Архіви позначок: окупація

Ніжин 1941–1943. Окупація. Частина 1. 1941 рік

Георгій Топільський, Володимир Шевченко

Вид на площу Франка і вулицю Гоголя. На розі будівля угорської жандармерії, поруч з нею будівля інститутської бібліотеки, далі міська бібліотека. Фото часів окупації з фондів Ніжинського музею.Див. також:

Ніжин. Червень–серпень 1941

Ніжин. Вересень 1941. ч.1

Ніжин. Вересень 1941. ч.2

 

18 грудня 1940 року Гітлер підписав директиву № 21 – план «Барбароса» (Fall Barbarossa Weisung 21), план блискавичної війни проти Радянського Союзу. Початок військових дій спершу планувався на 15 травня 1941, згодом був перенесений на 20 травня, потім на 15 червня, і був здійснений ранком 22-го червня 1941 року. Читати далі

Кримськотатарські підрозділи у складі збройних формувань Третього Рейху Crimean Tatar detachments in the Third Reich military units

Максим Царенко

 

Розв’язавши війну проти СРСР, військово-політичне керівництво Німеччини передбачало залучити до боротьби з радянською владою місцеве населення окупованих земель. Особлива ставка робилася на неслов’янські народи Кавказу й Середньої Азії – з огляду на їхнє географічне положення як периферії майбутньої Великонімецької колоніальної імперії. Гітлер, який вкрай негативно ставився до використання слов’ян у бойових діях на боці Німеччини, водночас не заперечував проти пропозиції представників вермахту й міністерства в справах окупованих східних територій (RMBO) щодо створення національних “східних” легіонів, передусім з мусульман [1].

У різних формах взяла участь у збройній боротьбі на боці Німеччини й частина кримськотатарського народу.

Вже наприкінці вересня 1941 р., під час боїв на Перекопському перешийку, виявилася очевидна нелояльність кримських татар до радянської влади. Зокрема, відомі випадки здачі в полон цілими групами по 150-200 представників цієї національності зі складу 172-ї, 320-ї та 321-ї стрілецьких дивізій РСЧА і зголошення їх до командування німецьких військових частин для наступного використання в якості провідників та перекладачів [2].

11 листопада 1941 р. командування 11-ї армії вермахту видало першу власну інструкцію щодо формування на окупованій території Криму з місцевого населення “допоміжних команд” для охоронної служби. Згідно з інструкцією, ці команди мали створюватися виключно як підрозділи вермахту, із залученням для контролю над ними відділів СД. Чисельність особового складу їх чітко не регламентувалася. Волонтерів рекомендувалося набирати лише серед політично надійного місцевого населення, яке негативно ставилося до радянської влади (виключаючи членів ОУН). Заборонялося залучати засуджених за кримінальні злочини. Озброєння подібних команд передбачалося обмежити дерев’яними й гумовими кийками (в окремих випадках – легкою стрілецькою зброєю). Зовнішньою ознакою належності до команд були лише білі нарукавні пов’язки з написом німецькою: “На службі вермахту” [3]. Схоже, ця інструкція була спробою впорядкувати набір допольових частин “добровільних помічників” (Hiwi – Hilfswilligen). Підрозділи такого типу, створені армійськими частинами в групі армій “Південь”, називалися “допоміжними охоронними” (Hilfwachmannschaften).  Читати далі