Артем Папакін
У ІІ відділі ЦВА зберігаються архівні документи періоду Другої світової війни. Цінні свідчення про початковий перебіг війни у вересні 1939 р., зокрема про події на західноукраїнських землях, куди 17 вересня вступили частини Червоної армії, містяться у фонді Документи періоду Вересневої кампанії (ІІ.1–20).
Реконструкція ВІК “Повстанець”
Під час Другої світової війни Люфтваффе (Luftwaffe) практикувала вербування місцевого населення окупованих країн для служби у протиповітряній обороні (Flakhelfer). В Україні вербуванням до ППО займалася Бойова спеціальна команда Гітлерюгенд “Південь”. Вербунок юнаків та юначок німці робили проти волі Українського Допомогового Комітету, який був категорично проти використання на війні неповнолітніх українців, який до того ж німці здійснювали під іменем комітету. У червні 1944 р. вербунок до цих підрозділів охопив всю Західну Україну. Подекуди, наприклад на Тернопіллі, німці проводили поголовну мобілізацію юнацтва перед наступаючим ворогом – щоб совіти не могли їх мобілізувати у свої війська). Наприкінці року в формуваннях Люфтваффе служило близько 6 тис. українських хлопців та дівчат віком від 15 до 20 років. Організаційно такі підрозділи ППО підпорядковувались Зброї СС (Waffen SS), тактично – команді Люфтваффе.
Реконструкція Андрія Мацьківа та Станіслава Згоняйка
На території Галичини вже в 1942 р. боєві групи ОУН розрослися в Українську Народну Самооборону (УНС). Назва стала популярною, і хоча з моменту створення Української повстанчої армії УНС влилась в її рамки, назву УНС вживали аж до кінця 1943 р.
Спогади Віктора Воробця про бойовий похід на Закарпаття у 1919 році
Фрагмент спогадів, що друкуються нижче, люб’язно наданий до публікації їх власником, Михайлом Воробцем, та Іваном Зварчуком, який набирав текст з рукопису. Спогади записані колишнім обер-лейтенантом австро-угорського ландверу, поручником Галицької армії Вікторем Воробцем, який очолював військовий загін, надісланий для підтримки українського національного руху в Закарпатті у 1919 р.
Андрій Галушка
Князь Костянтин Іванович Острозький походив зі старовинного маґнатського роду, що вів свій початок (за найбільш достовірною з кількох теорій) із давньої династії князів турівських і пінських. Якщо вірна ця гіпотеза, то князь Костянтин був нащадком полоцького князя Всеслава Брячиславича, що недовго побував навіть на київському великокняжому столі. Один із предків князя, Данило, водив галицьке військо на поляків в останні роки існування незалежної Галицької Русі, і першим із роду став володіти Острогом на Волині. Його син Федір отримав привілей на Острог від великого князя Ягайла, і у громадянській війні у Великому Князівстві у 1430-ті роки підтримував руську партію Свидригайла. Його онук Іван одружився на княжні із роду Глинських, і в цьому шлюбі десь між 1460 і 1463 рр. народився князь Костянтин.