Архіви категорій: Огляд тематичної літератури

Вадим Ададуров, «Наполеоніда» на Сході Європи

Ададуров В. «Наполеоніда» на Сході Європи: Уявлення, проекти та діяльність уряду Франції щодо південно-західних окраїн Російської імперії на початку ХІХ століття; Вид. 2-ге, доповнене і перероблене. – Львів: Видавництво Українського Католицького Університету, 2018. – 624 с.

Рідко таке буває, що читаючи наукову монографію, смакуєш кожне слово, кожен вислів та речення. Саме такою виявилась праця Вадима Ададурова «Наполеоніда» на Сході Європи: Уявлення, проекти та діяльність уряду Франції щодо південно-західних окраїн Російської імперії на початку ХІХ століття». Ще однією приємною несподіванкою виявилося вдале поєднання військової історії з іншим історичним напрямком, культурною історією (хоча, здавалось б, що їх складно поєднати).

Читати далі

Дружина королів-вигнанців чи «бригада», що контролювала «Бурштиновий шлях»

Обкладинка монографії Ярослава Онищука

Володимир Булишин

На зламі 2018 та 2019 років у видавництві Львівського національного університету ім. Івана Франка вийшла монографія доцента кафедри археології та спеціальних галузей історичної науки Ярослава Онищука «Населення Західної Волині та Західного Поділля у першій половині І тис. н. е.: культурно-історичний аспект». Праця, безсумнівно, є певним підсумком у дослідженнях означеної території та означеного часового проміжку, у тому числі – завдяки більш ніж тридцятирічним дослідженням автора.  Але тут хотілося б розповісти про одну її доволі цікаву складову: фактично вперше у розгорнутому вигляді опубліковано проміжні результати досліджень у селі Карів Сокальського району Львівщини…

Читати далі

Пшемислав Урбаньчик, “Що сталося в 1018 році?”

Przemysław Urbańczyk, Co się stało w 1018 roku? Poznań: Zysk i S-ka 2018, 160 s.

Нова книжка польського археолога і історика Пшемислава Урбаньчика, відомого своєю боротьбою з усталеними історіографічними поглядами і постановкою нових, нерідко провокаційних питань з ранньосередньовічної історії Польщі, присвячена найбільш вдалому для князя Болеслава Хороброго року – 1018, коли йому вдалося здобути гегемонію в Центрально-Східній Європі шляхом дипломатичних успіхів і вдалого військового походу на Київ. Розповідь спирається переважно на інформації основного джерела про ті події – хроніку Тітмара Мерзебурзького з додатком авторських інтерпретацій подій, тому видання не має наукового апарату, а автор обмежився лише посиланнями на джерела і зовсім невеликим списком літератури (з 5 позицій) наприкінці книжки.

Читати далі

Олександр Дєдик, «Бої у Львові»

Дєдик О. Г. Бої у Львові. 1–21 листопада 1918 року. Частина І. – Львів: Видавництво «Астролябія», 2018. – 192 с. (Серія: Бібліотека «Цитаделі»)

Насамперед, хотів би зазначити, що видання є багато ілюстрованим (окрім світлин тих подій та учасників, є низка плакатів, малюнків сучасників, тощо) та в додатку має мапу Львова зі вказаними важливими пунктами та об’єктами, за які точилися бої.

Читати далі

“Війна з державою чи за державу? Селянський повстанський рух в Україні 1917–1921 років”

“Війна з державою чи за державу? Селянський повстанський рух в Україні 1917–1921 років”

Ложка дьоґтю в діжці меду… 
Відгук щодо колективної праці “Війна з державою чи за державу? Селянський повстанський рух в Україні 1917–1921 років”

Війна з державою чи за державу? Селянський повстанський рух в Україні 1917–1921 років / Під заг. ред. В. Лободаєва; Авт. кол.: Д. Архірейський, П. Ісаков, М. Ковальчук, Д. Красносілецький, В. Лободаєв, Б. Малиновський, Ю. Митрофаненко, Д. Михайличенко, В. Резніков. ‒ Х.: Клуб сімейного дозвілля, 2017. ‒ 400 с.

 

Перший розділ В. Лободаєва вказує на передумови виникнення повстанських загонів українських селян через призму вільнокозацького руху. Автор розвінчує усталені міфи щодо цього (зокрема, це дані зі спогадів Ю. Тютюнника про підтримку Звенигородським кошем Вільного козацтва виступу полуботківців і виїзду на Київ з метою допомоги заколотникам; твердження, що все Вільне козацтво було ідейним; що Вільне козацтво складалося з понад 60 тис. добре озброєних членів, що їх змарнував український уряд тощо). Автор вказує, що насамперед це був селянський, антипоміщицький рух з притаманним йому архаїчністю, локальністю та егалітаризмом (С. 27–28). Також, В. Лободаєв заперечує зв’язок Вільного козацтва 1917–1918 рр. з еміграційними схожими за назвами козацькими товариствами (С. 49). Загалом це чудовий розділ, але якщо в читача є жага до більш розширеного опису, то слід читати монографію автора “Революційна стихія”. Читати далі