«Море-96»: Флоту бути!

У перші роки свого становлення незалежна Україна обов’язково мала підтвердити реноме морської держави: навчання «Море-96» наочно продемонстрували, що країна має власний військово-морський флот.

Переговорний процес, який у 90-ті роки минулого століття тривав між Україною і Російською Федерацією щодо розподілу Чорноморського флоту, постійно заходив у глухий кут.

Керівництво держави і Збройних Сил розуміло, що в питанні створення і становлення українського флоту потрібно було знайти можливість для того, щоб Військово-Морські Сили України заявили про себе як самостійний і боєздатний флот. І лише проведення масштабного морського навчання могло довести боєготовність флоту та його спроможність захищати морські кордони держави. Політична ситуація, що склалася, вимагала одного – навчання мали відбутися за будь-яку ціну.

Протягом 1993-1996 років у ході переговорного процесу між Україною і Росією до складу українських ВМС увійшло 17 кораблів. Однак російська сторона якщо й передавала Україні кораблі, то лише ті, стан яких відновити було вкрай важко або взагалі неможливо.

Більшість кораблів, які мала Україна, вийти в море не могли. Щоб знайти вихід із цієї ситуації, заступник Міністра оборони – командувач ВМС ЗС України віце-адмірал Володимир Безкоровайний в 1995 році ініціював Указ Президента про шефство регіонів України над Військово-Морськими Силами.

Шефська робота щодо відновлення флоту стартувала в квітні 1996 року разом із підготовкою українських ВМС до оперативно-тактичних навчань «Море-96», які мали відбутися в кінці липня під прапором Президента України.

До навчань, окрім флоту, планувалося залучити літаки ВПС, підрозділи Військ ППО, берегових військ і морську авіацію. Щоб навчання відбулися, потрібно було у досить короткий термін відремонтувати кораблі.

«Я побував у всіх регіонах України, зустрічався з головами обладміністрацій і керівництвом великих підприємств, з якими домовився про допомогу у відновлені боєздатності кораблів, – згадував віце-адмірал Володимир Безкоровайний. – Завдяки цим людям і їхнім трудовим колективам були вирішенні всі проблемні питання національного флоту».

27 липня відновлені кораблі вийшли в море для участі в навчанні «Море-96»: головною задачею був бій за висадку десанту морської піхоті, в ході якого екіпажами кораблів були виконанні бойові вправи всіма штатними видами зброї.

«Географія навчання охопила територію від кордонів Румунії до центральної частини Чорного моря (на траверзі Севастополя, Балаклави). У західній частині діяв Західний морський район, що існував на той час в Одесі, а в Центральній частині моря діяли війська, що базувалися у Севастополі. Сили ВПС і ППО, які брали участь у флотських навчаннях, діяли за єдиним планом і мали спільну бойову задачу з ВМС», – згадував Володимир Безкоровайний.

Охорона й оборона конвою на переході морем і в районі вивантаження стали головною темою навчань «Море-96». У ході його проведення було відпрацьовано взаємодію з’єднань кораблів з літаками морської авіаційної групи, авіацією ВПС, військовими частинами берегових сил, підрозділами Військ ППО і військовими частинами на той час Одеського військового округу.

Одразу 2500 чоловік особового складу були підняті по тривозі і приступили до виконання завдань навчання.

У «Морі-96» взяли участь екіпажі військових кораблів: фрегата «Гетьман Сагайдачний» під командуванням капітана 2го рангу Сергія Настенка, малих протичовнових кораблів «Луцьк» (командир – капітан 3го рангу Віктор Заремба), «Чернігів» (командир – капітан 3го рангу Олег Грибенюк), «Вінниця» (командир – капітан-лейтенант Ігор Рисін), «Хмельницький» (командир – капітан 3го рангу Віктор Хоменчук), великого десантного корабля «Костянтин Ольшанський» (командир – капітан 2го рангу Георгій Савченко), середнього розвідувального корабля «Сімферополь» (командир – капітан 3го рангу Володимир Бойко). Ракетним катером «Каховка» командував капітан-лейтенант Олександр Куршинський. 

До морської авіаційної групи було включено літак Б-12 і вертоліт Ка-27. Від Військово-Повітряних Сил діяли два літаки Су-27 і 4 літаки Су-24. Від берегових військ ВМС брала участь 6-та бригада. Від сил Протиповітряної оборони були залучені військові частини 60-го корпусу ППО – три зенітних ракетних і одна радіотехнічна бригади, 358-й окремий батальйон РЕБ.

«Море-96» дозволило військовим морякам відпрацювати охорону й оборону кораблів на захищеному рейді, пошук і знищення підводного човна на маршруті руху конвою, відбиття атак з повітря, виконання артилерійських стрільб по повітряним мішеням, відбиття ракетних катерів супротивника, надання допомоги кораблю, що одержав бойові пошкодження.

«Екіпажі кораблів чітко діяли у боротьбі з підводними човнами. При відбитті ударів умовного супротивника морські піхотинці успішно здійснили висадку на берег і затвердили свої дії успішним захопленням узбережжя. Усе це відбувалося при щільній і влучній вогневій підтримці кораблів флоту», – так пригадував події навчань «Море-96»  контр-адмірал Микола Костров, який на той час був заступником керівника навчань – першим заступником командувача ВМС – начальником штабу ВМС.

Довгоочікувані навчання продемонстрували, що шлях будівництва ВМС України вибрано правильно, флот створено, він уже спроможний гарантувати безпеку держави.

«Проведення навчання «Море-96» дозволило українським політикам у подальшому працювати з проблемами розподілу ЧФ, не враховуючи необхідність створення ВМС. Вони не зв’язували в одне ціле потребу держави у створенні власного флоту з проблемами політичного протистояння з Російською Федерацією щодо розподілу флоту», – так розвопідав про ті морські маневри віце-адмірал Володимир Безкоровайний.

Провівши успішне й аргументоване для визнання флоту України навчання, командування ВМС  не зупинилося на досягнутому – відразу розпочалась підготовка двох кораблів – «Гетьмана Сагайдачного» і «Костянтина Ольшанського» – до трансатлантичного переходу в США для участі в спільному навчанні морської піхоти.

І це були дві події одного важливого значення – після таких навчань потрібно було поставити не крапку, а знак оклику в питанні ствердження національного флоту.

Саме тому через пів місяця після навчань (15 серпня 1996 року) кораблі українських ВМС вирушили у далекий і тривалий похід. За походом українських кораблів спостерігав увесь світ. До того, як вони дістануться Америки, була прикута увага кожного, хто відслідковував створення Україною військового флоту. Це була приголомшлива заява держави про те, що Україна – морська держава з власним флотом.

Здійснення трансатлантичного переходу стало доказом могутності українського флоту.

Головна мета полягала не тільки у доказі того, що військові моряки спроможні здійснити трансатлантичний перехід кораблів – екіпажі кораблів ВМС ЗС України, на борту яких знаходилися дві роти морської піхоти, взяли участь у спільних українсько-американських навчаннях, у ході яких продемонстрували американським колегам і спостерігачам високий професіоналізм і бойову майстерність.

18 жовтня 1996 року кораблі вчасно повернулися до берегів України, не маючи за час переходу жодної поломки. Це стало ще одним свідченням того, що Україна та її ВМС здатні забезпечити безпеку морських кордонів держави та гідно репрезентувати її за кордоном.

Джерело: Центр досліджень воєнної історії Збройних Сил України

Залишити коментар