Західно-Українська Народна Республіка 1918–1923. Документи і матеріали у 5 тт. Т. 4. – Івано-Франківськ, 2008. – С. 57
Присяга військ Західно-Української Народної Республіки
13 листопада 1918 р.
Присягаємо торжественно Всемогучому Богу повинуватися вірно і слухняно Західно-Українській Народній Републіці, Її Верховній Владі, Її Правительству, Її Армії, як також всім Її отаманам та всьому Її Начальству, їх поважати і захищати, їх прикази і припущення у всякій службі виконувати,
Максим Ющенко
Початок див. тут
Така різноманітність одностроїв не означала, що в ЗУНР переймалися лише тим, аби одягнути вояків, неважливо в що. Над питанням розробки нового однострою для Галицької армії робота йшла майже півроку і на засіданнях військового керівництва, коли представлялися проекти, полеміка щодо вигляду шапки, мундиру, кількості ґудзиків та бути погонам чи ні, досягала чималих градусів накалу. Нарешті, в квітні 1919 року було прийнято «Розпоряд», який в деталях регламентував вигляд нового однострою Галицької армії, знаки розрізнення та інші аспекти. Зокрема, для всього війська встановлювався єдиний головний убір «мазепинка» та характерні петлиці-зубчатки на комір мундиру та шинелі. Колір «зубчатки» позначав рід військ [1, ст. 31-38].
Артем Папакін
Історичні зв’язки України з Польщею, викликані тривалим перебуванням українських та польських земель у складі одних державних утворень та сусідством поляків і українців, викликають все більший інтерес дослідників. Однак поза увагою українських науковців часто опиняється величезний пласт україніки, що зберігається в польських архівах.
Спогади Віктора Воробця про бойовий похід на Закарпаття у 1919 році
Фрагмент спогадів, що друкуються нижче, люб’язно наданий до публікації їх власником, Михайлом Воробцем, та Іваном Зварчуком, який набирав текст з рукопису. Спогади записані колишнім обер-лейтенантом австро-угорського ландверу, поручником Галицької армії Вікторем Воробцем, який очолював військовий загін, надісланий для підтримки українського національного руху в Закарпатті у 1919 р.
Реконструкція Артема Папакіна.
Ще під час українсько-польської війни 1918–1919 рр. Галицька армія відчувала гострі нестачі основних предметів обмундирування для солдатів. Тому після проголошення Злуки з Українською Народною Республікою збройні сили ЗУНР, крім техніки, озброєння і медикаментів, отримують з Наддніпрянщини ще й уніформу: спочатку шинелі і папахи, а згодом – гімнастерки та інші речі. Після переходу Збруча в липні 1919 р. УГА була вже зовсім відрізана від складів обмундирування і спорядження колишньої австро-угорської армії і поповнювала свої запаси лише з Великої України. Наперекір усім наказам, фотографії свідчать, що однострій галицького стрільця, а часто навіть і старшини, влітку – восени 1919 р. являв собою мішанину австрійських і російських речей з додатком елементів, введених в українських арміях.