжіло війною. Ольвьвіополіти на рахунок чого і тримали стратегічний запас грошей. А тут така новина! Хто врятував Ольвію від повного розгрому – світла голова Каллініка??!! Так. 1000 тисяча золотих монет погодьтеся що це дуже велика була сума для самої Ольвії, ну не могли її дати за реформи і т.п., а дали за спасіння Ольвії в часи походу Зопоріона. І до чого тут згадувати скіфів, гетів і самого Зопоріона в такому нагороджувальному, вдячному декреті, крім того його дійшло тільки три кам*яні кавалки, такщо там могло бути і щось більшого. Культ Ол.Мак. почався коли Рим ставав імперією і прицьому почали вичищати біографію і Олек. і його батька Філіпа. Курцій Руф, який очевидно писав свою книгу для себе і своїх товаришів написав очевидно таки правду про О.М. і в результаті чого дві його перші книги вирвали із Історії. Я думаю що слова про Зопоріона про бурю і море не належать самому Курцію Руфу, це вже пізніша редакторсмька правка, цензура. Бо якби таке насправді неординарне явище в морі сталося – то про це звичайно би написали інті автори, а цього немає. Перші дві книги Руфа неможливо було правити. Морем тоді не так вже й погано плавали. Крім того Ол. Індію почав завойовувати у 327 році стільки років лист від Кена не міг йти про події в Європі. Пливти з Фракії до Ольвій потрібно без перестанку всього кілька днів не виходячи на берег. В один прекрасний день на рейді Ольвії появляється армада кораблів із військом набраним із причорноморських еллінів залежних від О.М., фракійці, трошки македонців. Ніяка розвідка не могла про цей похід попередити ні скіфів, ні наших греків. І тут розумієте час пішов на секунди, хвилини. І тут появився Каллінік, і витримали городяни кілька навальних наступів зопіріонців, аж поки не підійшли скіфи. Врахуйте що зопоріонове військо приїхало боротися з непереможними скіфами, думаю що бажаючих померти за чиїсь інтереси не було потім дуже багато в цьому війську. Думаю, що Олександр Великий за допомогою Зопоріона збирався в Ольвії зробити свою базу підтримки для його походу на саму Скіфію. Але не вийшло. не вигоріло. Щодо скіфів і гетів: гети – це справжня назва скіфських племен хоч і не всіх, а скіфи – це слово придумали елліни, якщо перекласти на нашу мову – скіфи це “чашники”. Якщо згідні з моєю відповіддю – то з Вас шановні по гальбі пива, а якщо ні то по дві гальби пива. Тут має бути смайлик з гальбою пива…

  10. Тарас Дишкант

    Думаю, що коли військо Зопоріона висадилося на берег біля Ольвії, то тут за її стінами напевно були і біженці з грецьких міст, які розгромив Македонський, очевидно, що і з Мілету з яким Ольвія мала пратнерські стосунки.Тобто Зопоріон мав цілком законні претензії до Ольвії – щоби громада міста видала біженців ” бо вони порушили мир в еллінському світі, а ще говорили погано про Олександра – сина Філіпа…” тіпа того “античне примушення до миру”. Щоби доказати свою правоту зопіріонці почали стріляти із всіх видів своєї зброї, приставляти довгі драбини до мурів Ольвії і т.п. І тут на другий чи третій день , під вечір тихенько без всіляких криків підійшло скіфське військо. В одному місці де було найближче до мурів Ольвії на коні виїхав скіфський начальник, ну звичайно вбраний по-повній моді тодішній, військовій, кінь його також закутий в броні. Дивись: Арриан “Поход Александра” С-пб 1993, С.82: ” кроме того и сами скифы и лошади их были тщательно защищены броней”. На всіляких скіфських реконструкціях мені ще не доводилося бачити на скіфському коневі броню. Тут із табору чи лінії зопіріонців підійшов якийсь офіцер до скіфського воєнначальника. І Скіф бачачи,що яке звертання до совісті, чи тодішніх богів мало що дасть, бо ці люди вже ввійшли в азарт сказав, приблизно таке : ” Хлопці – та Ви за скоро приїхали базарний день у Ольвії в … п*ятницю !” Навіть скіфський кінь не втримався і почав копитом гребти землю. Усім було весело, крім гостей звичайно. Екшин з нинішними креативщиками відпочиває і щось старається зрозуміти із гугляної історії…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *