Семенівський полк російської армії був утворений у 1683 р. у “потішному війську” малолітнього царя Петра І, разом з Преображенським полком. У 1700 р. полк вступив у Північну війну вже в якості повноцінного бойового формування, а 27 липня 1709 р. взяв участь у битві під Полтавою. Гвардійські полки у 1702 р. перші в російській армії одягли європейський одяг.
Реконструкція Дмитра Каднічанського (Сіроманця) та Тараса Тимчака (Манюти)
Рис. 1. Залізні пряжки до поясів і фрагменти козацьких шкіряних поясів з розкопок на переправі [1]До наших часів практично не дійшло шкіряних артефактів з часів козацтва XVII ст., зокрема, поясів, гаманців та сумок. Єдиним вагомим та історичним джерелом є музейні збірки Рівного та Пляшевої, де зберігаються шкіряні речі, знайдені Ігорем Кириловичем Свєшніковим під час розкопок поля Берестецької битви. Саме ці експонати стали основою для реконструкції козаками ВІК «Курінь Печерської сотні Опанаса Предримирського Київського реєстрового полку війська гетьмана Богдана Хмельницького» шкіряних елементів спорядження реєстрових козаків середини XVII ст. У даній статті розглянемо шкіряні пояси, а також гаманці та сумки.
Знімальна група фільму «Українська революція» спільно з ВІК “Повстанець” розпочала випуск серії плакатів, присвячених військовим підрозділам доби Перших визвольних змагань 1917–1921 рр.
На сайті знімальної групи у розділі “Завантаження” викладені плакати, що представляють реконструкції зовнішнього вигляду українських матросів, вояків Богданівського полку, дивізії Синьожупанників, загону Січових Стрільців та інших військових формувань Української революції.
Реконструкція Тараса Тимчака «Манюти» та Дмитра Каднічанського «Сіроманця»
Рис. 1. Схема кулелійок
До відливання куль служили залізні кулелійки — знаряддя подібні до кліщів на шарнірі з негативами куль у верхніх кінцях і ливарним отвором напроти негативу з одного боку знаряддя [1]. Розкопками І.К. Свєшнікова на місці Берестецької битви переправи знайдено 10 екземплярів. Найбільш розповсюджені кулелійки з довгими, інколи загнутими у нижній частині, держаками (рис. 1). Їх верхні кінці ззовні рівні, пів-кулясті або багатогранні. До винятків належать кулелійки з короткими плоскими держаками (рис. 1).
Реконструкція Тараса Тимчака «Манюти» та Дмитра Каднічанського «Сіроманця», м. Львів
Винахід у XVIІ ст. ладівниць значно упростив процес ладування зброї. Ці прилади складаються із вставлених у залізну бляшану коробку з дном і кришкою циліндричних спаяних одна з одною, розташованих в одному або двох рядках тонкостінних залізних трубочок, в яких знаходяться ладунки — всипана у паперовий мішечок заздалегідь відмірена порція пороху і куля. Козакові, отже, не треба було до кожного пострілу відмірювати порцію пороху з порохівниці і окремо вкладати («закочувати») у ствол кулю.